Вирок № 91487074, 11.09.2020, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1203/19

Провадження №1-кп - 945/133/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11"вересня 2019р. Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Терентьєва Г.В.,

за участю секретаря Петриченко В.С.,

прокурора Татаревича В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150260001113 від 08.12.2017 р. про обвинувачення

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, громадянина України, не одруженого, з повною середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 року ОСОБА_1 призваний Центральним РВК м.Миколаєва для проходження військової строкової служби.

Наказом командира військової частини польова пошта В 0946 від 21.10.2016 року № 263 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта із присвоєнням первинного військового звання "солдат" зазначеної військовий частини.

Наказом №22-рс від 27.07.2017 року командира військової частини А 1890 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом, який останній уклав того ж дня.

Наказом № 26 від 28.07.2017 року командира військової частини А 1890 ОСОБА_1 призначено на посаду майстра ремонтного відділення полігонного обладнання ремонтного взводу роти матеріального забезпечення військової частини А 1890.

14.11.2017 року о 08год.00хв., солдат ОСОБА_1 діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків з військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин не з`вився до місця служби військової частини А 1890, яка дислокувалась на території 235 загальновійськового полігону «Широколанівський» с.Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області та проводив час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби.

14.01.2018 року ОСОБА_1 добровільно прибув до військової частини А 1890 для подальшого проходження військової служби та відповідно до наказу командира військової частини А 1890 №14 від 15.01.2018 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою майстра ремонтного відділення полігонного обладнання ремонтного взводу роти матеріального забезпечення військової частини А 1890, призначеного на вказану посаду наказом командира військової частини А 1890 № 1-рс від 15.01.2018 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, та підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті. Щиро кається у скоєному.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положення ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор, обвинувачений, правильно розуміючи зміст даних обставин і в них немає сумнівів у добровільності їх позиції.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 407 КК України за ознаками: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує особу обвинуваченого, який не судимий, його відношення до скоєного злочину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем служби та мешкання, є учасником бойових дій, обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, слід прийти до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст.75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає, що обрана обвинуваченому міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ввизнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Г.В. Терентьєв

11.09.2020