Ухвала суду № 91480949, 07.09.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/5724/19

Провадження № 2/638/1176/20

07.09.2020 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Рибальченко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Мхітарян Л.Е.

представника Харківської міської ради – Безродного О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника відповідача адвоката Гетьман О.М. про повернення позовної заяви в порядку п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, у цивільній справі за позовом Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання свідоцтва та договору недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва та договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності з реквізитами № НОМЕР_1 , за змістом якого, воно начебто видане 03.09.1996 Харківським центром приватизації державного житлового фонду ОСОБА_3 , та на підставі якого останнім 15.04.2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15.04.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є., за змістом якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,1 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м. за територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради.

В обґрунтування позову посилається на те, що згідно відомостей КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.01.2001 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т.В. та наявного в матеріалах інвентаризаційної справи, спірна квартира станом на 31.12.2012 року належала на праві власності ОСОБА_4 .

Згідно актового запису про смерть №1382 від 24.01.2015 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на відсутність спадкоємців за заповітом і законом, рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.09.2017 року по справі №638/8132/17, яке набрало законної сили, визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 та передано до комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Однак, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15.04.2016 року приватним нотаріусом Харківської міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 . В цей же день право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 припинене в зв`язку з нотаріальним посвідченням приватним нотаріусом договору купівлі-продажу від 15.04.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що вказана квартира мала перейти у власність Харківської міської ради як відумерла спадщина, тому звернувся до суду.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача адвокат Гетьман О.М. звернулась до суду з клопотанням про повернення позову в порядку п. 4 ч.4 ст.185 ЦПК України, в обґрунтування якої зазначила, що вказану позовну заяву було подано неналежним позивачем, а саме керівником Харківської місцевої прокуратури № 4, оскільки у нього були відсутні повноваження для вчинення таких дій. Харківська міська рада могла самостійно звернутися з позовом до суду. Також зазначила, що активні дії Харківської міської ради, спрямовані на захист інтересів територіальної громади, зокрема: подання до поліції заяви про вчинення кримінального правопорушення, про витребування доказів та уточненої позовної заяви з вимогою щодо визнання відумерлою спадщиною спірної кварири не свідчать про нездійснення або неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави. Адвокат Гетьман О.М. вважає, що прокурором не доведено, саме цей випадок є виключним для представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

Представник Харківської міської ради проти задоволення клопотання заперечував та заначив, що Харківська місцева прокуратура № 4 наголосила, зокрема, що при зверненні з позовом до суду наявність інтересів держави Харківською місцевою прокуратурою №4 обґрунтовано порушенням законодавства та відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо переходу майна у власність територіальної громади.

Суд, розглянувши заяву представника відповідача, вислухавши пояснення учасників процесу, вважає необхідним зазначити наступне.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд вважає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

З матеріалів справи убачається, що предметом спору у даній справі є визнання визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння на користь держави.

У даній справі позов пред`явлено керівником Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

У позовній заяві прокурор вказав, що пред`явлення даного позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради обумовлено тим, що Харківська міська рада не вжила відповідних заходів та не здійснила захист порушених інтересів територіальної громади м.Харкова, а право власності на спірну квартиру всупереч інтересів держави до цього часу за територіальною громадою не зареєстровано. Наведене вказує на необхідність прокурорського втручання з метою захисту вищевказаних інтересів держави в особі Харківської міської ради.

Зі змісту ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та висновків, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18., вбачається, що прокурор повинен повідомити відповідний орган про свій намір пред`явити позов в інтересах цього органу з таким розрахунком, щоб останній мав можливість протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом. При цьому, державний орган також повинен мати можливість призначити перевірку фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації, в тому числі, пред`явленням відповідного позову або аргументованим повідомленням прокурора про відсутність такого порушення чи не бажання звертатися до суду.

До матеріалів справи надано копію листа Харківської міської ради від 15.02.2019 року №1128/9-19 зі змісту якого убачається, що юридичним департаментом Харківської міської ради розглянуто лист Харківської місцевої прокуратури №4 від 29.01.2019 року №04-10-2113 вих.18 щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва та договору недійсним, визнання права власності та витребування квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння, Харківська міська рада не заперечує щодо звернення Харківської місцевої прокуратури №4 до суду з відповідним позовом. (а.с. 34)

Лист Харківської місцевої прокуратури №4 від 29.01.2019 року №04-10-2113 вих.18 до матеріалів справи не додано.

Таким чином з матеріалів справи не можливо встановити, чи встановлював прокурор при направленні вказаного вище листа, про свій намір пред`явити позов в інтересах Харківської міської ради строк протягом якого орган місцевого самоврядування міг самостійно звернутися до суду з позовом. При цьому, державний орган також повинен мати можливість призначити перевірку фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації, в тому числі, пред`явленням відповідного позову або аргументованим повідомленням прокурора про відсутність такого порушення чи не бажання звертатися до суду.

Крім того, суд зазначає, що Харківською міською радою до суду надавались пояснення в порядку ст.43 ЦПК України (а.с.47-53), клопотання про витребування доказів, уточнена позовна заява від 04.03.2020 року, що свідчить про належний захист Харківською міською радою своїх інтересів у суді.

Всупереч зазначеним вимогам закону та висновкам про застосування Закону України «Про прокуратуру» прокурор, звертаючись до суду з зазначеним позовом, не звернув уваги, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

За таких обставин, посилання прокурора у позовній заяві на те, що Харківська міська рада не вжила відповідних заходів щодо захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та, як наслідок, й інтересів держави в цілому, що призвело до незаконного відчуження майна іншим особам, не заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, який є компетентним органом та на який законом покладено обов`язки захищати інтереси територіальної громади у сфері, що відноситься до його відання, бажає здійснювати такий захист.

Про зазначене свідчить чітка та послідовна позиція позивача у дійсній справі, у вигляді підтримання вимог прокурора .

Отже, за наявності підтвердження бажання відповідних компетентних органів захищати інтереси держави та за відсутності доказів неможливості здійснення такого захисту, а саме звернення до суду, у прокурора не було підстав вважати, що позивач не належним чином захист інтересів держави.

Прокурор не навів підстав, які б давали можливість суду дійти висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

За таких обставин, прокурором не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Разом з тим, представник відповідача як на підставу повернення позовної заяви послався на п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України, між тим зазначена норма передбачає повернення позовної заяви до відкриття провадження по справі.

Оскільки відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави було встановлено після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (залишення позову без розгляду).

Відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 260, 268, 257 ЦПК України, суд -

постановив:

В задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Гетьман О.М. про повернення позовної заяви в порядку п.4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України – відмовити.

Позовну заяву Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання свідоцтва та договору недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Дзержинський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя