Рішення № 91484753, 02.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2020 справа № 914/581/20

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006”, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи;

до Відповідача: Фермерського господарства “МЕРКУРІЙ”, Львівська область, Буський район, с.Чішки;

про: стягнення заборгованості та нарахування відсотків до моменту виконання рішення

ціна позову: 445584,59грн.

Представники:

Позивача: Підяш Н.О. – представник (довіреність від 02.01.2019р. №31/19);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” від 24.02.2020р. вих. №75/20-юр (вх. №627) до Фермерського господарства “МЕРКУРІЙ” про стягнення заборгованості та нарахування відсотків до моменту виконання рішення; ціна позову: 445584,59грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за Договором поставки від 18.10.2018р. №ЛВ-24.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2020р. у справі №914/581/20 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.04.2020р. о 10:30год.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2020р. у даній справі суд постановив судове засідання у справі №914/581/20, призначене на 07.04.2020 р. о 10:30 год. провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Запорізької області (69001, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Гетьманська, буд.4).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.04.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче засідання на 28.04.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2020р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 26.05.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 23.06.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників учасників справи в судове засідання для дачі пояснень по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2020р. у даній справі судом постановлено заяву Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” від 02.06.2020р. вих. №313/20-юр (вх.№18917/20 від 02.06.2020р.) про участь позивача в судовому засіданні режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду відхилити.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 23.07.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2020р. у даній справі судом постановлено клопотання Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006” від 30.06.2020р. вих. №385/20-юр (вх. №20752/20 від 30.06.2020р.) про участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду задоволити; судове засідання у справі №914/581/20, призначене на 23.07.2020 р. о 11:15 год. провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Запорізькому апеляційному суду (69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, просп.Соборний, буд.162).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 02.09.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.07.2020р. у даній справі судом постановлено клопотання Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» від 23.07.2020р. вих. №428/20-юр (вх. №22479/20 від 23.07.2020р.) про участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду задоволити; судове засідання у справі №914/581/20, призначене на 02.09.2020 р. о 11:40 год. провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Запорізькому апеляційному суду (69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, просп.Соборний, буд.162).

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Позивача в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надала оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до поданих до суду заяв для огляду судом, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 11.03.2020р. про відкриття провадження у даній справі судом постановлено Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст.165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати (надати) іншим Учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду до початку підготовчого засідання.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2020р. про відкриття провадження у даній справі 13.03.2020р. надіслано судом на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки, та одержано його уповноваженим представником 14.03.2020р., що підтверджується відповідною відміткою на Повідомленні про вручення поштового відправлення від 13.03.2020р. №7901413089428.

Відтак, встановлений Відповідачу судом строк для подання відзиву на позовну заяву розпочав свій перебіг 15.03.2020р.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце розгляду справи у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб.

Окрім того, суд також звертає увагу на те, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.07.2020р. про відкладення судового засідання з розгляду спору по суті на 02.09.2020р. надіслано судом 24.07.2020р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки та одержано Відповідачем 28.07.2020р., що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта» «Трекінг» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) щодо пересилання рекомендованого поштового відправлення № 7901413328384.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

Водночас суд враховує, про що також вказувалось в судових рішеннях у цій справі, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався, в тому числі постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» до 31 липня 2020р., Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» до 31.10.2020р.

На час ухвалення даного рішення судочинство в Україні здійснюється в умовах карантину.

Суд також зважає, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020р., розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Проте, суд зазначає, що пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17.07.2020р., пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до п.2 розділу ІІ вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відтак, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та ухвалою суду від 11.03.2020р. про відкриття провадження у даній справі строки подання доказів та заяв по суті спору завершились 06.08.2020р.

Судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача, одержувались ним (зокрема ухвала від 11.03.2020р. та від 23.07.2020р. у даній справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом враховується, що за приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Суд зазначає, що станом на час ухвалення рішення суду в матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не подані та не оголошені у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» клопотання про продовження чи поновлення процесуальних строків.

Також суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626) постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626)послаблено карантин, з 23.06.2020р. дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням Відповідача є с.Чішки Буського району Львівської області, тобто населений пункт, в якому, станом на час проведення судового засідання та розгляду спору по суті відновлено регулярні пасажирські перевезення автомобільним та залізничним транспортом із м.Львів, де знаходиться суд.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

З врахуванням наведеного, а також відсутності поданих у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» клопотань Учасників справи про продовження чи поновлення процесуальних строків, вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, а також подане Позивачем клопотання про розгляд спору за відсутності повноважного представника Позивача, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників Учасників справи за наявними у справі документами.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 324441,09грн. суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором поставки від 18.10.2018р. №ЛВ-24, а також 64888,21грн штрафу та 56255,29грн. процентів за порушення строку здійснення оплати поставленого за Договором товару.

Окрім того, Позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення наступне: «Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ – сума основного боргу, простроченого ФГ «МЕРКУРІЙ» (ідентифікаційний код: 20826469); 48 – розмір процентів; КДП – кількість днів прострочення сплати ФГ «МЕРКУРІЙ» (ідентифікаційний код: 20826469) суми основного боргу за період з 25.02.2020р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР – кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з ФГ «МЕРКУРІЙ» (ідентифікаційний код: 20826469) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (ідентифікаційний код: 34216986).».

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

18.10.2018р. між Приватним підприємством «БІЗОН-ТЕХ 2006» (надалі – Позивач, Постачальник) та Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ» (надалі – Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №ЛВ-24 (далі – Договір), за умовами якого (п.п.1.1. Договору) у порядку, строки та на умовах, визначених Договором і Специфікаціями до нього, Постачальник зобов`язувався поставляти та передавати у власність Покупця насіння для сівби (далі – насіння або товар), пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин в і мікродобрива (далі – пестициди або товар), а Покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його.

Відповідно до п.2.1. Договору погоджені Сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами.

Сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до Договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в Специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної Специфікації на умовах, вказаних у такій Специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної Специфікації пріоритет мають умови такої Специфікації. (п.2.2. Договору).

Згідно пункту 2.5. Договору у Специфікаціях і в накладних Сторонами вказується базова ціна товару. Повною ціною товару, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, є його базова ціна разом із сумою індексації ціни товару (порядок визначення якої наведено в розділі 5 Договору). У Специфікаціях Сторонами може вказуватися грошовий еквівалент базової ціни товару в іноземній валюті. У такому випадку, якщо інше не визначено певною Специфікацією, базова ціна Товару в гривнях визначається шляхом множення грошового еквіваленту його ціни в іноземній валюті на курс продажу цієї іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення поставки товару день, і вказується в накладних. Враховуючи це, ціна в гривнях одного і той самого найменування товару, поставленого в різні дні, може бути різною і це не є помилкою. Якщо товар буде отриманий Покупцем за видатковою накладною, то вважається, що Покупець погодився на ціну товару в гривнях, що вказана в ній, проконтролював та погодив її в момент прийняття товару і в майбутньому не може її оспорювати. Дострокова оплата товару не є підставою для зменшення його ціни, якщо інше не вказано в Специфікації.

Пунктом 4.1. Договору Сторонами передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах: EXW, склад Постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Більмацький район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у відповідній Специфікації. Вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару Покупцем зі складу Постачальника у сірок (термін) поставки товару, що визначений у відповідній Специфікації, автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися Постачальником, про що він повинен завчасно повідомити Покупця. Покупець повинен письмово повідомити Постачальника не менші ніж за 2 дні про подачу автотранспорту під завантаження. Завантаження товару в неробочі дні може здійснюватись за згодою Постачальника.

Згідно пункту 4.3. Договору строк (термін) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній. Право власності на товар (у тому числі на тару та пакувальні матеріали) та всі ризики, пов`язані з ним, переходять до Покупця в момент передачі йому товару. Підписання Покупцем накладної засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання.

Відповідно до п.5.1. Договору Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем.

Оплата товару здійснюється Покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір. (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.5.6. Договору вказані в Специфікаціях ціни товарів визначені Сторонами на дату їх складання і є базовими. Базова ціна товару є фіксованою (тобто повною) тільки в разі оплати Покупцем цього товару в день складання специфікації щодо нього, якщо інший більш тривалий строк (протягом якого ціна товару є фіксованою) не вказаний у відповідній специфікації. Враховуючи викладене, Сторони домовились, що якщо товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання специфікацій (або за межами строку, що може бути вказаний у відповідній специфікації як строк протягом якого ціна товару є фіксованою), то суми всіх платежів Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації (тобто збільшенню). Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення платежу день; К1 - курс гривні до долару США (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікації. Якщо на потрібну Сторонам дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то Сторони керуються офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ в найближчий до такої дати попередній день.

Пунктом 5.6.1. Договору Сторонами встановлено, що для показника К2 Сторони використовують середній курс продажу доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення платежу день. Сторони домовились, що достатнім і належним підтвердженням (доказом в суді) показника К2 є роздруківка на паперовому носії відповідних відомостей із веб-сторінки - www.udinform.com, справжність якої засвідчується підписом Постачальника.

У день здійснення платежу (переказування коштів Постачальнику) Покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку Постачальником, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та ініціює переказ Постачальнику проіндексованої суми платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП При перерахуванні проіндексованої суми платежу Покупець зобов`язується в призначенні платежу вказати суму індексації ціни товару (далі - СІЦТ), як приклад: «...у т.ч. сума індексації ціни товару становить стільки-то гривень». СІЦТ є різницею між ПСП і СП і визначається таким чином: СІЦТ = ПСП - СП (п.5.6.2. Договору).

Згідно п.5.6.3. Договору у випадку прострочення Покупцем сплати платежу за товар, проіндексована сума такого платежу визначається у вищезазначеному порядку, але вона в цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату, коли мав бути здійснений цей платіж за Договором.

Відповідно до п.5.6.4. Договору при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів за товар індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання Постачальником такої позовної заяви. При зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця суми індексації ціни товару, у випадку коли основний борг за товар вже був стягнутий судовим рішенням з Покупця за базовою ціною, то показник К2 для визначення СІЦТ з неоплаченого проіндексованого основного боргу визначається станом на дату складання такої позовної заяви Постачальником. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації товару не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно з таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару, застосувавши показник К2 станом на дату складання заяви про збільшення розміру позовних вимог. Такий же порядок визначення показника К2 діє і при поданні Постачальником заяви з грошовими вимогами до Покупця.

Якщо показник К2 неможливо встановити на потрібну дату, зокрема і з причини непрацездатності веб-сторінки www.udinform.com, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на цю дату, інформацію про який Сторони одержують з офіційної веб-сторінки НБУ (п.5.6.7. Договору).

Пунктами 6.1.1. та 6.1.2. Договору Сторонами визначено, що Покупець зобов`язаний у встановлені Специфікаціями (Договором) строки оплатити товар; сплатити Постачальнику повну ціну товару (тобто базову ціну товару разом із сумою індексації ціни товару), для чого перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару Покупець зобов`язується провести його індексацію в порядку, визначеному цим Договором. Покупець зобов`язаний сплатити ціну товару разом із сумою податку на додану вартість, нарахованого на неї, якщо операції з постачання такого товару підлягають оподаткуванню цим податком згідно із законодавством України.

Відповідно до п.7.1.3. Договору за прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором понад 20 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченого понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Згідно п.7.2.1. Договору строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором збільшено до трьох років.

Пунктом 7.2.4. Договору Сторонами передбачено, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються Покупцем Постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами й діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулюватиме умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

22.04.2019р. між Сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої Сторони ,серед іншого, домовились викласти умови Договору в наступній редакції:

1.1. у порядну, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця такий товар: насіння для сівби (далі – насіння або товар), пестициди в препаративних фермах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі – пестициди або товар), мінеральні добрива (далі – добрива або товар), а Покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його.

2.2. Сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до Договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в Специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної Специфікації на умовах, вказаних у такій Специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної Специфікації пріоритет мають умові такої Специфікації.

2.3. У Специфікаціях і в накладних Сторонами вказується базова ціна товару. Повною ціною товару, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, є його базова ціна разом із сумою індексації ціни товару (порядок визначення якої наведено в розділі 5 Договору). У Специфікаціях Сторонами може вказуватися грошовий еквівалент базової ціни товару в іноземній валюті. У такому випадку, якщо інше не визначено певною Специфікацією, базова ціна Товару в гривнях визначається шляхом множення грошового еквіваленту його ціни в іноземній валюті на курс продажу цієї іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення поставки товару день, і вказується в накладних. Враховуючи це, ціна в гривнях одного і той самого найменування товару, поставленого в різні дні, може бути різною і це не є помилкою. Якщо товар буде отриманий Покупцем за видатковою накладною, то вважається, що Покупець погодився на ціну товару в гривнях, що вказана в ній, проконтролював та погодив її в момент прийняття товару і в майбутньому не може її оспорювати. Дострокова оплата товару не є підставою для зменшення його ціни, якщо інше не вказано в Специфікації.

4.1. Товар постачається Покупцю на таких умовах: FCA (склад Постачальника) або DAP (склад Покупця). Добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах СРТ. У Специфікації Сторони вказують, на яких саме умовах (базисах) постачається товар за нею і адресу місця поставки, під яким Сторони розуміють місце, в якому Постачальник зобов`язується передати товар Покупцеві, вантажоодержувачу або перевізнику. Якщо в Специфікації не визначені умови поставки, то товар за нею постачається Покупцю на умовах FCA (склад Постачальника) адреса якого повідомляється Покупцю на його запит Усі базиси поставок розуміються Сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови Договору мають пріоритет над правилами Інкотермс. У Специфікації Сторони можуть вказати інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані в Договорі.

4.2. Строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий Покупцю або перевізнику, вказується в Специфікації. У ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару.

4.3. Постачальник зобов`язується передати Покупцю або перевізнику товар у строки, зумовлені Сторонами, тільки за умови надходження на поточний рахунок Постачальника у строки, визначені в Специфікації, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплаті товару були передбачені у відповідній Специфікації, разом із сумою індексації ціни товару. Під попередньою оплатою, авансом, авансовим платежем Сторони розуміють платіж, що повинен бути здійснений Покупцем і отриманий Постачальником до моменту передачі Покупцю товару. Якщо Покупець прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже поставлений товар), то Постачальник має право пропорційно на час прострочення Покупця затримати поставку товару або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки товару за татю ті/або іншими Специфікаціями, не несучи за це відповідальність. Постачальник має право поставити Покупцю товар і до отримання від нього попередньої оплати або авансових платежів, і такі дії Постачальника не є порушенням ним зобов`язань за цим Договором.

5.1. Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не і вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем за 10 днів до граничної дати його Поставки (передачі Покупцю або перевізнику). Якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника (перевізника).

5.6. Базова ціна товару є фіксованою (тобто повною) польки в разі оплати Покупцем цього товару в день складання специфікації щодо нього, якщо інший більш тривалий строк (протягом якого ціна товару є фіксованою) не вказаний у відповідній специфікації. Враховуючи викладене, Сторони домовились, що якщо товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання специфікацій (або за межами строку, що може бути вказаний у відповідній специфікації як строк протягом якого ціна товару є фіксованою), то суми всіх платежів Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації (тобто збільшенню). Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП – проіндексована сума платежу, яка підлягає сплат Покупцем Постачальнику; СП — сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення платежу день; К1 - курс гривні до долару США (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікації. Якщо на потрібну Сторонам дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то Сторони керуються офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ в найближчий до такої дати попередній день.

5.6.1. Для показника К2 Сторони використовують середній курс продажу доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття, торгів у найближчий попередній до дати здійснення платежу день. Сторони домовились, що достатнім і належним підтвердженням (доказом в суді) показника К2 є роздруківка на паперовому носії відповідних відомостей із веб-сторінки www.udinform.com, справжність якої засвідчується підписом Постачальника.

5.6.2. У день здійснення платежу (переказування коштів Постачальнику) Покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку Постачальникам, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та ініціює переказ Постачальнику проіндексованої суми платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. При перерахуванні проіндексованої суми платежу Покупець зобов`язується в призначенні платежу вказати суму індексації ціни товару (далі - СІЦТ), як приклад: «...у т.ч. сума індексації ціни товару становить стільки-то гривень». СІЦТ є різницею між ПСП і СП і визначається таким чином: СІЦТ = ПСП - СП.

5.6.3. У випадку прострочення Покупцем сплати платежу за товар, проіндексована сума такого платежу визначається у вищезазначеному порядку, але вона в цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату коли мав бути здійснений цей платіж за Договором.

5.6.4. При зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів за товар індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станам на дату складання Постачальникам такої позовної заяви. При зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця суми індексації ціни товару, у випадку коли основний борг за товар вже був стягнутий судовим рішенням з Покупця за базовою ціною, то показник К2 для визначення СІЦТ з несплаченого непроіндексованого основного боргу визначається станом на дату складання такої позовної заяви Постачальником. Якщо, показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно з таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару застосувавши показник К2 станом на дату складання заяви про збільшення розміру позовних вимог. Такий же порядок визначення показника К2 діє і при поданні Постачальником заяви з грошовими вимогами до Покупця.

5.6.6. Якщо показник К2 неможливо встановити на потрібну дату, зокрема і з причини непрацездатності веб-сторінки www.udinform.com, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на цю дату, інформацію про який Сторони одержують з офіційної веб-сторінки НБУ.

6.1. Покупець зобов`язується:

- у встановлені Специфікаціями (Договором) строки оплатити товар;

- сплатити Постачальнику повну ціну товару (тобто базову ціну товару разом із сумою індексації ціни товару), для чого перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару Покупець зобов`язується провести його індексацію в порядку, визначеному цим Договором. Покупець зобов`язаний сплатити ціну товару разом із сумою податку на додану вартість, нарахованого на неї, якщо операції з постачання такого товару підлягають оподаткуванню цим податком згідно із законодавством України.

7.1.3. За прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 20 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

7.2.4. В разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договорам Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір проценте, що сплачуються Покупцем Постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення Проценти на суму простроченої попередньої оплаті, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

9.1. Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки Постачальникам Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Усі підписані представниками Сторін у період дії цього Договору Специфікації та накладні про передачу Покупцю товару є невід 'ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього Договору. Умови поставки, оплати товару за ними та відповідальність Покуту за прострочення оплати товару регулюється цим Договором. Якщо в період дії цього Договору між Сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником Покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю, а Покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеними цим Договором. Застосовуючи умови Договору для таких випадків (у т. ч. ті, що регулюють порядок індексації сум платежів за товар) Сторони домовились в них замість слова Специфікація застосовувати (читати) слово накладна. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару.

Вказану Додаткову угоду до Договору підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Специфікацією від 18.10.2018р. №1 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 14326,62грн. на умовах DDP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.11.2018р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 18.12.2018р. №2 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 1620грн. на умовах DDP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 16.01.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 22.04.2019р. №3 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 3766,56грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.05.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 08.05.2019р. №4 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 17221,14грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 26,3200грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.05.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 28.05.2019р. №5 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 8883,36грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 26,3600грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 26.06.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 03.06.2019р. №6 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 116800,08грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 28.06.2019р. Покупець переказує Постачальнику перший платіж у сумі 23360,02грн.; не пізніше 15.10.2019р. Покупець здійснює остаточний розрахунок за товар. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 18.06.2019р. №7 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 33887,22грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 26,4600грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 16.07.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 18.06.2019р. №7 до Договору в редакції від 17.07.2019р. Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 33887,22грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 26,4600грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.10.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 21.06.2019р. №8 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 3873,56грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 26,3400грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 19.07.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 21.06.2019р. №8 до Договору в редакції від 19.07.2019р. Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 3873,56грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 26,3400грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.10.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 09.07.2019р. №9 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 87678,84грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 25,5800грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 07.08.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 09.07.2019р. №9 до Договору в редакції від 19.08.2019р. Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 87678,84грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 25,5800грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.10.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 19.07.2019р. №10 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 6516,48грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 26,0650грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 16.08.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 19.07.2019р. №10 до Договору в редакції від 19.08.2019р. Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 6516,48грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 26,0650грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.10.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 26.07.2019р. №11 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 107188,56грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 25,4750грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 23.08.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 26.07.2019р. №11 до Договору в редакції від 30.08.2019р. Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 107188,56грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 25,4750грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.10.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 01.08.2019р. №12 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 96750грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 30.08.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією від 01.08.2019р. №12 до Договору в редакції від 30.08.2019р. Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 96750грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: 80532, Львівська область, Буський район, с.Чішки. Курс долара США за один долар становить 25,4750грн. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.10.2019р. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Вказані Специфікації до Договору підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

На виконання умов укладеного Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано товар за Договором на загальну суму 498512,42грн., що підтверджується Видатковими накладними від 19.10.2018р. №ЗП32823 на суму 14326,62грн., від 18.12.2018р. №ЗП34684 на суму 1620грн., від 22.04.2019р. №16704 на суму 3766,56грн., від 08.05.2019р. №22412 на суму 17221,14грн., від 28.05.2019р. №28545 на суму 8883,36грн., від 03.06.2019р. №29847 на суму 116800,08грн., від 18.06.2019р. №33650 на суму 33887,22грн., від 21.06.2019р. №34425 на суму 3873,56грн., від 09.07.2019р. №36497 на суму 87678,84грн.. від 19.07.2019р. №37304 на суму 6516,48грн., від 29.07.2019р. №37996 на суму 107188,56грн. та від 09.08.2019р. 339232 на суму 96750грн.

Вказані Видаткові накладні підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Окрім того, Актами коригування (збільшення) ціни товару за Договором від 17.07.2019р. Сторони погодили збільшити ціну поставки за Специфікацією від 18.06.2019р. №7 на 4319,76грн.; від 19.07.2019р. – за Специфікацією від 21.06.2019р. №8 на суму 391,93грн.; від 19.08.2019р. – за Специфікацією від 09.07.2019р. №9 на суму 15438,12грн.; від 19.08.2019р. – за Специфікацією від 19.07.2019р. №10 на суму 1073,76грн.; від 30.08.2019р. – за Специфікацією від 26.07.2019р. №11 на суму 12382,86грн.; від 30.08.2019р. – за Специфікацією від 01.08.2019р. №12 на суму 1499,94грн.

Вказані Акти коригування підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором товару у встановлені Договором порядку і строки належним чином не виконано, 10.12.2018р. сплачено на користь Позивача 14326,62грн., 26.12.2018р. – 1620грн., 08.05.2019р. 20987,70грн., 26.06.2019р. – 32243,38грн., 13.02.2020р. – 100000грн., 21.02.2020р. 40000грн., що підтверджується Банківськими виписками з рахунку Позивача за відповідні дати. Сума сплачених Відповідачем на користь Позивача коштів становить 209177,70грн.

Окрім того, Актом звірки взаєморозрахунків від 02.07.2019р. за період з 01.01.2019р. по 30.06.2019р. Сторонами підтверджено заборгованість Відповідача перед Позивачем з оплати поставленого за Договором товару в розмірі 131200,84грн.

Вказаний Акт звірки підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Таким чином, сума основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором становить різницю між сумою поставленого згідно Видаткових накладних за Договором товару з врахуванням її коригування за Актами коригування (збільшення) та сумою сплачених Відповідачем на користь Позивача коштів і складає 324441,09грн. (498512,42 + 35106,37 – 209177,70).

