Ухвала суду № 91496723, 03.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/17720/16

За заявою ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні № 57798540 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.17. № 910/17720/16)

Про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

У справі № 910/17720/16

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Сервіс"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Сервіс" фізична особа ОСОБА_2

Про стягнення 102257,82 доларів США

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Сервіс"

До Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

Про визнання недійсним договору поруки

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від ОСОБА_1 : Грушовець Є.А.

Від Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк": не з`явився

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Сервіс": не з`явився

Від ОСОБА_2 : не з`явився

Від державного виконавця: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Сервіс" про стягнення 102257,82 доларів США, а саме: 92917,98 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом та 9339,84 доларів США - простроченої заборгованості за процентами по кредиту.

До Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Сервіс" надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання недійсним договору поруки № 77.2/СЖ-317.07.2 від 31.08.09. з моменту його укладення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.17. у справі № 910/17720/16 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.17.) первісний позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 92917 (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот сімнадцять) доларів США 98 центів - простроченої заборгованості за кредитом та 9339 (дев`ять тисяч триста тридцять дев`ять) доларів США 84 центи - простроченої заборгованості за процентами по кредиту; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

20.02.17. Господарським судом було видано наказ № 910/17720/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.19. замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 57798540 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/17720/16 від 20.02.17.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.17. № 910/17720/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.20. заяву призначено до розгляду на 11.08.20.

11.08.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку розгляду заяви (за клопотанням заявника) та оголошення перерви до 03.09.20.

При визначенні дати наступного судового засідання судом було враховано перебування судді у щорічній відпустці з 17.08.20. по 28.08.20.

01.09.20. заявником подано клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 03.09.20. заявником підтримано подану ним заяву.

Інші учасники судового процесу явку своїх повноважних представників в судове засідання 03.09.20. не забезпечили.

Розглянувши подану заяву Господарський суд міста Києва встановив.

Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 посилається на наступне.

На підставі наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.17. № 910/17720/16 29.11.18. відкрито виконавче провадження № 57798540. Після заміни в судовому порядку стягувача на ОСОБА_1 , заявником на адресу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження № 57798540, однак, станом на 20.05.20. ВП закінчено не було. Заявник вказує, що оскільки сторони домовились та вирішили питання щодо повернення боргу без втручання виконавчої служби, то, за твердженням ОСОБА_1 , обов`язок боржника є відсутнім у зв`язку з його добровільним виконанням.

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України).

За змістом цієї норми закону визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, пов`язується з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред`явлення до виконання).

Заявником не подано жодного доказу на підтвердження добровільного виконання боржником свого обов`язку, як і не подано доказів домовленості сторін, прощення боргу, припинення зобов`язань переданням відступного, тощо.

В свою чергу, відсутність кореспондуючих поданій стягувачем заяві про закінчення виконавчого провадження, дій державного виконавця, є підставою для подання стягувачем відповідної скарги на його бездіяльність (за наявності достатніх на те правових підстав), а не підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, за відсутності доказів виконання боржником свого обов`язку за наказом, та подальшої зміни кредитора у зобов`язанні, визнання наразі наказу таким, що не підлягає виконанню, призведе до неможливості виконання новим кредитором судового рішення у примусовому порядку (за умови наявності такої необхідності).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09., виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного судові рішення які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання та мають бути виконані.

Враховуючи викладене в сукупності заява ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.17. № 910/17720/16 задоволенню не підлягає.

При складанні повної ухвали судом враховано перебування судді у відпустці з 07.09.20. до 11.09.20.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.17. № 910/17720/16.

2. Ухвала набирає законної 03.09.20. та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено 14.09.20.

Суддя Т.М.Ващенко