Рішення № 91497404, 07.09.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2020 Справа № 920/372/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/372/20

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, місто Київ, вул. Франка Івана (Шевченківський р-н), будинок 31),

до відповідача Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58),

про стягнення 13 561 грн. 89 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 5426 грн. 07 коп. пені та 8 135 грн. 82 коп. штрафу за прострочення строків поставки товару відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 53-129-04-19-01946 від 22.08.2019.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Статтею 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.04.2020 відкрито провадження у справі № 920/372/20; справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 6 ст. 252 ГПК України); позивачу наданий семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив. Встановлені судом в ухвалі строки продовжені на строк дії карантину відповідно до ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

За приписами ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України у редакції на дату відкриття провадження у справі, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, судового розгляду справи, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020 згідно з яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, для відповідача строк для подання відзиву на позовну заяву закінчується 06.08.2020.

05.08.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №6717 від 05.08.2020), в якому зазначає, що перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені та штрафу, АТ "Сумське НВО" не виявило порушень у їх обрахуванні. Разом з цим, відповідач просить зменшити розмір неустойки до справедливого розміру, враховуючи повне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо поставки товару, незначний термін прострочення, відсутність спричинених позивачу збитків простроченням поставки, а також зважаючи на фінансовий стан боржника.

У період з 31.07.2020 по 14.08.2020 суддя Жерьобкіна Є.А. заходилася у відпустці (наказ № 06-28/57 від 17.07.2020).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.08.2020 відкладено розгляд справи по суті без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами до 07.09.2020; встановлений позивачу семиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; встановлений відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

20.08.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх. №7258 від 20.08.2020), в якій заперечує проти зменшення розміру неустойки, вказуючи на те, що зазначені відповідачем підстави для такого зменшення не є достатніми з огляду на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

22.08.2019 між сторонами укладено договір поставки № 53-129-04-19-01946 за умовами якого відповідач зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі виготовити та поставити запасні частини до насосів ГЦН-195М (далі - продукція) для ВП "Запорізька АЕС", ВП «Южно-Українська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС» ДП "НАЕК "Енергоатом", а позивач зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строку поставки зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Згідно із пунктом 3.1 договору загальна сума договору становить 2 791 740 грн з ПДВ.

Строк поставки продукції зазначений в специфікації. Поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом позивача згідно Інкотермс 2010 на умовах DDP - ВП ЗАЕС - склад Запорізького відділення ВП "Складське господарство» ДП НАЕК "Енергоатом", ВП ЮУ АЕС - склад вантажоотримувача Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», ВП ХАЕС - склад вантажоодержувача Хмельницького відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом». Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує факт надходження продукції на склад вантажоодержувача (пункти 5.1, 5.2, 5.4 договору).

Згідно зі специфікацією № 1 до договору, відповідач зобов`язався поставити позивачу продукцію на загальну суму 1 290 090 грн. у строк визначений у специфікації по кожному найменуванню товару, в тому числі за позицією № 3 на суму 116 226 грн. протягом 120 календарних днів з моменту підписання договору поставки (умови постачання DDP).

За специфікацією № 3 до договору, відповідач зобов`язався поставити позивачу продукцію на загальну суму 1 467 234 грн. у строк визначений у специфікації по кожному найменуванню товару, в тому числі за позиціями №№ 11, 17, 18, 21, 22, 23, 26, 28, 39, 46, 49, 50, 51, 53, 55, 58 на суму 155406 грн. протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору поставки (умови постачання DDP).

Відповідно до п. 10.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку, стосовно виконання гарантійних зобов`язань відповідача, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив договірні зобов`язання в частині строків поставки товару за специфікаціями № 1 та № 3, у зв`язку з чим відповідачу нараховані пеня та штраф відповідно до п. 7.2. договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з умов специфікації щодо строку поставки продукції, відповідач мав виконати поставку за специфікацією № 1 (позиція № 3) у строк до 20.12.2019, за специфікацією № 3 (позиції № №№ 11, 17, 18, 21, 22, 23, 26, 28, 39, 46, 49, 50, 51, 53, 55, 58) у строк до 20.11.2019.

Судом встановлено, що продукція за специфікацією № 1 (позиція № 3) на суму 116 226 грн. поставлена відповідачем позивачу 30.01.2020 згідно з видатковою накладною № 6; продукція за специфікацією № 3 (позиції № №№ 11, 17, 18, 21, 22, 23, 26, 28, 39, 46, 49, 50, 51, 53, 55, 58) на суму 155406 грн. поставлена відповідачем позивачу 26.11.2019 згідно з видатковою накладною № 100.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару позивачу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строку поставки продукції за договором відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % несвоєчасно поставленої продукції.

Згідно з поданим розрахунком, позивачем відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 5426 грн 07 коп., в тому числі 4649 грн. 04 коп. за період з 21.12.2019 по 29.01.2020, виходячи з вартості несвоєчасно поставленого товару за специфікацією № 1 на суму 116 226 грн., 777 грн 03 коп. за період з 21.11.2019 по 25.11.2019, виходячи з вартості несвоєчасно поставленого товару за специфікацією № 3 на суму 155406 грн., а також штраф в сумі 8135 грн 82 коп. (7 % вартості несвоєчасно поставленого товару за специфікацією № 1 на суму 116 226 грн.).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до справедливого розміру, враховуючи повне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо поставки товару, незначний термін прострочення, відсутність спричинених позивачу збитків простроченням поставки, а також зважаючи на фінансовий стан боржника. Відповідно до звіту про фінансові результати господарської діяльності відповідача за 2017 рік, відповідачем отримано чистий збиток на суму 1 116 083 000,00 грн, за 2018 рік збиток відповідача склав 2 157 985 000,00 грн, а за даними звіту про фінансові результати за 2019 рік відповідачем отримано прибуток в сумі 178 058 000,00 грн. В той же час, у відповідності до звіту про фінансові результати позивача за 2018 рік, ним отримано прибуток в сумі 4 631 828 000,00 грн, а у 2019 році прибуток позивача склав 3 773 641 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % від заявленої до стягнення суми.

Суд виходить з того, що відповідачем виконано договірні зобов`язання з поставки товару, прострочення поставки товару за специфікацією № 1 (позиція № 3) становило 40 днів, позивачем за прострочення поставки, крім штрафу, нараховано відповідачу пеню відповідно до умов договору, при цьому судом не встановлено факту понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині строків поставки.

Зменшення розміру штрафу на 50% суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки товару, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5426 грн. 07 коп. пені та 4067 грн. 91 коп. штрафу.

З урахуванням п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 9 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача без урахування зменшення пені та штрафу.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (01054, місто Київ, вул. Франка Івана (Шевченківський р-н), будинок 31, код ЄДРПОУ ВП 26251923) 5426 грн. 07 коп. пені, 4067 грн. 91 коп. штрафу, 2102 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею 14.09.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна