Рішення № 91479709, 11.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року м. Київ № 640/5330/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доМіністерства юстиції Українитретя особа про приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пишний Артем Володимирович визнання протиправною та скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст, відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати Міністерство юстиції України виключити відомості з Єдиного реєстру боржників, що розміщені в режимі реального часу на публічному веб-сайті Міністерства юстиції України https://erb.minjust.gov.ua по Боржнику: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з Єдиного державного реєстру боржників у виконавчому проваджені № 55677772.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавче провадження № 55677772, на підставі якого внесено відомості відносно позивача до Єдиного державного реєстру боржників, є закінченим відповідно до постанови від 09.11.2018 року № 55677772, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Водночас, виконавчий напис нотаріуса від 22.09.2017 року № 14057 на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 55677772 був фактично виконаний в рамках виконавчого провадження № 59147872, адже сума заборгованості позивача була погашена у повному обсязі. Таким чином, з огляду на відсутність заборгованості у позивача, відомості щодо нього мають бути вилучені із Єдиного державного реєстру боржників.

Так, позивач зазначає, що звернувся до відповідача із вимогою від 18.02.2020 року про вилучення запису відносно нього з Єдиного державного реєстру боржників, однак відповіді на вимогу відповідачем не надано, як і не здійснено жодних дій щодо вилучення відомостей, чим порушено права та інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Одночасно до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича (далі - Приватний виконавець Пишний А.В., третя особа),

06 квітня 2020 року третьою особою було подано до суду пояснення по суті позовних вимог, в яких останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з огляду на відсутність правового механізму вилучення запису із Єдиного державного реєстру боржників у разі закриття виконавчого провадження з підстав передбачених пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутності майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

04 травня 2020 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем надано відзив на адміністративний позов, який проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, разом з тим законодавством не передбачений механізм внесення Міністерством юстиції України будь-яких змін до Єдиного державного реєстру боржників, адже відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5 Мін`юст є лише держателем системи, та не має жодного доступу до корегування інформації в зазначеному реєстрі. Разом з тим, відповідно до зазначеного вище положення, адміністратором системи є державне підприємство «Національні інформаційні системи», яке уповноважене здійснювати технічне супроводження системи та реєстру, як її складової, таким чином саме державне підприємство «Національні інформаційні системи» може здійснювати коригування інформації в системі.

Також, відповідач зазначає, що для вирішення спірного питання та захист прав та інтересів позивача Міністерством юстиції України розроблено законопроект, яким пропонується, зокрема, внести зміни до статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» щодо врегулювання питання виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про боржника внесених до цього реєстру під час попереднього перебування на виконанні виконавчого документу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець P.O. був вчинений виконавчий напис № 14057, яким було звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 13.08.2011 року № б/ну грошових коштів розмірі 109 016, 24 грн.

В подальшому, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Приватного виконавця Пишного А.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 109 016,24 грн. за виконавчим написом № 14057 від 22.09.2017 року.

Постановою від 31.01.2018 року відкрито виконавче провадження № 55677772 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець P.O. від 22.09.2017 року № 14057.

Приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження № 55677772 приватний виконавець одночасно вніс запис до Єдиного реєстру боржників відносно того, що, позивач, є боржником по виконавчому провадженню № 55677772.

09 листопада 2018 року постановою приватного виконавця Пишного А.В. було закрито виконавче провадження № 55677772 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Виконавчий документ повернуто стягувану - ПАТ КБ «Приватбанк».

За результатами пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження № 55677772 про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрите 31.01.2018 року і на поточну дату стан виконавчого провадження обліковується як «завершене».

Натомість, 17 травня 2019 року AT КБ «Приватбанк» повторно звернувся до виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого напису № 14057 від 22.09.2017 року.

Постановою старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротнікової А.С. від 17.05.2019 року було відкрито виконавче провадження № 59147872 з примусового виконання виконавчого напису № 14057 від 22.09.2017 року, який виданий приватним нотаріусом Швець P.O. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПAT КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 109 016,24 грн.

26 листопада 2019 року між позивачем та ПAT КБ «Приватбанк» було укладено договір про прощення частини боргу та зменшення його до розміру 9 400,00 грн. В той же, день позивачем заборгованість за кредитним договором була погашена в повному обсязі.

Постановою старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Воротнікової А.С. від 16.12.2019 року закрито виконавче провадження № 59147872 з примусового виконання виконавчого напису № 14057 від 22.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПAT КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 110 816,24 грн. (109 016,24 грн основного боргу та 1 800,00 грн. збору за вчинення виконавчого напису), у зв`язку з повним виконанням.

За результатами пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження № 59147872 про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь ПAT КБ «Приватбанк» було відкрите 20.05.2019 року і на поточну дату стан виконавчого провадження обліковується як «завершене».

18 лютого 2020 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із зверненням про виключення відомостей про боржника за виконавчим провадженням № 55677772 з Єдиного реєстру боржників, у зв`язку з тим, що запис до Єдиного реєстру боржників вносився для забезпечення виконання виконавчого напису № 14057 від 22.09.2017 року, наразі виконаний в повному обсязі у виконавчому проваджені № 59147872, а отже ОСОБА_1 перестав бути боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, відповіді на звернення позивача Міністерством юстиції України надано не було, як і не було вчинено дій щодо вилучення запису із Державного реєстру боржників стосовно позивача.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404- VIII (далі - Закон №1404) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 3 № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 1404 Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Частиною 5 статті 9 Закону № 1404 визначено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до частин 6 та 7 статті 9 Закону № 1404 Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця; номер виконавчого провадження; категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Згідно п.2 ч. 1 ст.37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403-VІІІ (далі - Закон № 1403) визначено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень.

Пунктом 1 частини 1 статтею 7 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI визначено, що основними завданнями Міністерства юстиції України як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику, є зокрема забезпечення нормативно-правового регулювання.

Згідно пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (далі - Положення № 228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Відповідно до пункту 3 Положення № 228 Основними завданнями Мін`юсту є: забезпечення формування та реалізація державної правової політики, політики з питань банкрутства; забезпечення формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту; контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері правової освіти, правової обізнаності, інформування населення, доступу громадян до джерел правової інформації; здійснення загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги; забезпечення самопредставництва Мін`юсту як органу державної влади, який у випадках, передбачених законом, бере участь у справах та діє у судах України від імені та в інтересах держави, зокрема через територіальні органи Мін`юсту; здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб`єктів та України; забезпечення представництва та самопредставництва інтересів Кабінету Міністрів України у судах України у випадках, передбачених законом, зокрема через територіальні органи Мін`юсту; забезпечення самопредставництва Мін`юсту як органу, якому надано право звертатися до суду в інтересах осіб, які не мають в Україні постійного місця проживання, під час розгляду справ у судах України у випадках, передбачених Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей; експертне забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату; запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо адвокатських бюро, адвокатських об`єднань та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб`єктів господарювання, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами); здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з правових питань.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5 зареєстрованого 12 серпня 2016 року за № 1126/29256 (далі - Положення № 2432), автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення; надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року № 614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за № 478/26923; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Держатель Системи - Міністерство юстиції України, що розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Системи та забезпечує її функціонування; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Пунктом 3 Положення № 2432/5 визначено, що реєстраторами Системи є:відповідальні особи органу державної виконавчої служби; державні виконавці органів державної виконавчої служби; приватні виконавці; помічники приватних виконавців; відповідальні особи приватних виконавців; керівники органів державної виконавчої служби та їх заступники.

При цьому, відповідно до пункту 4 Положення № 2432/5 Міністерство юстиції України є лише користувачем зазначеної системи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано зобов`язання по виконавчому напису від 22.09.2017 року № 14057 у повному обсязі у виконавчому проваджені № 59147872, в наслідок чого позивач також фактично припинив бути боржником у виконавчому провадженні № 55677772 відкритому на підставі виконавчого напису від 22.09.2017 року № 14057, що не заперечується відповідачем.

Водночас, нормами Положення № 2432/5 про автоматизовану систему виконавчого провадження не передбачено право Міністерства юстиції України вносити зміни до переліку боржників.

Також, ані нормами Положення про Міністерство юстиції України, ані положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не визначено повноважень відповідача щодо корегування відомостей у Єдиному державному реєстрі боржників.

У той же час, суд звертає увагу на ту обставину, що пункт 3 Положення 2432/5 визначено коло суб`єктів, які наділені правами реєстратора та за рішеннями яких особу може бути виключено з Єдиного державного реєстру боржників.

При цьому, Міністерство юстиції України до кола таких суб`єктів, також, не віднесено.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як вбачається з адміністративного позову, ОСОБА_1 заявлено лише одну вимогу про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Втім, жодних вимог про визнання протиправними дій або бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах позивачем не заявлялось.

За приписами пункту 3 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій або визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, задоволення позову у спосіб зобов`язання відповідача вчинити певні дії є способом захисту прав та охоронюваних інтересів позивача внаслідок встановлення факту їх порушення відповідачем в результаті вчинення останнім дій або допущення бездіяльності, що визнані судом протиправними, що в даній справі встановлено не було.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, з огляду на те, що чинним законодавством Міністерство не наділено жодними повноваженнями щодо внесення відповідних змін, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко