Рішення № 91497831, 14.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2020 р. Справа № 120/3730/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (місцезнаходження: вул. Брацлавська, 85, м. Вінниця, 21001) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач разом сім`єю до листопада 2019 року проживали на окупованій території України в Автономній Республіці Крим. В подальшому, позивач разом із сім`єю була вимушена переїхати для проживання на підконтрольну Україні територію, а саме до м. Вінниця, де вони отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Оскільки діти ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) народилися на тимчасово окупованій території України, тому виписні епікризи про народження дітей із пологового будинку було оформлено не у відповідності до вимог діючого законодавства України, що позбавило можливості позивача вчасно отримати свідоцтва про народження дітей.

Після отримання свідоцтв про народження дітей, на підставі рішень Вінницького міського суду Вінницької області, позивач звернулась до відповідача із заявою від 08.01.2020 про призначення їй виплати допомоги при народженні дітей, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Заяву мотивувала тим, що в зв`язку із проживанням та народженням дітей на тимчасово окупованій території України, та до моменту отримання свідоцтв про народження дітей українського зразка, вона не мала можливості реалізувати своє право на таку допомогу від держави.

У відповідь на заяву позивача, 03.02.2020 відповідач повідомив, що на засіданні міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних питань було прийнято рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини, у зв`язку із пропуском 12-ти місячного терміну після народження дитини, встановленого для призначення такого виду допомоги.

05.02.2020 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою, в якій просила поновити пропущений строк на звернення для призначення допомоги при народженні дитини, призначити й виплатити їй допомогу при народженні дитини на двох дітей, обґрунтовуючи поважність причин такого пропуску. Відповіддю від 13.02.2020 було відмолено в поновленні такого строку, з посиланням на те, що це не передбачено Законом.

Ухвалою суду від 04.08.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 10.08.2020 позивачем подано до суду матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14.08.2020 клопотання ОСОБА_1 задоволено та звільнено від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову у цій справі. Відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України. Установлено сторонам строк для подання заяв по суті.

10.09.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача зазначає, що Управління соціального захисту населення (Лівобережне) немає статусу юридичної особи та входить до структури Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради відповідно до рішення Вінницької міської ради від 29.11.2019 №2037 "Про внесення змін до Положення про департамент соціальної політики Вінницької міської ради та затвердження його в новій редакції". Згідно п.п. 4.1.11. пункту 4 розділу 4 Положення, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради призначає та виплачує відповідно до законодавства державну допомогу сім`ям з дітьми.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Пунктом 10 Порядку №365 передбачено, що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Згідно з частиною сьомою статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Аналогічного змісту положення щодо допомоги при народженні дитини наведені й у Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751. Зокрема, у пункті 12 названого Порядку зазначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

На думку позивача, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що держава надає особі у разі народження у неї дитини соціальну допомогу, яку призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Така допомога надається за заявою одного з батьків дитини і призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Тобто, вказаними нормами передбачені певні обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини.

Таким чином відмова Комісії від 28.01.2020 обґрунтована пропуском позивачем дванадцяти місячного строку звернення із заявою про призначення вище названої допомоги є правомірною. При цьому, закон не передбачає права Департаменту соціальної політики поновити строк, встановлений ст. 11 Закону та п. 12 Порядку і це, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, означає відсутність можливості його поновлення.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 , який зареєстровано 21.10.2013 Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

До листопада 2019 року позивач була зареєстрована та проживала в Автономній Республіці Крим, що підтверджується записом в паспорті останньої серії НОМЕР_3 (а.с. 8).

Під час проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим у подружжя народилися два сина: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В зв`язку з тим, що на час народження дітей позивач із сім`єю проживали на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, у неї, з об`єктивних причин, не було можливості отримати свідоцтво про народження дітей українського зразка.

Задля отримання свідоцтв про народження дітей позивач, після переїзду до м. Вінниця, звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з відповідними позовними заявами.

Рішенням від 12 листопада 2019 року у справі №127/30642/19 Вінницький міський суд Вінницької області заяву задовольнив та встановив факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, держава Україна, у громадянки України ОСОБА_1 .

Рішенням від 12 листопада 2019 року у справі №127/30634/19 Вінницький міський суд Вінницької області заяву задовольнив та встановив факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, матір`ю якого є ОСОБА_1 та батьком якого є ОСОБА_4 .

На підставі зазначених рішень, позивачем отримано свідоцтва про народження дітей.

Відповідно до свідоцтв про народження від 14.11.2019 серії НОМЕР_4 та від 15.11.2019 серії НОМЕР_5 позивач є матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які були народжені на окупованій території Автономної Республіки Крим (а.с. 18-19).

02.12.2019 позивач разом із дітьми була взята на облік та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідками за №529-5000240311, №529-5000240331 та №529-5000240329, в яких зазначено, що позивач є законним представником, що супроводжує малолітню дитину, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 (а.с.11-13).

08.01.2020 позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення м. Вінниця (Лівобережне) із заявою про призначення та виплати допомоги при народженні дітей.

У відповідь листом від 03.02.2020 за №С-08-1513 відповідач повідомив про те, що на засіданні міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших питань прийнято рішення - протокол №4 від 28.01.2020 щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини. Одночасно із відповіддю позивачу надіслано витяг з протоколу №4 від 28.01.2020 (а.с. 22-23).

05.02.2020 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою, в якій просила поновити пропущений строк для звернення до призначення допомоги при народженні дітей, призначити та виплатити допомогу при народженні дітей та виплатити заборгованість сум адресної допомоги на кожну дитину, яка утворилась до дня поновлення строку звернення призначення допомоги при народженні дитини, на двох дітей.

Листом від 13.02.2020 за №С-08-13521 відповідач повідомив про те, що ні Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", ні Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, не передбачено поновлення чи продовження пропущеного строку для подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402-III (далі - Закон №2402-III) з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21.11.1992 №2811-XII (далі - Закон №2811-XII).

Статтею 3 Закону №2811-XII визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до ст. 10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

За приписами ст. 11 Закону №2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.

Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №59 від 04.02.2009 року; далі - Порядок №1751).

Пунктом 10 Порядку № 1751 визначено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно п. 11 Порядку № 1751 для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (п. 12 Порядку №1751).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що допомога при народженні дитини призначається за заявою одного з батьків, з яким проживає дитина, не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

При цьому, подання до органу соціального захисту населення копії свідоцтва про народження дитини є обов`язковою передумовою для отримання допомоги при її народженні.

Як вже зазначалося вище, діти позивача народилася на тимчасово окупованій території України - Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

В силу частини 1 статті 18 вищезазначеного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Матеріалами справи підтверджено, що діти позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , народились на території України.

Суд наголошує, що позивач та її діти є громадянами України, тобто, мають такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини.

Суд також враховує той факт, що позивач отримала свідоцтва про народження дітей державного зразка - лише 14.11.2019 з незалежних від неї причин, а саме народження дітей на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а наявність такого свідоцтва є обов`язковою, невід`ємною передумовою для звернення до органу соціального захисту населення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, що в свою чергу зумовило неможливість своєчасного звернення позивача до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином, право позивача на отримання спірної допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

При цьому суд враховує, що фактично позов заявлено в інтересах дітей для їх належного матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а, від 02.10.2018 у справі №495/3711/17, від 05.09.2018 у справі №223/859/16-а, від 07.04.2020 у справі №226/450/17, від 07.04.2020 у справі №554/7523/16-а та інших.

Зокрема у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №226/450/17 зазначено, що відмова відповідача у поновленні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, а також враховуючи, що звернення за поновленням виплати допомоги відбулось невідкладно після отримання позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи, не можна визнати обґрунтованою.

Суд також вважає, безпідставними посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", як на підставу для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини позивачу, з огляду на наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для відмови в призначенні та виплати допомоги при народженні дитини, а Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання допомоги при народженні дитини позивачем.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 28.01.2020 (протокол №4 від 28.01.2020), яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені та виплаті державної соціальної допомоги при народженні дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ); Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ - 38782790, місцезнаходження: вул. Брацлавська, 85, м. Вінниця, 21001)

Повний текст рішення складено: 14.09.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна