Рішення № 91496474, 07.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/8005/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; ідентифікаційний код 00191075)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 20 524, 67 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді нестачі вантажу у вагонах № 62257043 та № 53542858 по залізничній накладній № 42908160 у розмірі 20 524, 67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

30.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову вказуючи, що вартість втраченого вантажу не підтверджена належними доказами.

07.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Станом на дату ухвалення рішення суду відповідачем заперечень на відповідь на відзив до суду не подано, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 та у зв`язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Крім того, суд зазначає, що станом на 07.08.2020 відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії, встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат імені Ілліча" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" був укладений договір № 1428, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору сировинні, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали.

Відповідно до умов договору № 1428 від 16.07.2018 на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" по залізничній накладній № 42908160 надійшло вугілля низько-летуче коксівне "POCAHONTAS" у вагонах № 62257043, № 53542858, вантажовідправником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" через експедитора - ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс".

До відправки вказані вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничній накладній № 42908160, а саме: у вагоні № 62257043 - 69,30 тонн, у вагоні № 53542858 - 68,35 тонн. Після прибуття вагону на станцію Авдіївка органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі статті 52 Статуту залізниць України та встановлена вагова нестача спірних вагонах: у вагоні № 62257043 - 3600 кг, у вагоні № 53542858 - 2650 кг. Про що були складені комерційні акти № 482803/374 та № 482803/375 від 10.12.2019.

Відповідно до комерційного акту № 482803/374 "...По документу значиться вага: нетто 69300, тара 22200 кг. При переважуванні виявилося: брутто 87900 кг, нетто 65700 кг, тара 22200 кг, що менше ваги накладної на 3600 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів на 10 см, укочена, не маркована, над 1 люком ліворуч є виїмка 150 см*280 см*30 см, над 7 люком ліворуч є виїмка 150 см*100 см*50 см. Потоптана, маркування порушено......".

Відповідно до комерційного акту № 482803/375 "...По документу значиться вага: нетто 68350, тара 20850 кг. При переважуванні виявилося: брутто 86550 кг, нетто 65700 кг, тара 20850 кг, що менше ваги накладної на 2650 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до рівня бортів нижче рівня бортів на 10 см, укочена, не маркована, над 1-3 та 6-7 люками ліворуч є виїмка 150 см* 120 см*30 см, маркування порушено...".

Звертаючись до суду, позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що діями відповідача, який допустив незбереження перевезеного вантажу, Приватному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод" були заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутність вугілля низько-летуче коксівне "POCAHONTAS", внаслідок й чого виникла необхідність звернення з позовом про стягнення завданих збитків в розмірі 20 524, 67 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що позивачем в порушення ст. 115 Статуту залізниць України не надано належних та допустимих доказів вартості втраченого вантажу. У зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями частини п`ятої статті 307 Господарського Кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного Кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно приписів ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

За товарно-транспортними документами відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", а згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України факт укладання договору може бути підтверджено складанням транспортної накладної, таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" та Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" пов`язані цивільними правовідносинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, судом встановлено, що позивачем відповідна нестача розрахована згідно рахунків, наданих постачальником ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Суд погоджується з твердженнями позивача, що рахунок-фактура № 93015902 від 04.12.2019, наданий ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відповідає вимогам діючого законодавства, як документ вантажовідправника, оскільки між сторонами був укладений договір постачання № 1428 від 16.07.2018, на підставі якого продавець зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, яка вказана в специфікаціях на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, поставка продукції здійснюється видами транспорту, вказаних у специфікаціях. Продавець зобов`язується поставити продукцію на умовах поставки, вказаних у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010 року.

Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які вказані в специфікаціях до справжнього договору (п. 4.1 договору).

Як свідчить специфікація № 145 від 01.12.2019 до договору № 1428 від 16.07.2018 сторони дійшли згоди у грудні 2019 року поставити вугілля низько-летуче коксівне "POCAHONTAS", виробництва - Coal Company LLC, країна походження - США, умови поставки - FCA, порт "Южний" (ТИС) ст. Чорноморська (експорт ТИС) Одеської залізниці відповідно до міжнародних правил Інкотермс у редакції 2010 року, вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", станція Авдіївка Донецької залізниці.

Згідно п. 8 зазначеної Специфікації датою поставки, переходу ризиків та права власності на продукцію, яка продається за цією специфікацією, вважається дата відмітки (електронно-цифрового підпису) станції Чорноморська порт Южний (ТИС) про прийняття вказаної продукції до перевезення, яка вказана у залізничній накладній.

Так, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За даними наявної в матеріалах справи накладної підтверджується загальна маса нетто у вагоні № 62257043 - 69 300 кг, у вагоні № 53542858 - 68 350 кг.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За приписами п. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та в ст. 113 Статуту залізниць України.

Відповідно до статті 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно статті 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", яка кореспондується з вимогами ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Як встановлено судом та що у свою чергу не спростовано відповідачем, під час перевезення по залізниці на станції Покровськ було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача вантажу, про що 10.12.2019 були вкладені комерційна акти № 482803/374 та № 482803/375.

Судом встановлено, що в наявному в матеріалах справи комерційному акті № 482803/374 вказано, що "...По документу значиться вага: нетто 69300, тара 22200 кг. При переважуванні виявилося: брутто 87900 кг, нетто 65700 кг, тара 22200 кг, що менше ваги накладної на 3600 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до нижче рівня бортів на 10 см, укочена, не маркована, над 1 люком ліворуч є виїмка 150 см*280 см*30 см, над 7 люком ліворуч є виїмка 150 см*100 см*50 см. Потоптана, маркування порушено......".

У комерційному акті № 482803/375 вказано, що "...По документу значиться вага: нетто 68350, тара 20850 кг. При переважуванні виявилося: брутто 86550 кг, нетто 65700 кг, тара 20850 кг, що менше ваги накладної на 2650 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу від рівня до рівня бортів нижче рівня бортів на 10 см, укочена, не маркована, над 1-3 та 6-7 люками ліворуч є виїмка 150 см* 120 см*30 см, маркування порушено...".

Разом з тим, твердження відповідача стосовно того, що позивачем не надано належних документів вартості втраченого вантажу, не приймаються судом до уваги, оскільки, спростовуються наступним.

Про що вказує позивач, та що у свою чергу встановлено судом, вантажовідправником вугілля є ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", який є експедитором та діє в якості вантажовідправника за дорученням власника вантажу, яким на момент укладення договору перевезення було Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". В матеріалах справи міститься рахунок безпосереднього власника та відповідно особи, за чиїм дорученням було укладено договір перевезення - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Таким чином, вартість вантажу підтверджується належним рахунком № 93015902 від 04.12.2019, що міститься в матеріалах справи.

У зв`язку з тим, що поставка товару здійснювалася на умовах FCA порт "Южний" (ТИС) ст. Чорноморська (екс.для ТИС), то перехід права власності на вантаж відбулося у момент його передачі перевізнику. Акт прийому-передачі № 93015902 від 04.12.2019. складений на момент передачі від постачальника товару покупцеві у порту "Южний", що також наявний в матеріалах справи.

Оскільки втрата вантажу сталося під час перевезення, вже після того як передача товару здійснилася, то відповідно в акті прийому-передачі № 93015902 від 04.12.2019 факт втрати вантажу під час перевезення відображення не знайшов.

Також кількість відправленого вантажу зазначена в залізничній накладній № 42908160, кількість втраченого вантажу відображена в комерційних актах № 482803/375, № 482803/374.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах щодо коксу, який зазначений в накладній як вологий.

За розрахунком позивача, загальна вартість недостачі вантажу у вагонах № 62257043 та № 53542858 за накладною № 42908160 складає 20 524, 67 грн.

В той час, суд вказує, що відповідачем не спростовано належними та допустимими засобами доказування суму заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків.

Відповідно до п. 2.7. Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/255 від 29.09.2008 згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України та статтями 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії додаткової накладної.

Статтею 131 Статуту залізниць України передбачено, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Згідно з ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме, протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 62257043 та № 53542858, настання негативних наслідків такої поведінки (збитків) - недостача товару на загальну суму 20 524, 67 грн та відповідно причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Так, перевіривши правильність здійсненого позивачем нарахування завданих збитків (вартості недостачі вантажу у вагонах № 62257043 та № 53542858) судом встановлено, що останній нараховано згідно норм чинного законодавства та відповідно є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах № 62257043 та № 53542858 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим наявна недостача вантажу на суму 20 524, 67 грн та зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, щодо відсутності завданих збитків, в той час, як позивачем підтверджено належними та допустимими засобами доказування понесення таких збитків, то за таких підстав суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача збитків в розмірі 20 524, 67 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, обл. Донецька, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; ідентифікаційний код 00191075) збитки в розмірі 20 524 (двадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 67 коп. та витраті по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.09.2020.

Суддя Д.О. Баранов