Ухвала суду № 91488347, 08.09.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/9461/20

Провадження №: 1-кс/755/4052/20

"08" вересня 2020 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді Бірси О.В., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М. та сторін кримінального провадження: прокурора Нечепоренка Ю.Л., захисника Трофімова С.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Петреченка А.О. про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040003046 від 06.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, установив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Петреченко А.О. за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Нечепоренком Ю.Л. звернулися до слідчого судді з цим клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 177, 184, 199 КПК України.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

Слідчим відділом Дніпровського УП ГУПН у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100040003046 від 06.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , в невстановлений досудовим розслідуванням час отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, тим самим незаконно придбав, невстановлену кількість психотропної речовини амфетамін, з метою подальшого збуту.

В подальшому, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут, психотропної речовини амфетамін, вирішив незаконно збути частину отриманої від невстановленої досудовим розслідуванням особи, психотропної речовини - амфетамін.

Так, 21 січня 2020 року в період часу з 17 години 40 хвилин до 18 години 00 хвилин, у приміщенні службового кабінету № 312, Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, згідно постанови про оперативну закупку психотропної речовини амфетамін, працівниками поліції, у присутності двох понятих, ОСОБА_2 , було вручено грошові кошти в сумі 400 гривень, для проведення оперативної закупівлі психотропної речовини амфетамін у гр. ОСОБА_1 , крім того, ОСОБА_2 , була вручена жіноча сумка, обладнана аудіо- відео пристроєм для фіксації події.

Після цього, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут психотропної речовини амфетамін, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 , перебував за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де чекав на ОСОБА_2 .

Після цього, 21 січня 2020 приблизно о 19 годині 04 хвилин, ОСОБА_2 разом із працівниками поліції на службовому автомобілі прослідували за адресою, яку повідомив ОСОБА_1 , а саме за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 3-Б.

Після цього, 21 січня 2020 року о 19 годині 21 хвилин, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут психотропної речовини амфетамін, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 , знаходився за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 3-Б. В подальшому, перебуваючи за вищевказаною адресою, а саме поруч із під`їздом № 3, будинку № 3-Б, по вул. Райдужна, що у м. Києві, при зустрічі, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 400 гривень, які йому були видані для проведення оперативної закупки, в свою чергу ОСОБА_1 взяв грошові кошти в сумі 400 гривень та передав ОСОБА_2 два поліетиленові пакети, всередині яких знаходилась порошокоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі психотропної речовини амфетамін, масою 0,252 г, тим самим вчинив незаконний збут психотропної речовини амфетамін.

В подальшому, 21 січня 2020 року в період часу з 19 години 30 хвилин по 19 годину 45 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 3-Б, під час огляду місця події у ОСОБА_2 із правої руки було вилучено два поліетиленові пакети, всередині яких знаходилась порошокоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі психотропної речовини амфетамін, масою 0,252 г, яку остання придбала у ОСОБА_1 при проведенні оперативної закупки.

Згідно з висновком експерта № 11-2/648від 06.02.2020: надані на дослідження порошкоподібні речовини білого кольору масою 0,372 г та 0,309 г. містять психотропну речовину, обіг якої обмежено. Надані на дослідження порошкоподібні речовини білого кольору масою 0,372 г та 0,309 г. містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в речовинах становить 0,138 г та 0,114г. Загальна маса амфетаміну складає 0,252 г.

Амфетамін, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список № 1 Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є психотропною речовиною.

Крім того, ОСОБА_1 , в невстановлений досудовим розслідуванням час повторно отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, тим самим повторно незаконно придбав, невстановлену кількість психотропної речовини амфетамін, з метою подальшого збуту.

В подальшому, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут, психотропної речовини амфетамін, вирішив повторно незаконно збути частину отриманого від невстановленої досудовим розслідуванням особи, психотропної речовини - амфетамін.

Так, 13 липня 2020 року в період часу з 10 години 50 хвилин до 11 години 10 хвилин, у приміщенні службового кабінету №312, Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, згідно постанови про оперативну закупку психотропної речовини амфетамін, працівниками поліції, у присутності двох понятих, ОСОБА_2 , було вручено грошові кошти в сумі 400 гривень, для проведення оперативної закупівлі психотропної речовини амфетамін у гр. ОСОБА_1 , крім того, ОСОБА_2 , була вручена жіноча сумка, обладнана аудіо- відео пристроєм для фіксації події.

Після цього, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут психотропної речовини амфетамін, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 , перебував за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де чекав на ОСОБА_2 .

Після цього, 13 липня 2020 приблизно о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_2 разом із працівниками поліції на службовому автомобілі прослідували за адресою, яку повідомив ОСОБА_1 , а саме поруч із супермаркетом «Фуршет» по вул. Райдужна, 15, що у м. Києві, при зустрічі, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 400 гривень, які йому були видані для проведення оперативної закупки, в свою чергу, ОСОБА_1 взяв грошові кошти в сумі 400 гривень та передав ОСОБА_2 два поліетиленові пакети, всередині яких знаходилась порошокоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі психотропної речовини амфетамін, тим самим вчинив незаконний збут психотропної речовини амфетамін.

В подальшому, 13 липня 2020 року в період часу з 13 години 25 хвилин по 13 годину 45 хвилин, за адресою: м. Київ, пр-т Шухевича, 2-В, під час огляду місця події у ОСОБА_2 із правої руки було вилучено два поліетиленові пакети, всередині яких знаходилась порошокоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі психотропної речовини амфетамін, яку остання придбала у ОСОБА_1 при проведенні оперативної закупки.

14 липня 2020 року ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 ч. 2 ст. 307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду грошових коштів, протоколом огляду місця події, висновками експертів, протоколами проведення оперативних закупок, протоколами огляду купців, протоколом обшуку, протоколами допитів свідків, рапортами працівників поліції, протоколами про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж згідно ухвали слідчого судді КАС.

На даний час також існують наступні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: п.1 ч.1 ст.177 КПК України підозрюваний ОСОБА_1 , усвідомлюючи тяжкість злочину у вчиненні якого він на цей час підозрюється, а саме у вчиненні тяжкого злочину за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 9 років може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження. Враховуючи, спосіб зберігання та збуту наркотичного засобу встановлено, що ОСОБА_1 , ретельно приховував свою злочинну діяльність, вчинив тяжкий злочин з прямим умислом, усвідомлював суспільну небезпеку вчиненого діяння та не бажав його викриття правоохоронними органами; п. 2 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_1 , може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки, що на цей час органом досудового розслідування не виявлено всі можливі місця зберігання психотропних речовин. Тому, перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_1 , може знищити решту заборонених до обігу речовин, які на цей час не виявлені та не вилучені органом досудового розслідування; п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_1 , з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення в якому він на цей час підозрюється може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи те, що в ході проведення обшуків були залучені поняті та підозрюваному надані копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних на думку сторони обвинувачення підозрюваний може незаконно впливати на зазначених свідків з метою зміни показів останніми в ході досудового розслідування та судового розгляду. Також, на цей час триває виконання судових експертиз по решті вилучених в ОСОБА_1 , речовин, тому будучи обізнаним про експертну установу експертам якої доручено проведення відповідних експертиз останній може незаконно впливати на зазначених експертів з метою дачі ними завідомо неправдивих висновків; п. 4 ч.1 ст.177 КПК України підозрюваний ОСОБА_1 , може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином. Так, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 , є лише складовою частиною добре налагодженої злочинної мережі збуту наркотичних засобів на території України, будучи усвідомленим про наявні шляхи постачання та подальші шляхи збуту наркотичного засобу, перебуваючи на свободі останній може перешкоджати органу досудового розслідування встановлювати інших можливих співучасників, зокрема організаторів злочинної діяльності пов`язаної з поширенням незаконної пропозиції наркотичних засобів на території міста Києва; п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_1 , може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки не має стабільного джерела прибутку та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, що й стало причиною вчинення ним вказаного злочину.

Отже, беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання від 6 до 9 років позбавлення волі з конфіскацію майна, може впливати на свідків та експертів, знищити, сховати або спотворити речові докази, перешкоджати встановленню співучасників, не одружений, не працевлаштований, тобто не має постійного джерела отримання доходу на своє утримання, менш суворі запобіжні заходи будуть не достатніми для забезпечення належної кримінально-процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 , та запобігання зазначеним ризикам.

У світлі наведеного, на думку заявника є доречним продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 із визначенням застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція сторін

У судовому засіданні прокурор групи прокурорів - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Нечепоренко Ю.Л. заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставин визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 177, 184, 199 КПК України є дійсними.

Сторона захисту заперечувала проти застосування заходу забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваного у розрізі не доведення, на їх переконання обставин регламентованих п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199 КПК України.

Щодо ризиків, то захист зауважив на тому, що стороною обвинувачення вони не є доведеними у дійсності та обумовлюються припущеннями учинення певних дій, а не фактами.

Має на своєму утриманні членів родини, а сам етрьох дітей та матрі похилого віку, яких забезпечує фінансово.

Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідча суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Так, останній (порядок) визначає, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

При цьому, порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання порушеного заявниками у даному зверненні регламентує таке.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, відповідно до ст. 199 КПК, має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних.

Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК України , оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Урахуванням того, що в цій ситуації відносно підозрюваного установлено такі дані, як-то: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українець, громадянин України, тимчасово не працюючий, з середньою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

З`ясовано факт наявності на утриманні підозрюваного членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім.

Установлено, що підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.

Підозрюваному у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у придбанні та незаконному збуті наркотичних засобів та за учинення цих же дій повторно.

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідча суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, висновки експертиз, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.

Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій, експертний висновок) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, у т.ч. експертних висновків не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини має бути забезпечена судом.

Адже факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризику впливу на свідків.

Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свідків) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочинів у яких останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

З цих же передумов (орієнтирів) що і ризик втечі реальними (дійсними) є ризики визначені п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, щодо ризику повторного вчинення злочинів слід відмітити, що при його оцінці слідчим суддею суворість передбаченого покарання виступала суттєвим елементом, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та у розрізі того, що уже в цей час останнього повідомлено про підозру у вчиненні відразу двох злочинів.

Як наслідок є дійсними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися є дійсним.

Відповідно реальними є і обставини визначені ст. 199 КПК.

Згідно ж ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надмірним заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні не є дійсною, та сприймає його застосування, як не доречне (слушне) в цей час.

За таких умов, слідчий суддя приходить до переконливого висновку, що клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку з чим вважає, що на даному етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

На переконання суду на цій стадії досудового розслідування достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України, та які були встановлені судом.

Такого типу запобіжний захід відповідатиме і найкращим інтересам трьох дітей підозрюваного, адже у пунктах 83, 84 постанови Європейського суду з прав людини у справі «Нунесс проти Норвегії» від 28.06.2011 р. (заява №55597/09), зазначено, зокрема, що Європейський суд поділяє думку про те, що тривале розлучення матері двох дітей, беззаперечно утворить надзвичайно болючий захід по відношенню до дітей. З огляду на тривалий тісний зв`язок з матір`ю… Європейський суд не переконаний в тому, що при конкретних обставинах були в достатній мірі враховані найкращі інтереси дітей для цілей статті 8 Конвенції. В цьому контексті також необхідно врахувати статтю 3 Конвенції ООН про права дитини, згідно якої, найкращі інтереси дитини мають бути пріоритетом при прийнятті публічними органами будь-яких заходів відносно дітей (см. Постанова Європейського Суду з прав людини «Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), скарга №41615/07, §135, ECHR2010). Таким чином, Європейський суд не впевнений в тому, що влада Норвегії діяла в межах свого розсуду, прагнучи встановити справедливу рівновагу між публічним інтересом у встановленні ефективного міграційного контролю та потребами заявниці у перебуванні в Норвегії з метою підтримання контактів зі своїми дітьми в їх найкращих інтересах».

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрюваного у разі унесення застави наступних обов`язків: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; докласти зусиль до пошуку роботи; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Адже саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 372-376, 395 КПК України, Суд постановив:

у задоволенні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Петреченка А.О. щодо продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , з 21:00 до 06:00 год. наступного дня, до 13.10.2020.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно у залі суду.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою, у рамках даного кримінального провадження, до слідчого та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенням строком до 13.10.2020 наступних обов`язків:

? прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

? докласти зусиль до пошуку роботи;

? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити особі, у відношенні якої застосовано даний запобіжний захід, що в разі невиконання покладених обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Петреченка А.О. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Нечепоренка Ю.Л.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08:00 год. 11.09.2020.

Слідча суддя Оксана БІРСА