Рішення № 91479646, 10.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року м. Київ № 640/20374/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І. розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 14 березня 2019 року №3197 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 "; стягнути на користь позивача понесу суму судових витрат.

Так, позивач посилається на те, що вона не отримувала від контролюючого органу запит про надання витребуваних документів, про який зазначено в акті перевірки від 16 квітня 2019 року №868/26-15-42-05/ НОМЕР_1 , а тому вона не була обізнана про необхідність надання відповідачу витребуваних документів та інформації. Крім того, позивач вказує, що запит про надання документів оформлено з порушенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а тому у позивача відсутній обов`язок надавати запитувану інформацію та документи. У зв`язку з цим позивач вважає, що підстав для призначення та проведення перевірки не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов представник відповідача вказує, що позивач протягом 2016-2017 року систематично здійснювала діяльність із продажу об`єктів нерухомого майна з метою отримання прибутку, у зв`язку з чим направлено запит про надання інформації.

Оскільки позивачем відповідь та запитувані документи не надано, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийнято оскаржуваний наказ від 14 березня 2019 року №3197.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін відмовлено.

Відповідачем надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року докази.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

11 лютого 2019 року на адресу позивача поштовим відправленням направлено запит №13470/В/26-15-42-05-28 «Про надання документів», у якому повідомлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 71.1, 72, 73 Податкового кодексу України в ході проведення заходів щодо забезпечення формування та реалізації державної фінансової політики та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Податкового кодексу України, просить надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з набуттям права власності на об`єкти нерухомості та отриманням доходу від операцій з відчуженням нерухомого майна та майнових прав за 2015 - 2018 рік (договір купівлі-продажу, платіжні документи тощо).

У зв`язку із викладеним відповідач просив позивача протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу зазначених фактів.

Доповідною запискою від 13 березня 2019 року запропоновано проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року тривалістю 10 робочих днів у відповідності до вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 , пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Наказом начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 березня 2019 року №3197 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року тривалістю 10 робочих днів з 27 березня 2019 року по дату завершення перевірки.

Незгода позивача із наказом про призначення перевірки зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1).

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Так, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був зазначений відповідачем в якості однієї з підстав призначення перевірки, чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:

- отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на такий запит протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом". Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом).

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

За змістом пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №820/3038/17 та від 27 березня 2018 року у справі №813/2162/17.

У разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/12244/14).

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз відповідача не може сама по собі слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій.

В контексті наведеного, суд наголошує, що факти порушення податкового законодавства повинні бути отримані в установленому законом порядку та спосіб.

Згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України, дохід від операцій з продажу нерухомого майна на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 було відображено фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність - приватними нотаріусами Гончар Тетяною Миколаївною (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Юровою Оленою Євгенівною (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

У відповідь на запит приватний нотаріус Юрова Олена Євгенівна повідомила, що нею було посвідчено договори купівлі-продажу нерухомого майна від імені ОСОБА_1 як продавця в 1 кварталі 2016р. на загальну суму 2 437 470,00 грн., в II кварталі 2016р. на загальну суму 7 258 800,00 грн., в ІІІ кварталі 2016р. на загальну суму 2 694 000,00 грн., в IV кварталі 2016р. на загальну суму 3 061 700,00 грн., в І кварталі 2017р. на загальну суму 580 500,00 грн., в II кварталі 2017р. на загальну суму 18 000,00 грн., в III кварталі 2017р. на загальну суму 218 000,00 грн., в IV кварталі 2017р. на загальну суму 131 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума доходу, яка була відображена Юровою Оленою Євгенівною , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, Київська обл. за 2016 -2017рр. за 104 ознакою (дохід від продажу нерухомого майна) складає 16 399 470,00 грн.

Відповідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України нотаріусом Гончар Тетяною Миколаївною було відображено нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5% від операцій з продажу нерухомого майна (ознака доходу 104) на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 у ІI кв. 2016 року на суму 327 000,00 грн.

Зі змісту запиту від 11 лютого 2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 «Про надання документів» вбачається, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення податкового законодавства. У зв`язку з чим відповідач просив позивача надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з набуттям права власності на об`єкти нерухомості та отриманням доходу від операцій з відчуження нерухомого майна та майнових прав за 2015 - 2018 рік (договір купівлі-продажу, платіжні документи тощо).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність у відповідача на момент направлення запиту від 11 лютого 2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 до позивача податкової інформації, що була належною підставою для його направлення та про відповідність направленого запиту вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Доводи позивача про те, що запит від 11 лютого 2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 не містить відбиток печатки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві спростовано наявним матеріалами справи.

Доводи позивача про те, що запит від 11 лютого 2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 не містить чіткого переліку документів, які запропоновано надати, суд вважає необґрунтованими, оскільки у такому запиті контролюючий орган просить надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з набуттям права власності на об`єкти нерухомості та отриманням доходу від операцій з відчуженням нерухомого майна та майнових прав за 2015 - 2018 рік (договір купівлі-продажу, платіжні документи тощо).

Так, зі змісту запиту від 11 лютого 2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 вбачається, що останній підписано у.о. - начальником управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Судом встановлено, що основним завданням управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві є: організація та проведення документальних перевірок самозайнятих осіб, фізичних осіб; надання до ДФС пропозицій щодо формування та коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок самозайнятих осіб; забезпечення своєчасного проведення заходів та процедур, пов`язаних з припиненням (ліквідацією, реорганізацією) платників податків; проведення комплексу робіт по забезпеченню контролю за достовірністю та повнотою нарахування сум ПДВ, заявлених до відшкодування; застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами проведення перевірок платників податків та штрафних (фінансових) санкцій до платників єдиного внеску за порушення законодавства з єдиного внеску.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає порушення відповідачем Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом при оформленні згадуваного запиту.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко