Рішення № 91497985, 11.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/11813/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. (далі відповідач, приватний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 30.06.2020 ВП №62435229 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 12 027,50 грн, що винесена при примусовому виконанні виконавчого напису №2571, виданого 20.06.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28.07.2020 позивач отримав від приватного виконавця виконавця Дорошкевич В.Л. копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.06.2020.

Позивач зазначає, що постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження винесена всупереч приписам вимог, передбачених ч.2 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки місце проживання та перебування позивача є село Крупа Луцького району Волинської області, що не входить до виконавчого округу міста Києва, на який не розповсюджується компетенція приватного виконавця виконавчого округу міста Києва щодо прийняття до виконання виконавчого документу. За вказаних обставин вважає, що оскаржувана постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України "Про виконавче провадження", отже підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 "Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.24).

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Третя особа правом подачі пояснення у справі не скористалась.

В судове засідання учасники справи не прибули, при цьому від позивача 08.09.2020 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №62435229 з виконання виконавчого напису №2571 від 20.06.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінфорс" заборгованості в розмірі 12027,50 грн (а.с.5).

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 цього Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження закріплені у розділі ІV Закону України №1404-VIII.

Так, частиною першою статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Отже, право вибору місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу. При цьому приватний виконавець не уповноважений на проведення перевірки місця проживання, перебування боржника - фізичної особи, які зазначені у виконавчому документі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №826/15676/16 та від 08 квітня 2020 року у справі №804/6996/17.

Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відтак, враховуючи наведені вище вимоги закону, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на який розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Як встановлено судом та підтверджується даними Єдиного реєстру приватних виконавців України, відповідач здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі, який поширюється на місто Київ.

Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м.Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або перебування боржника у м.Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса № 2571 від 20.06.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., який наданий відповідачу на виконання, у ньому зазначені такі адреси боржника ОСОБА_1 :

- адреса реєстрації - АДРЕСА_1 ;

- місце проживання - АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень частини третьої статті 5 Закону №1404-VIII приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною четвертою статті 4 цього Закону закріплено перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, однією з яких є пред`явлення виконавчого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначення у написі нотаріуса інформації про місце проживання боржника на території, на яку поширюються функції відповідача, надавало останньому право на прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, а підстави для повернення виконавчого документа були відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Отже, зазначена норма Закону стосується діяльності державного виконавця під час вчинення виконавчих дій, відтак посилання позивача у позовній заяві на вказану норму Закону є безпідставним. Крім того, вона стосується питання перевірки інформації вже після відкриття виконавчого провадження.

Доводи позивача про те, що він зареєстрований за адресою проживання АДРЕСА_3 , яке не відноситься до виконавчого округу відповідача, суд до уваги не бере, оскільки виконавчий документ містить як адресу реєстрації боржника, так і місце його проживання - м.Київ, з огляду на що відповідачем правомірно прийнято даний виконавчий документ до виконання.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Як зазначено у статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Отже, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Таким чином, положення ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII щодо відомостей про "місце проживання", "місце перебування" особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, адже в даному Законі застосовуються всі ці поняття.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець не допустив порушення вимог Закону №1404-VIII при відкритті виконавчого провадження за виконавчим написом №2571, виданим 20.06.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., відтак позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про виконавче провадження", суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його підписання.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук