Ухвала суду № 91485982, 10.09.2020, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/756/17

Провадження №2/443/386/20

УХВАЛА

Іменем України

10 вересня 2020 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення відшкодування за депозитним договором,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Фонду гарантування фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, та просить суд стягнути в його користь з відповідача відшкодування коштів за договором від 04.07.2012 № 16135/10 про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті у Публічному акціонерному товаристві «Український комунальний банк» у сумі 200 000 грн., у тому числі залишок вкладу 53 930,42 грн., відсотки 8 106,67 грн. та пеню 137 962,91 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.07.2012 між ним і публічним акціонерним товариством «Український комунальний банк» укладено договір № 16135/10 про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті, за умовами якого банк прийняв від позивача 65 000,00 грн. зі сплатою за користування вкладом 17,5 % річних та кінцевим терміном повернення 30.06.2014.

Відповідно до п. 2.9 гл. 23 розд.IV «Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні», банк видав позивачеві квитанцію від 04.07.2012 №1217014_5, яка є належним фактом внесення суми 65 000, 00 грн. на вкладний рахунок № НОМЕР_1 банку за договором.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 №309/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» до категорії несплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.05.2015 № 96 «Про затвердження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Укркомунбанк», згідно з яким з 13.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відтак, позивач ОСОБА_1 просить з відповідача стягнути суму відшкодування за депозитним договором в сумі 200 000 грн., з яких: залишок вкладу 53 930,42 грн., відсотки 8 106,67 грн. та пеня 137 962,91 грн.

Справа за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування за депозитним договором надійшла до суду 29.06.2017.

Провадження у справі відкрито 01.12.2017.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.08.2020 автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Равлінко Р.Г. для цього судового провадження.

Ухвалою від 10.08.2020 справу прийнято до розгляду та призначено до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 10.09.2020 о 10 год. 00 хв. в приміщенні Жидачівського районного суду Львівської області за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Я. Мудрого, 20.

10.09.2020 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах. Чинним законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України. Правовідносини між Позивачем та Банком ґрунтуються на договорі, а між Фондом гарантування та Позивачем на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому в даному випадку правовідносини, що склались між ОСОБА_1 та Фондом не регулюються Цивільним кодексом та Законом України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечив щодо закриття провадження у справі з підстав порушення правил предметної підсудності, наполягав на тому, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки підлягають вирішенню вимоги саме щодо відшкодування шкоди з підстав неповернення вкладу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у зазначеній редакції).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини, зокрема, між Фондом, банками, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону в редакції, чинній на час звернення до суду, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень.

Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500 000,00 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

З огляду на вказані приписи суд вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Отже, спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 161/11401/17, від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц). Натомість, спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим, і його залежно від суб`єктного складу треба розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 61-65, 71 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц).

Оскільки позивач претендує на відшкодування Фондом коштів за вкладом у сумі 200000,00 грн, тобто у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, суд вважає, що розгляд справи необхідно здійснювати за правилами адміністративного судочинства через публічно-правовий характер спірних правовідносин.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.09.2019 року по справі № 752/2422/17 Провадження № 14-325 цс 19.

Викладена позиція Великої Палати Верховного Суду із цього питання є усталеною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 квітня 2020 року по справі №308/11052/18 зазначила, що, у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів на порядок вирішення спору у разі наявності конфлікту юрисдикцій, про що зазначено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 243/5078/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17 та інших, і від своїх висновків не відступала.

Отже, Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, яку суд відповідно до ст. 263 ЦПК України повинен врахувати при застосуванні відповідних норм права.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування за депозитним договором у розмірі 200000,00 грн. необхідно закрити за правилами п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, якими визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачу, що заявлені позовні вимоги, провадження за якими підлягає закриттю, мають вирішуватися в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,3,4,17,18 КАС України, ст.ст. 19, п.1 ч. 1 ст.255, ч. 1 ст. 256 ст. 260, 261 ЦПК України, суд -

постановив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення відшкодування за депозитним договором – закрити.

Роз`яснити, що заявлені вимоги за якими закрито провадження підлягають вирішення окружним адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного тексту ухвали відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складання повного тексту ухвали 11.09.2020.

Головуючий-суддя Р.Г. Равлінко