Рішення № 91496685, 14.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/9714/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до громадської організації "Черкаське земляцтво "Шевченків край" у м. Києві", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення 46 535,78 грн.,

без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2020 року комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 16 березня 2020 року між ним, громадською організацією "Черкаське земляцтво "Шевченків край" у м. Києві" (далі - Організація) та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, № 438-2, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва - нежиле приміщення загальною площею 89,60 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2 літера А. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання по сплаті орендних платежів належним чином не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 45 062,56 грн., останній, посилаючись на статті 525, 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частину 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", просив суд стягнути з Організації вищезазначену суму боргу, а також 1 025,97 грн. пені, 217,98 грн. трьох процентів річних та 229,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 липня 2020 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9714/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення представників сторін (без проведення судового засідання). Крім того, цією ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Департамент.

21 липня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення Департаменту, в яких останній підтримав позовні вимоги позивача та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Вищевказаною ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 8 липня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/9714/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, місто Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2-А.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 8 липня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 13 липня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте Організація у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що Організація належним чином була повідомлена про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року між Підприємством, Організацією та Департаментом було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 438-2 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22 серпня 2016 року № 438-1), за умовами якого Департамент на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 21 січня 2020 року № 2/188 передав, а позивач прийняв у оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2 літера А, для розміщення громадської організації.

Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Майно передається в оренду з метою використання під офіс (пункт 1.2 договору оренди).

Згідно з пунктом 2.1 цього правочину об`єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею: 89,60 кв.м, у тому числі: 2 поверх - 1 кв.м, 3 поверх - 88,60 кв.м.

Вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 24 вересня 2019 року висновком про вартість майна станом на 31 серпня 2019 року становила 3 303 000,00 грн. (пункт 2.2 договору)

За пунктом 2.3 даного правочину стан об`єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком Підприємства і орендаря, що є невід`ємною частиною договору про передачу майна територіальній громаді міста Києва в оренду від 14 червня 2012 року № 438.

Відповідно до пункту 3.1 наведеної угоди орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 (у редакції рішення Київської міської ради від 6 грудня 2018 року № 253/6304), та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2020 року: 31,18 грн. за 1 кв.м на площу 20,00 кв.м, 62,37 грн. за 1 кв.м на площу 30,00 кв.м та 93,55 грн. за 1 кв.м на площу 39,60 грн., що в цілому складає - 6 199,08 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.4 договору).

У пункті 3.6 договору оренди сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок Підприємства починаючи з 21 серпня 2019 року.

За умовами пунктів 3.7, 4.2.2 вказаного договору відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 5.2.2 цього правочину Підприємство має право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами, умови договору відповідно до статті 631 ЦК України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання і діють з 21 серпня 2019 року до 19 серпня 2022 року (пункт 9.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2012 року позивачем, відповідачем та Департаментом було підписано відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна в оренду.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Підприємство своїх зобов`язань за вищевказаним договором у період з 28 листопада 2019 року по 30 червня 2020 року належним чином не виконало, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 45 062,56 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди, яка складає 45 062,59 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Організація на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.

Також у зв`язку з несвоєчасним виконанням Організацією передбаченого укладеним між сторонами договором оренди обов`язку щодо сплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 025,97 грн. пені, нарахованої на відповідні суми прострочених останнім орендних платежів згідно з наданим Підприємством розрахунком.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 договору оренди передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь Підприємства орендар сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів з орендної плати за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з Організації три проценти річних у розмірі 217,98 грн. та 229,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих у період з 1 січня 2020 року по 23 червня 2020 року на відповідні суми прострочених останнім орендних платежів згідно з наданим позивачем розрахунком.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що стягнення вищевказаних компенсаційних виплат передбачені також пунктом 6.2 спірного договору оренди.

Оскільки заявлені Підприємством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин вимоги Підприємства підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з громадської організації "Черкаське земляцтво "Шевченків край" у м. Києві" (01004, місто Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2-А; ідентифікаційний код 25916705) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 45 062 (сорок п`ять тисяч шістдесят дві) грн. 56 коп. заборгованості з орендної плати, 1 025 (одну тисячу двадцять п`ять) грн. 97 коп. пені, 217 (двісті сімнадцять) грн. 98 коп. трьох процентів річних, 229 (двісті двадцять дев`ять) 27 коп. інфляційних втрат, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко