Рішення № 91484715, 09.09.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/809/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Стретович Н.К.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Ткача Олександра Дмитровича (Тернопільська область, смт. Підволочиськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка+" (Житомирська область, Черняхівський район, с. Зороків)

про стягнення 68343,33 грн.

Фізична особа - підприємець Ткач О.Д. звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Староолександрівка+" про стягнення 68343,33 грн., з яких 58100,00 грн. основного боргу, 6638,33 грн. інфляційних втрат, 3605,00 грн. 3 % річних, а також сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в частині проведення орендної оплати за надану у тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку за договором оренди № 3 від 11.05.2018.

Ухвалою від 24.07.2020 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 25.08.2020 о 11:30 (а. с. 30).

Ухвалою від 25.08.2020 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020 о 14:30 (а. с. 39).

08.09.2020 до суду від позивача електронним зв`язком надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та незмінність позовних вимог (а. с. 43).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався; повноважного представника в засідання суду не направив; про дату і час засідання суду повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить витяг із офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштових відправлень (а. с. 44).

Враховуючи, що надання письмового відзиву за ст. 42 ГПК України є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, а також неподання ним відзиву на позов, не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

11.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка+" (орендар/відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Ткачом Олександром Дмитровичем (орендодавець/позивач) укладено договір оренди № 3 (далі - договір оренди), згідно з п. 1.1 якого у порядку та на умовах, ним визначених, орендодавець зобов`язався передати орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку (далі - техніка), забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу (водія) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Термін оренди - до 31.12.2018 (п. 1.3 договору оренди).

Відповідно до п. 2.1.1 договору оренди орендодавець зобов`язаний передати орендарю визначену цим договором техніку в належному технічному стані та придатну для використання відповідно до її призначення на підставі акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.1 договору оренди сторонами погоджено, що розмір орендної плати за користування технікою становить 350,00 грн. за годину. Кількість годин роботи техніки визначається відповідно до скріплених підписами представників сторін наряд-замовлень, змінних рапортів, шляхових листів або іншої виробничої документації. На підставі зазначених документів орендодавець готує акт наданих послуг (виконаних робіт), в якому визначається плата за кількість напрацьованих годин.

Згідно з п. 3.2 договору оренди орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 15 календарних днів з моменту підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

Передача техніки оформлюється актом приймання-передачі техніки, який підписується уповноваженими представниками сторін. При цьому, при передачі техніки від орендодавця до орендаря кількість відпрацьованих годин, які підлягають оплаті орендарем, визначаються в порядку, передбаченому в п. 3.1 цього договору та не залежить від дати фактичного отримання чи повернення орендарем техніки за актом приймання-передачі техніки (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору оренди цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за ним.

Позивачем умови договору виконано в повному обсязі, про що свідчать акт № 7 від 23.05.2018 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 58100,00 грн., підписаний між сторонами (а. с. 9).

Відповідач обов`язку по сплаті орендної плати не виконав.

З огляду на наявність боргу відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості по орендній платі за користування сільськогосподарською технікою у сумі 58100,00 грн. основного боргу, а також 3 % річних у сумі 3605,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 6638,33 грн.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

За ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині 58100,00 грн. основного боргу.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Позивач на підтвердження факту виконання умов договору надав суду акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 58100,00 грн. з 12.05.2018 до 21.05.2018, який відповідачем підписано та скріплено його печаткою (а. с. 9).

В підтвердження належності на праві власності позивачу, переданої в оренду сільськогосподарської техніки свідчить копія свідоцтва серії ЕА № 090561 про реєстрацію машини: навантажувач телескопічний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки JCB535-125, 2007 року випуску, заводський № НОМЕР_2 (а. с. 25).

У відповідності до п. 3.2. договору оренди, у відповідача виник обов`зок сплатити орендну плату за використану сільськогосподарську техніку з 08.06.2018.

Відповідач позов не оспорив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів сплати боргу по орендній платі за сільськогосподарську техніку суду не надано.

Таким чином суд вважає вимогу позивача про стягнення 58100,00 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 6638,33 грн. інфляційних втрат та 3605,00 грн. 3% річних згідно з розрахунками позивача (а. с. 15).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат (а. с. 15), суд встановив, що позивач провів нарахування з червня 2018 року до червня 2020 року.

Однак, суд звертає увагу на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначено вище, судом встановлено, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за оренду сільськогосподарської техніки з 08.06.2018, тому нарахування інфляційних повинно здійснюватися з липня 2018 року.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат з липня 2018 року до червня 2020 року на суму 58100,00 грн. суд встановив, що розмір інфляційних за даний період становить 6767,81 грн., однак вказаний розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих інфляційних втрат, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 6638,33 грн., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Судом також перевірено правильність розрахунку 3% річних, внаслідок чого встановлено, що розмір 3 % річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих 3 % річних, до задоволення підлягають 3% річних в сумі 3605,00 грн., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Отже, до стягнення з відповідача підлягають 6638,33 грн. інфляційних втрат та 3605,00 грн. 3% річних.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач не надав суду докази сплати заявленої суми заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 68343,33 грн., з яких 58100,00 грн. основного боргу, 6638,33 грн. інфляційних втрат та 3605,00 грн. 3% річних.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка+" (12335, Житомирська область, Черняхівський район, с. Зороків, вул. Перемоги, 57, код ЄДРПОУ 38863276) на користь Фізичної особи - підприємця Ткача Олександра Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ):

- 58100,00 грн. основного боргу;

- 6638,33 грн. інфляційних втрат;

- 3605,00 грн. 3% річних;

- 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.09.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)