Рішення № 91496936, 14.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/9390/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»

(85043, Донецька обл., м. Білицьке, вул. Красноарміська, 1А, код 00176549)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

(03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), буд. 5, код 40075815)

про стягнення 9 912,80 грн,

Представники сторін: без виклику

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 404 від 04.06.2020 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 9 912,80 грн вартості нестачі вугілля.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час його перевезення залізничним транспортом, внаслідок чого частину вантажу було втрачено, а позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник, зобов`язаний відшкодувати.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 9912,80 грн вартості нестачі вантажу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.07.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав, зокрема подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 06.07.2020 позивач отримав 15.07.2020, відповідач -10.07.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 вантажовідправник - ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» відправив з залізничної станції Родинська Донецької залізниці до залізничної станції Світлодарське Донецької залізниці вантаж, а саме - вугілля кам`яне марки г-газовий у твердому стані насипом, вантажоотримувачем якого була зазначена - Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» у вагоні № 62468376, що підтверджується залізничною накладною № 53438032.

28.01.2020 вантажовідправник - ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» відправив з залізничної станції Родинська Донецької залізниці до залізничної станції Світлодарське Донецької залізниці вантаж, а саме - вугілля кам`яне марки г-газовий у твердому стані насипом, вантажоотримувачем якого була зазначена - Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» у вагоні № 63659403, що підтверджується залізничною накладною № 53510939.

07.03.2020 вантажовідправник - ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» відправив з залізничної станції Родинська Донецької залізниці до залізничної станції Бурштин Львівської залізниці вантаж, а саме - вугілля кам`яне марки г-газовий у твердому стані насипом, вантажоотримувачем якого була зазначена - Бурштинська ТЕС у вагоні № 52832664, що підтверджується залізничною накладною № 48010557.

11.03.2020 вантажовідправник - ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» відправив з залізничної станції Родинська Донецької залізниці до залізничної станції Добротвір Львівської залізниці вантаж, а саме - вугілля кам`яне марки г-газовий у твердому стані насипом, вантажоотримувачем якого була зазначена - Добротвірська ТЕС у вагоні № 62288832, що підтверджується залізничною накладною № 48051494.

Під час перевезення вантажу залізничними шляхами у вищевказаних вагонах на станції слідування Покровськ Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу, про що складено відповідні комерційні акти № 482004/28/54 від 25.01.2020 щодо нестачі вантажу у вагоні № 62468376, відправленого по залізничній накладній № 53438032, № 490000/11/59 від 30.01.2020 щодо вагону № 63659403, відправленого по залізничній накладній № 53510939, № 482004/104/53 від 14.03.2020 щодо вагону № 52832664, відправленого по залізничній накладній № 48010557.

На станції Добротвір Львівської залізниці по прибуттю поїзда була виявлена недостача вантажу у вагоні № 62288832, відправленому за залізничною накладною № 48051494, про що складено комерційний акт № 371009/1 від 14.03.2020.

За таких обставин, позивач зазначає, що внаслідок втрати перевізником частини вантажу під час здійснення перевезення йому були завдані збитки, що рівні вартості недоотриманого вантажу за вирахуванням норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто).

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 105 Статуту встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд з відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).

Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправник при відправленні вантажу зазначив у залізничній накладній № 53438032 загальну масу вантажу у вагоні № 62468376 - 67600 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 482004/28/54 від 25.01.2020, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 1850 кг. Відповідно до залізничної накладної вантаж вкатано катком, промарковано у формі поперечних смуг трикутної форми, фактично: поверхня вантажу на рівні бортів, частково укочена, маркування не проглядається. Над 1-5 люками праворуч виїмка 750 см*100-140 см *30-50 см, над 6-7 люками виїмка 300 см*280см*30-60 см, вагон бездвірний, люка зачинені, течі вантажу немає, вагон у технічно справному стані.

При відправленні вантажу вантажовідправник зазначив у залізничній накладній № 53510935 у вагоні № 63659403 - 63200 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 490000/11/59 від 30.01.2020, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 2500кг, навантаження на рівні бортів, розрівнено, марковано борознами, скоси, над 1-2 люками заглиблення довжиною 3000 мм на ширину вагона глибиною 500 мм, у місці заглиблення маркування відсутнє, течі вантаж немає.

При відправленні вантажу вантажовідправник зазначив у залізничній накладній № 48010557 у вагоні № 52832664 - 66400 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 482004/104/53 від 14.03.2020, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 1300 кг. Відповідно до залізничної накладної вантаж вкатано катком, промарковано у формі повздовжніх борозн трикутної форми, фактично: поверхня вантажу вище бортів 10 см, вкатана, промаркована повздовжніми борознами, над 5-7 люками справа виїмка 450 см*80см*50 см, вагон бездвірний, люка зачинені, течі вантажу немає, вагон у технічно справному стані.

При відправленні вантажу вантажовідправник зазначив у залізничній накладній № 480151494 у вагоні № 62288832 - 65600 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 371009/1 від 14.03.2020, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 2200кг. Відповідно до залізничної накладної вантаж вкатано катком, промарковано у формі повздовжніх полос трикутної форми, порушено маркування, над 1-2 люками виїмка 250 см*280см*50см*60см, слідів течі вантажу немає, вагон у технічно справному стані.

При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування їх сторонами відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу, а наведені ним у відзиві заперечення проти правомірності заявлених позовних вимог спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.

Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.

Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) є мінеральним паливом.

Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного і складу», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 за № 163, цей стандарт поширюється на антрацит, кам`яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання гранулометричного складу палива. З урахуванням визначення національними стандартами України кам`яного вугілля і як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам`яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1% маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто як для вологого вантажу.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок позовних вимог та встановлено, що позивачем вірно застосовано вартість 1 т вантажу за довідками вантажовідправника, враховано 1% норми природньої втрати вантажу та встановлено кількість та загальну суму нестачі, що складає 9912,80 грн.

Судом встановлено відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією про відшкодування вартості нестачі спірного вантажу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 86, 129, 233, 237-238, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), буд. 5, код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (85043, Донецька обл., м. Білицьке, вул. Красноарміська, 1А, код 00176549) вартість недостачі вантажу в розмірі 9 912,80 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот дванадцять грн. 80 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 14.09.2020.

Суддя О.Г. Удалова