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 324441,09грн. суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами ч.2 вказаної статті передбачено, що у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому суд зазначає, що підписання Відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Сторонами у Специфікаціях від 18.10.2018р. №1, від 18.12.2018р. №2, від 22.04.2019р. №3, від 03.06.2019р. №6, від 30.08.2019р. №12 до Договору не зазначено показника К1 в порядку, визначеному п.5.6. Договору, а відтак, у відповідності до наведеного пункту Договору показник К1 дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікації.

Так, як встановлено судом із веб-сторінки Національного банку України, офіційний курс гривні до долару США станом на 18.10.2018р. становив 27,916894грн. за один долар США; станом на 18.12.2018р. – 27,886082грн. за один долар США; станом на 22.04.2019р. – 26,85397грн. за один долар США; станом на 03.06.2019р. – 26,854695грн. за один долар США; станом на 30.08.2019р. – 25,232299грн. за один долар США.

Окрім того, як встановлено судом із веб-сторінки www.udinform.com, середній курс продажу доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати складання позовної заяви день (21.02.2020р.) становив 24,4650грн. за один долар США.

З врахуванням наведеного в суду відсутні правові підстави до індексації ціни товару для обчислення суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором в порядку п.п.5.6.1., 5.6.3. та 5.6.4. Договору, оскільки визначений в порядку п.5.6.1. Договору показник К2 є меншим, аніж визначений в порядку п.5.6. Договору показник К1 станом на час підписання Сторонами Специфікацій до Договору.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про вмотивованість та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 324441,09грн. суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 64888,21грн. штрафу суд зазначає наступне.

Згідно з ст.ст.549, 611, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно положень ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання — господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п.7.1.3. Договору в редакції Додаткової угоди від 22.04.2019р. №1 до Договору за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 20 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Перевіривши правильність розрахунку штрафу суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано періодів існування боргу, та його розміру з врахуванням здійснених Відповідачем часткових оплат. Таким чином сума належного до стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором товару становить 92888,23грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 64888,21грн. штрафу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог.

При цьому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором товару Позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 56255,29грн. 48% річних за період з 16.10.2019р. по 14.02.2020р. суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.

Окрім того, суд зазначає і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до п.7.2.4. Договору в редакції Додаткової угоди від 22.04.2019р. №1 до Договору в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договорам Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір проценте, що сплачуються Покупцем Постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення Проценти на суму простроченої попередньої оплаті, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Перевіривши правильність розрахунку сорока восьми відсотків річних за заявлений Позивачем період суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, часу її існування, здійснення Відповідачем її часткового погашення, а також приписів ч.5 ст.254 ЦК України. Відтак, сума належних до стягнення з Відповідача на користь Позивача сорока восьми відсотків річних за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором Товару за вказаний Позивачем період становить 74176,77грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 56255,29грн. сорока восьми відсотків річних є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

При цьому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 48 відсотків річних за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором товару Позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.

Перевірка розміру заявлених до стягнення з Відповідача на користь Позивача сум штрафу та 48 відсотків річних здійснювалась судом за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2020».

Окрім того, Позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення наступне: «Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ – сума основного боргу, простроченого ФГ «МЕРКУРІЙ» (ідентифікаційний код: 20826469); 48 – розмір процентів; КДП – кількість днів прострочення сплати ФГ «МЕРКУРІЙ» (ідентифікаційний код: 20826469) суми основного боргу за період з 25.02.2020р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР – кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з ФГ «МЕРКУРІЙ» (ідентифікаційний код: 20826469) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (ідентифікаційний код: 34216986).»

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 01.01.2019р. набрала чинності ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

В той же час, Позивач звертає увагу суду на те, що п.7.2.4. Договору передбачено обов`язок Відповідача (Покупця) у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договорам замість трьох процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

З врахуванням наведеного Позивач зазначає, що Позивачем проценти у твердій сумі нараховані лише за такий період прострочення відповідача: з 16.10.2019 (з наступного дня після граничної дати повного та остаточного розрахунку за товар) по 24.02.2020 року (дата складання позову), клопотання позивача є законним і підлягає задоволенню, якщо тільки відповідачем не буде погашений повністю основний борг під час розгляду справи за цим позовом.

Позивач просить вказати в резолютивній частині судового рішення певну формулу розрахунку процентів для того, щоб у подальшому у виконавців не виникало запитань, як їх розраховувати, і вони не завантажували суди зайвими заявами про роз`яснення рішення в цій частині, а відповідач - скаргами щодо неправильного їх розрахунку. Вказана формула є ідентичною формулі, за якою Позивач здійснив розрахунок 48% річних у твердій сумі і просить їх стягнути з Відповідача.

Задоволення судом вказаного клопотання позивача буде доцільним і справедливим, тому що, по-перше, це сприятиме найскорішому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу: стимулюватиме їх якомога швидше виконати його, оскільки відповідач буде розуміти, що чим довше він не виконуватиме рішення, тим гірше для них будуть наслідки (буде більше сума стягнення). Це, у свою чергу, можливо виключить необхідність у відкриті виконавчого провадження, оскільки відповідач буде намагатися виконати рішення добровільно; по-друге, це відповідатиме завданню господарського судочинства, що полягає в ефективному захисті прав позивача (ч.1 ст.2 і ч.3 ст.236 ГПК України) позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з нього виконавець, що також передбачається і ч.ч.11 і 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»; по-третє, це розвантажить господарські суди від справ за вищевказаними позовами, що є суто технічними, оскільки всі обставини в таких справах є преюдиційними, а суду потрібно буде лише перевірити правильність розрахунку процентів. Проте правильно розрахувати проценти зможе і виконавець (у разі надходження йому рішення на примусове виконання). Адже вони вже багато років самостійно обчислюють розмір заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), що передбачено ч.3 ст.195 Сімейного кодексу України. Крім того, дії виконавця з правильності розрахунку процентів відповідачем можуть бути оскаржені до суду, про що вказано в абз.2 ч.10 ст.238 ГПК.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновків про вмотивованість та обґрунтованість заявленого клопотання, а відтак, необхідність зазначення в резолютивній частині рішення наступного:

«Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ – сума основного боргу, простроченого Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469); 48 – розмір процентів; КДП – кількість днів прострочення сплати Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469) суми основного боргу за період з 25.02.2020р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР – кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Лесі Українки, буд.162, кв.11; ідентифікаційний код: 34216986).».

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України” від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України” за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання зобов`язання щодо оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором, перевіривши розрахунок суми позову, суд дійшов висновків про те, що позов слід задоволити повністю, стягнути з Відповідача на користь Позивача 324441,09грн. суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем Товару за Договором, а також 64888,21грн. штрафу та 56255,29грн. 48% річних за порушення порядку і строку здійснення оплати поставленого за Договором товару.

Окрім того, суд в порядку ч.10 ст.238 ГПК України вважає за необхідне зазначити в резолютивній частині рішення наступне:

«Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ – сума основного боргу, простроченого Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469); 48 – розмір процентів; КДП – кількість днів прострочення сплати Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469) суми основного боргу за період з 25.02.2020р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР – кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Лесі Українки, буд.162, кв.11; ідентифікаційний код: 34216986).».

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 6683,77грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 02.03.2020р. №10268 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 6683,77грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №2 до позовної заяви.

Доказів понесення інших судових витрат окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на час вирішення спору по суті Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 6683,77грн, недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 6683,77грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 6683,77грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 547, 549, 551, 610-612, 625, 627, 629, 632, 655, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Лесі Українки, буд.162, кв.11; ідентифікаційний код: 34216986) 324441,09грн. суми основного боргу, 64888,21грн. штрафу, 56255,29грн. 48% річних та 6683,77грн. судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ – сума основного боргу, простроченого Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469); 48 – розмір процентів; КДП – кількість днів прострочення сплати Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469) суми основного боргу за період з 25.02.2020р. і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР – кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ» (80533, Львівська область, Буський район, с.Чішки; ідентифікаційний код: 20826469) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (70605, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Лесі Українки, буд.162, кв.11; ідентифікаційний код: 34216986).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 11.09.2020р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок