Рішення № 91479037, 10.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 р. справа №520/6706/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 26.05.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агенства з питань запобігання корупції (далі по тексту - відповідач, бульвар Дружби Народів, буд. 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ: 40381452), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації ОСОБА_1 , подані 14.04.2018, як кандидата на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, як кандидата на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, як кандидата на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не є і не був особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а був лише кандидатом на посади слідчих Першого слідчого відділу (відділу розслідування злочину у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованих у містах, Полтаві, Хмельницькому, Києві. З огляду на те що, за результатами участі у конкурсах його не визнано переможцем у конкурсах та не призначено на відповідні посади, вважає, що на даний час відсутні правові підстави для наявності інформації щодо нього в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/6706/2020.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня закінчення дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211.

Відповідачем 06.07.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих мотивів, що Національне агентство не наділено повноваженнями щодо видалення з Реєстру декларацій кандидатів на посаду, положеннями антикорупційного законодавства не встановлений порядок видалення (вилучення) інформації з зазначеного Реєстру, до повноважень Національного агенства не належать функції зі зберігання відомостей у реєстрі.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у 2018 році позивач розглядався як кандидат на посади слідчих Першого слідчого відділу (відділу розслідування злочину у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованих у містах, Полтаві, Хмельницькому, Києві.

Позивачем 14.04.2018 подано шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За результатами участі у конкурсі позивача не було визнано переможцем у конкурсі та не призначено на відповідні посади.

Позивач 27.11.2019 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив видалити інформацію про себе з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Листом від 10.12.2019 №45-13/84015/19 відповідачем роз`яснено процедуру формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру та зазначено про відсутність правових підстав для видалення декларації з Реєстру.

Не погоджуючись з оскаржуваною рішенням відповідач, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

За приписами статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VІI (далі по тексту - Закон України №1700-VІI) суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Приписами пункту «г» частини1 статті 3 Закону України №1700-VІI суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

У пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону зазначено, що особа, яка претендує на зайняття посади, та особа, зазначена у пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду, подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (частина третя стаття 45 Закону України №1700-VІI).

Відповідно до вимог статті 56 Закону України №1700-VІI стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Для проведення такої спеціальної перевірки, згідно з вимогами статті 57 Закону, такі кандидати на посади до Національного агентства подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за календарний рік, що передує року, в якому особа претендує на зайняття посади.

Положеннями статті 47 Закону України №1700-VІI визначено, що подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством.

Приписами частини другої статті 47 Закону України №1700-VІI встановлено, що інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.

Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 №3 (далі по тексту - Порядок №3).

Підпунктом 4 пункту 5 розділу II Порядку передбачено, що суб`єкти декларування подають декларації відповідно до статті 45 Закону з додержанням таких вимог: декларація суб`єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, у якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Пунктом 10 розділу II Порядку встановлено, що усі документи, які подав суб`єкт декларування, зберігаються в Реєстрі і автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині Реєстру відповідно до цього Порядку.

Документи, які суб`єкт декларування подав до Реєстру, зберігаються у Реєстрі упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої поданої такою особою декларації, яка зберігається безстроково пункт 10 розділу II Порядку).

Приписами пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011№2939-VI (далі по тексту - Закону України №2939-VI) визначено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Згідно з частиною 4 статті 10 ( Закону України №2939-VI) зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

Суд зазначає, що Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

Зазначені в декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об`єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.

Суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для зберігання документів, які суб`єкт декларування подав до Реєстру є:

- виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону - протягом усього часу;

- після припинення виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності - упродовж п`яти років, крім останньої поданої такою особою декларації, яка зберігається безстроково.

Як встановлено матеріалами справи позивач не є та не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки йому було відмовлено у прийнятті на військову службу. Тобто правові підстави для зберігання декларації позивача відсутні.

Суд зазначає, що Закон України №1700-VІI та Порядок не містять у собі положення щодо видалення інформації з Реєстру, а визначає лише загальне поняття - «ведення реєстру».

Разом з тим, приписами пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI визначено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд зазначає, що зберігання інформації у реєстрі відповідно особи повинно відбуватися на підставі Закону, що у даному випадку не дотримано а наведені висновки спростовують твердження відповідача стосовно того, що останнього не наділено повноваженнями щодо видалення з Реєстру декларацій кандидатів на посаду.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби Народів, буд. 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ: 40381452) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо відмови у видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації ОСОБА_1 , подані 14.04.2018.

Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації ОСОБА_1 , подані 14.04.2018, як кандидата на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, як кандидата на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, як кандидата на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 10.09.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва