Ухвала суду № 91498726, 14.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

14 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2977/20

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову Закарпатської митницї Держмитслужби до Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції в особі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатська митниця Держмитслужби звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції в особі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області , яким просить:

1.Визнати протиправною та скасувати Вимогу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міснік Н.В. від 07.09.2020 №7-62145824/5461.

2.Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міснік Н.В. яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №62145824 з примусового виконання виконавчого листа №260/453/19/2020 виданого 28.01.2020 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ДФС з 18.04.2015

3.Зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міснік Н.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62145824.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху.

Разом з адміністративним позовом позивачем було подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік Н.В., накладати штрафи за невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 по справі №260/453/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ДФС з 18.04.2015 та вчиняти інші дії (зокрема направляти до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення) у виконавчому провадженні №62145824 до вирішення по суті справи за позовом Закарпатської митниці Держмитслужби щодо неправомірності Вимоги від 07.09.2020 №7-62145824/5461.

Дана заява обґрунтована тим, що Закарпатська митниця Держмитслужби звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік Нелі Вячеславівни, яка містила вимогу визнати протиправною та скасувати Вимогу від 07.09.2020 №7- 62145824/5461 (далі - Вимога).

Вказана Вимога зобов`язує позивача надати до 11.09.2020 письмову інформацію щодо виконання виконавчого документа щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді. Крім того, зазначена Вимога містить нагадування, що у разі невиконання у встановлений виконавцем строк рішення про поновлення на роботі, виконавець винесе постанову про накладення штрафу на боржника посадову особу - у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з подальшим накладенням штрафу у подвійному розмірі та направленням повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Наведені обставини, на думку позивача, вказують на наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органу ДВС накладати штрафи за невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 та вчиняти інші дії у виконавчому провадженні до вирішення по суті справи за позовом Закарпатської митниці Держмитслужби щодо неправомірності Вимоги. В даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову, призведе до накладення штрафів на посадових осіб митниці та на юридичну особу (Закарпатську митницю Держмитслужби), що з метою ефективного захисту прав Закарпатської митниці Держмитслужби, за якими вона звернулась до суду, потребуватиме додаткового звернення до суду із позовними вимогами про скасування накладених штрафів. Також, необхідно буде вживати додаткових заходів щодо відновлення прав позивача- у разі направлення державним виконавцем до органів досудового розслідування повідомлень про вчинення кримінального правопорушення. Зазначене вказує, що ефективний захист прав позивача, за яким він звернувся до суду, буде істотно ускладнено у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З урахуванням зазначених норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При розгляді та вирішенні даної заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправя сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, та враховуються при вирішенні даної заяви.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Суд зазначає, що позивач просить забезпечити позов шляхом заборони головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік Н.В., накладати штрафи за невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 по справі №260/453/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ДФС з 18.04.2015 та вчиняти інші дії (зокрема направляти до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення) у виконавчому провадженні №62145824 до вирішення по суті справи за позовом Закарпатської митниці Держмитслужби щодо неправомірності Вимоги від 07.09.2020 №7-62145824/5461.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що скасування Вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міснік Н.В. від 07.09.2020 №7-62145824/5461 є предметом розгляду даної справи, а тому, законність або протиправність вказаної вимоги та дій відповідача може бути встановлено лише під час розгляду даної справи по суті та стосується обставин на час її прийнятті та вчинення інших дій відповідачем, а предметом забезпечення, про яке вказує позивач є заборона вчинення дій, після винесення спірної вимоги.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відтак, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених в її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Закарпатської митницї Держмитслужби про забезпечення адміністративного позову до Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції в особі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії -відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів .

Суддя З.Б.Плеханова