Рішення № 91498123, 14.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 р. Справа№200/5908/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м.Краматорску Донецької області щодо відмови у формуванні (підготовці) та направленні подання до управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про повернення надміру сплаченого збору на обов`язкове державне Пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , в розмірі 3 582 (три тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок, сплаченого згідно з квитанцією АТ КБ Приватбанк від 07.02.2020р.,

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області формувати (підготувати) та направити подання до управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області про повернення надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , в розмірі З 582 (три тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок, сплаченого згідно з квитанцією АТ КБ Приватбанк від 07.02.2020р.,

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у лютому 2020 року вона купила квартиру АДРЕСА_1 загальною вартістю 356 200 гривень 00 копійок, про що свідчить договір купівлі - продажу квартири від 07.02.2020р. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Під час укладання договору купівлі - продажу квартири нею було сплачено до Казначейства України суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу квартири в розмірі 1% від вартості квартири, що склала 3 582,00 грн. Зазначене нерухоме майно було придбано вперше. 24.02.2020 року після укладення договору та виконання його умов, було направлено до відповідача заяву про повернення надміру сплачених коштів. Листом відповідача від 27.02.2020 року їй відмовлено у поверненні сплачених коштів.

Позивач вважає, що відповідач не склавши відповідне подання до органу Казначейства вчинив неправомірні дії, які порушують її права на отримання помилково сплачених грошових коштів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/5908/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

15 липня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо кількості операцій набуття прав власності на нерухоме майно, а представлені позивачем документи не можуть вважатися достатніми для обгрунтування її вимог, оскільки не підтверджують факт придбання житла в минулому, чи придбання житла вперше. Інформація у наданому ОСОБА_1 витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності в повному обсязі наявна тільки з 01.01.2013 року. Таким чином, повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна можливе лише при наявності довідки, яка підтверджує придбання громадянином України нерухомого майна вперше. Такої довідки позивачем до заяви не надано, тому для повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 3562,00 грн. немає законних підстав.

На підставі зазначеного просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється у перший робочий день судді.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

7 лютого 2020 року між ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Калінінським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 29 березня 2002 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) як "Покупцем" та ОСОБА_2 , як "Продавцем", укладено договір купівлі-продажу квартири (зареєстровано в реєстрі №412), відповідно до якого позивачем придбано квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно квитанції АТ КБ ПриватБанк від 07 лютого 2020 року на суму 3 562,00 грн., позивачем сплачений збір з операцій на придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 7 лютого 2020 року зареєстровано право власності (номер запису про право власності: 35393717) на вказану квартиру.

24 лютого 2020 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 582,00 грн.

Листом від 27 лютого 2020 року №2953/05/34, управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повідомило позивача про те, що Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо кількості операцій набуття права власності на нерухоме майно. Таким чином, повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна можливе лише при наявності довідки, яка підтверджує придбання громадянином України нерухомого майна вперше.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача, вона не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, оскільки придбала житло вперше, а тому збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачений нею при укладанні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1996 року № 400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункті 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Одночасно питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).

Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, нею придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири від 7 лютого 2020 року інша нерухомість нею не придбавалася.

Відповідачем вказані відомості в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростовані та судом зворотнього не встановлено.

Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну придбавають житло вперше, що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17 та від 14 травня 2019 року у справі № 813/1514/17.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено вище, квитанцією ПриватБанк від 07 лютого 2020 року на суму 3 562,00 грн., позивачем сплачений збір з операцій на придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.

Також, позивачем до матеріалів справи додані копії договору купівлі-продажу квартири від 7 лютого 2020 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Суд звертає увагу, що відомостей щодо реєстрації за ОСОБА_1 іншого житла, Державний реєстр не містить.

Даючи оцінку зазначеним доказам, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено придбання житла - квартири АДРЕСА_1 - вперше.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджують реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчать про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. TheCzechRepublic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем, згідно квитанції АТ КБ ПриватБанк від 07 лютого 2020 року сплачений збір з операцій на придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна на суму 3 562,00 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) (356 200,00 грн. (вартість нерухомого майна) x 1% (вартості нерухомого майна), у зв`язку з чим, відповідач повинен сформувати та направити подання до управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про повернення надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна саме на суму 3 562,00 грн., а не на суму 3 582,00 грн., як зазначає позивач у своїх позовних вимогах.

В контексті викладеного, враховуючи встановлену законодавством процедуру повернення помилково сплачених коштів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м.Краматорску Донецької області щодо відмови у формуванні (підготовці) та направленні подання до управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про повернення надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 розмірі 3 562 (три тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, сплаченого згідно з квитанцією АТ КБ Приватбанк від 07.02.2020 року.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, б.5, код ЄДРПОУ 23346787) сформувати (підготувати) та направити подання до управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області про повернення надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 3562 (три тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, сплаченого згідно з квитанцією АТ КБ Приватбанк від 07.02.2020 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, б.5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісмсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 14 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова