Ухвала суду № 91488888, 10.09.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

10.09.2020 Справа №607/15153/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року справа № 607/15153/20

провадження №1-кс/607/6480/2020

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., при секретарі судового засідання Лехан О.М.,

за участю: прокурора Самойлова П.Г.,

підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Молинь Р.П.

розглянувши клопотання слідчого СВ Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Киби Л.В., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Самойловим П.Г., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Краснодар Краснодарського краю, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, без зареєстрованого місця проживання, тимчасово проживаючого по АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області Киба Л.В., за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Самойлова Р.Г., звернулась до слідчого судді, в рамках кримінального провадження за № 12020210010001939 від 08.09.2020 року, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020210010001939 від 08.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_1 , який 08 вересня 2020 року близько 20 години 45 хвилин, перебував у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна поєднаний з проникненням у житло без згоди на це законного власника.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , 08 вересня 2020 року, близько 20:45 год., перебуваючи по АДРЕСА_2 , діючи умисно та з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення злочинного результату, таємно, шляхом відкриття вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , які були не замкнені на ключ, без попередньої на те згоди потерпілої ОСОБА_2 , проник в приміщення квартири, звідки викрав гаманець, в якому знаходилися грошові кошти, банківські картки та флеш-носій торгівельної марки «Kingston» ємністю 16 Gb.

Із викраденим майном ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1 540 гривень.

10 вересня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло.

Наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Слідчий вказує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування

З врахуванням наведеного, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, які у сукупності вказують на неможливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просив його задовольнити. Зазначив, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, належним чином обґрунтована, встановлено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому з врахуванням зазначених ризиків, лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена, наявність на розгляді у Тернопільському міськрайонному суді трьох обвинувальних актів відсносно ОСОБА_1 , вважає, що інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою не забезпечить належної поведінки підозрюваного.

Захисник-адвокат Молинь Р.П. заперечив з приводу клопотання слідчого. Вважає, що прокурором та слідчим не доведено належними та достатніми доказами наявність обгрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Крім цього, просив врахувати, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої процеуальні обов`язки, завжди зявляється на виклики до слідчого, прокурора та суду, не спілкується із свідками та потерпілими.

Посилаючись на наведене та те, що інший більш м`який запобіжний захід забезпечить належну поведінку ОСОБА_1 просив застосувати щодо останнього запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи свого захисника .

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Нормами ч.1 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.

Судом встановлено, що СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020210010001939 від 08.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

09 вересня 2020 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках , якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

10 вересня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яке є тяжким злочином, санкція статті якого передбачає покарання, виключно у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років .

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання слідчим т а прокурором доказами, а саме:

?протоколом огляду місця події від 08.09.2020 року;

?протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 09.09.2020 року;

?протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із потерпілою ОСОБА_2 від 09.09.2020 року та довідкою до нього;

?протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 09.09.2020 року;

?протоколом огляду відеозапису від 09.09.2020 року.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграф 1 (с) Конвенції, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Існування «обґрунтованої підозри» розглядається як необхідна, а при первісному обранні навіть іноді неодмінна і достатня підстава для арешту.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Таким чином, під достатніми доказами відносно акту повідомлення особи про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені і оцінені слідчим, прокурором у встановленому законом порядку, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене КК України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

Сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри, враховуючи це, та надане суду повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України, суд приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не є вочевидь необґрунтованою.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті. Суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов"язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, наведені слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доведені прокурором в судовому засіданні, а саме підозрюваний може: вчиняти інші кримінальні правопорушення; незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні; переховуватися від органу досудового слідства та суду.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення є те, що підозрюваний, раніше вчиняв умисні корисливі злочини, не має постійного джерела доходу, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення. Будучи раніше судимим за умисні корисливі злочини, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин, що свідчить про стійку протиправну поведінку підозрюваного.

Більше того, 26 серпня 2020 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 в іншому кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 185 КК застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання , встановлено строк дії обов`язків до 25 жовтня 2020р. та на даний час ОСОБА_4 знов підозрюється у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 185 КК.

Крім того, відносно нього в Тернопільському міськрайонному судді на розгляді перебувають три обвинувальних акти за ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 162 КК України. Вказане свідчить про наявність ризику того, що ОСОБА_1 продовжуватиме свою злочинну діяльність та підвищену його суспільну небезпеку.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно схиляти зазначеного учасника кримінального провадження до зміни наданих показань чи до відмови давати показання, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні ще триває, а судом показання сприймаються безпосередньо під час судового розгляду обвинувального акту.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній неодружений, не має зареєстрованого місця проживання, постійного місця проживання, не працює, офіційних доходів не отримує, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на даний час на розгляді у Тернопільському міськрайонного суді перебуває три обвинувальних акти відносо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 та ч. 1 ст. 162 КК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, у тому числі вагомість доказів, тяжкість покарання, обставини вчинення злочину, особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку незастосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти інше кримінальне правопорушення, а застосування менш суворого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Слідчому судді не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України.

Відсутність у ОСОБА_1 постійного місця проживання та реєстрації позбавляє слідчого суддю можливості застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому, слідчим суддею враховано те, що 26 серпня 2020 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 в іншому кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 185 КК застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, встановлено строк дії обов`язків до 25 жовтня 2020 року та на даний час ОСОБА_4 знов підозрюється у вчиненні 08 вересня 2020 року злочину за ч. 3 ст. 185 КК.

З врахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 , суд вважає, що клопотання слідчого слід задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Докази, які б свідчили про негативний стан здоров`я підозрюваного, який би унеможливлював перебування ОСОБА_1 в умовах СІЗО суду не надані.

Відтак, у клопотанні захисника та підозрюваного про обрання запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою слід відмовити, з підстав наведених вище.

Крім цього, згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, розмір завданої шкоди, його матеріальний та сімейний стан, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави в мінімальному розмірі встановленому законом та який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 198, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Киби Л.В., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Самойловим П.Г., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_1 негайно під варту із зали суду.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у сумі 42 040 (сорок дві тисячі сорок) грн. (20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу – застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні №12020210010001939 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 вересня 2020 року).

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати до відповідних органів державної влади на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон; утриматись від спілкування із потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку не виконання покладених обов`язків внесена застава буде звернута в дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 06 листопада 2020 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити ОСОБА_1 негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя І.М. Черніцька