Ухвала суду № 91481486, 11.09.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6409/18

Номер провадження 1-кп/629/86/20

УХВАЛА

11 вересня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Смірнової Н.А., суддів: Каращука Т.О., Мицик С.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Черкаса О.О., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника потерпілого-адвоката Литвинової Г.В., захисників – адвокатів Пікуна Б.І., Полячука С.І., Свистуна А.В., обвинуваченого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому засіданні в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, інваліда ІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.01.2020 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому судом неодноразово продовжувався.

15 вересня 2020 року спливає два місяці раніше продовженого строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали та є достатніми для продовження існуючого запобіжного заходу.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник потерпілих-адвокат Литвинова Г.В. підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора. Зазначив, що злочин не вчиняв, вину не визнає, справа сфальсифікована, залишив розгляд клопотання на розсуд суду.

Захисники-адвокати Пікун Б.І., Полячук С.І., Свистун А.В. в судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора, але зазначили, що покладаються на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно вимог ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Оскільки обвинувачений не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, законного джерела доходу не має, тобто не має міцних соціальних зв`язків, вказане може бути передумовою для здійснення спроб зникнути з місця проживання чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а при наявності обґрунтованої підозри та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконного впливати на свідків, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.

З огляду на викладене, враховуючи, що на даний час запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись в місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.

Крім того, будь-яких даних про зменшення чи відсутність вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_3 на тяжкі хвороби, які б перешкоджали йому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення не страждає. Документально підтверджених даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою суд не має.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на строк до двох місяців, тобто до 11 листопада 2020 року включно.

Відлік строку запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 11 вересня 2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, через Лозівський міськрайонний суд Харківської області.

Головуючий суддя Н.А. Смірнова

Судді: Т.О. Каращук

С.А. Мицик