Рішення № 91484772, 02.09.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/95/20Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом приватного підприємства "ДОНРЕМСЕРВІС" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, ідент. код 20380631)

до фізична особа-підприємець Білоусова Миколи Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

про стягнення 897000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів

за участю представників:

позивача - Маленко Ю.А.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДОНРЕМСЕРВІС" 11.01.2020 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Білоусова Миколи Олександровича про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 897000,00 грн., які підлягають поверненню позивачу. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 01.10.2019 року в період часу з 13:03 години до 13:08 години з розрахункового рахунку ПП "ДОНРЕМСЕРВІС", відкритого в АТ КБ "Приватбанк" (р/р № НОМЕР_2 , МФО 351533), без згоди директора позивача були списані грошові кошти згідно платіжних доручень №1758 від 01.10.2019р. на суму 299 000,00 грн., №1759 від 01.10.2019р. на суму 299 000,00 грн., № 1760 від 01.10.2019р. на суму 299 000,00 грн., а всього на суму 897 000,00 грн. та перераховані на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 відкритий у Харківське ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Харків на користь фізичної особи-підприємця Білоусова Миколи Олександровича (ІПН НОМЕР_1 ). Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи № 922/95/20 в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 04.02.2020.

У підготовчому засіданні 04.02.2020 у справі задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на "25" лютого 2020 р. о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 25.02.2020 у справі постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 14.04.2020 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України на 25 березня 2020 року о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2020 року, задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, судом було застосовано принцип "розумного строку" тривалості провадження, повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 922/95/20, призначене на 25.03.2020 о 10:00, не відбудеться та перепризначено проведення підготовчого засідання у справі на 09.04.2020 р. об 11:30.

У підготовчому засіданні 09.04.2020 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на "06" травня 2020 р. о 10:30 год. При цьому судом було враховано, застосований судом принцип "розумного строку" тривалості судового провадження та необхідність вжиття заходи, спрямованих на мінімізацію ризиків, пов`язаних з епідеміологічними обставинами, а також прийнято до уваги приписи ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, що набрав чинності 02.04.2020 року, яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме: доповнено розділ Х «Прикінцеві положення» пунктом 4 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.05.2020 р. було зупинено провадження по справі до закінчення розслідування кримінального провадження № 12019220000001466.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 06.05.2020 р. скасовано в частині зупинення провадження у справі, в іншій частині ухвалу залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2020 р. було призначено справу № 922/95/20 до розгляду в підготовчому судовому засіданні на "06" серпня 2020 р. о 11:00.

У підготовчому засіданні 06.08.2020 р., приймаючи до уваги, що строк проведення підготовчого провадження, в межах якого повинно бути призначене судове засідання у справі, спливає 07.08.2020 р., судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.08.2020 р. об 11:30, в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.

У судовому засіданні 07.07.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 12:30 02.09.2020 р., в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на безпідставність набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 897000,00 грн., наголошуючи, що між позивачем та відповідачем відсутні господарські зобов`язання або укладені будь-які договори, у зв`язку з чим відповідач отримав кошти без правової підстави, передбаченої законом, а відтак права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, шляхом стягнення безпідставно набутих коштів на корить власника цього майна.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2020 р. не з`явився, про час і місце розгляду справи по суті був повідомлений належним чином. Процесуальні документи направлялись відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте він не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Разом з тим, у судовому засіданні 06.08.2020 р. та у поданому через відділ діловодства суду відзиві на позовну заяву (вх. № 5142), представник відповідача у повному обсязі заперечував проти позовних вимог ПП "Донремсервіс", посилаючись на те, що правовою підставою для надходження на рахунок ФОП Білоусова М.О. коштів від позивача є публічний електронний договір купівлі-продажу криптовалюти (біткоїнів), який недійсним не визнавався, а відтак відсутні підстави для застосування вимог ст. 1212 ЦК України. При цьому, представник відповідача наголошував, що 01.10.2019 року до відповідача через сайт easy-changer.ru, який був створений з метою купівлі-продажу титульних знаків (криптовалюти), звернулись представники позивача з метою придбання криптовалюти (біткоїнів) на загальну суму 897 000 грн. Контактна особа при замовленні зазначила наступні реквізити: розрахунковий рахунок, з якого повинні поступити грошові кошти ( НОМЕР_2 ), електронну пошту - donremservis@ukr.net, та адреса біткоїн гаманця; власником домену easy-changer.ru є відповідач; курс на 01.10.2019 року складав 230 964,61 грн. за 1 (один) біткоїн; за результатами розгляду вищевказаної заявки на вказаний біткоїн-гаманець були переведені 3.8837 біткоїнів на загальну суму 897 000 грн., тобто, ніякого безпідставного перерахування грошових коштів не було. Натомість між сторонами були наявні господарські правовідносини, а грошові кошти в розмірі 897 000 грн. були перераховані позивачем на рахунок відповідача за отримання криптовалюти (біткоїнів) загальною кількістю 3.8837 біткоїнів.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.10.2019 року з розрахункового рахунку № НОМЕР_2 (ІВАN НОМЕР_4 ) відкритому в АТ КБ "Приватбанк", МФО 351533 Приватного підприємства "ДОНРЕМСЕРВІС" (ідент. код 20380631) через електронну систему "Клієнт-банк" були здійснено трьома платежами переказ грошових коштів у загальній сумі 897000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_3 відкритий у Харківському ГРУ АТ КБ "Приватбанк" у м. Харків на користь фізичної особи-підприємця Білоусова Миколи Олександровича (ідент. номер НОМЕР_1 ), що підтверджується наступними платіжними дорученнями № 1758 від 01.10.2019 р. на суму 299 000,00 грн.; 1759 від 01.10.2019 р. на суму 299 000,00 грн.; 1760 від 01.10.2019 р. на суму 299 000,00 грн. (а.с. 5-7).

Я вказує позивач у позовній заяві, вказане списання грошових коштів з рахунку позивача відбулось без згоди директора позивача. Одночасно позивач зазначає про відсутність у нього жодних правовідносин з фізичною особою-підприємцем Білоусовим М.О. та безпідставність вказаних перерахувань.

При цьому, позивач повідомляє, що ним було подано заяву про кримінальне правопорушення № 07/10-19 від 07.10.2019 р. начальнику слідчого управління ГУНП в Харківській області полковнику поліції С. А. Чижу про вчинення щодо позивача протиправних дій у вигляді несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислюваних машин (комп`ютерів) позивача, що призвело до витоку інформації та заподіяно значну шкоду, яка була отримана Слідчим управлінням ГУНП в Харківські області 08.10.2019 року, про що було відкрито кримінальне провадження №12019220000001466.

26.12.2019 позивачем на адресу фізичної особи-підприємця Білоусова М.О. було направлено вимогу (вих. № 26/12-19) щодо несанкціонованого списання коштів з рахунку ПП "ДОНРЕМСЕРВІС" у загальному розмірі 897000,00 грн. та з проханням протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги повернути кошти власнику.

Втім, вимога ПП "ДОНРЕМСЕРВІС" щодо повернення останньому належних йому коштів у розмірі 897 000,00 грн. залишена без задоволення.

За таких підстав, бездіяльність відповідача щодо повернення позивачу безпідставно перерахованих на користь відповідача коштів, стали причиною звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів на користь позивача у судовому порядку.

В свою чергу заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що правовою підставою для надходження на рахунок фізичної особи-підприємця Білоусова Миколи Олександровича коштів від ПП "ДОНРЕМСЕРВІС" є договір купівлі-продажу криптовалюти (біткоїнів) загальною кількістю 3,8837 біткоїнів, який недійсним не визнавався, а відтак відсутні підстави для застосування вимог ст. 1212 ЦК України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

У разі відсутності у період перерахування спірних грошових коштів укладеного між сторонами договору купівлі-продажу та/або іншого договору (відсутності волевиявлення позивача) виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій відповідача або інших осіб (не доведено вину відповідача) означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність відповідача. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

При цьому, за приписами статей 11 та 509 Цивільного кодексу України безпідставне отримання чужого майна є підставою виникнення особливого позадоговірного зобов`язання.

Так, відповідно до ст. 1212 вказаного Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Як встановлено під час розгляду справи, з рахунку позивача трьома платежами було перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 897000,00 грн.

При цьому, твердження відповідача про наявність правових підстав для утримання спірних коштів, оскільки між ним та ПП "Донремсервіс" було укладено договір купівлі-продажу криптоварюти у спрощений спосіб відхиляються судом, так як доказів того, що вказаний договір було укладено матеріали справи не містять, оскільки відповідачем не доведено, що електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої, за твердженням відповідача, позивачем було надано оферту на укладення електронного договору купівлі-продажу, належить саме ПП "Донремсервіс". Натомість позивач підтверджує, що електронною адресою позивача є адреса: pp-donremservis@ukr.net., а електронна адреса, зазначена відповідачем у відзиві на позовну заяву позивачем ніколи не створювалась.

Таким чином, відповідачем не доведено, що ПП "Донремсервіс" було реалізовано волевиявалення укласти договору купівлі-продажу шляхом оплати спірних грошових коштів на користь відповідача, оскільки відповідно до платіжних доручень №1758 від 01.10.2019р. на суму 299 000,00 грн., №1759 від 01.10.2019р. на суму 299 000,00 грн. №1760 від 01.10.2019р. на суму 299 000,00 грн., (т. 1 а.с. 5-7) і згідно яких були списані грошові кошти з поточного рахунку позивача, у якості призначення платежу зазначено "Оплата оренди та компен. Експ. Витрат".

Таким чином, твердження відповідача про те, що грошові кошти були ним отримані від позивача у якості оплати за придбання криптовалюти (біткоїнів), не відповідає дійсності та призначенню платежу, зазначеному у платіжних дорученнях.

В той час, як відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч. 1 ст. 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що процес укладення договору в спрощений спосіб складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт), тобто вчинення уповноваженими особами відповідних осіб дій, які засвідчують їх волю щодо виникнення взаємних прав та обов`язків, натомість в даному випадку в матеріалах справи відсутні належні докази наявності волевиявлення позивача на укладення договору купівлі-продажу, а отже між сторонами господарських правовідносин щодо купівлі-продажу криптовалюти не виникло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позаяк, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для отримання спірних грошових коштів та доказів виникнення між сторонами договірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти у загальному розмірі 897000,00 грн., які були перераховані відповідачу з рахунку ПП "Донремсервіс", утримуються ФОП Білоусовим М.О. безпідставно, а тому останній зобов`язаний повернути їх на користь позивача у відповідності до ст. 1212 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини щодо безпідставного утримання відповідачами належних позивачу грошових коштів, які доведені належними і допустимими доказами, дослідженими судом та не спростовані відповідачами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 897000,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових втрат.

У п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положення ч.ч. 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 15 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

На підтвердження витрат на послуги адвоката до матеріалів справи надано угоду про надання правової допомоги від 02.01.2020 р., предметом якої є надання Адвокатом Клієнтові правової допомоги, а саме: представлення інтересів Клієнта в правоохоронних органах, органах МВС, поліції, прокуратурі, судах (в т.ч. господарських та адміністративних, державній виконавчій службі та інших державних органах, підготовка та складання позовних заяв, клопотань та інших документів, підготовка, аналіз усіх необхідних документів, а також платіжну квитанцію від 08.01.2020, згідно з якої від позивача адвокатом отримано 15000,00 грн.

В той же час, на момент прийняття судом рішення позивачем не подано до суду детального опису отриманих послуг здійснених адвокатом, необхідних для правничої допомоги, із зазначенням які саме послуги були надані позивачу, зокрема, які саме процесуальні документи були складені адвокатом, скільки часу було витрачено адвокатом для їх складання, які документи були подані та отримані від імені Замовника адвокатом та чи пов`язані такі послуги з розглядом цієї справи тощо.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. є недоведеними та непідтвердженими належними доказами, а тому розподілу підлягають лише фактично понесені витрати зі сплати судового збору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 202, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Білоусова Миколи Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства "ДОНРЕМСЕРВІС" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, ідент. код 20380631) 897000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та також 13455,00 грн. судового збору сплаченого позивачем при подачі позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні вимоги позивача про покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. на відповідача - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено "11" вересня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков