Рішення № 91478727, 02.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2020 року м. Рівне №460/3995/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Власик В.Я.,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДепартаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач просив суд:

- визнати нечинним та скасувати наказ від 23.04.2020 №123 "Про застосування дисциплінарних стягнень до лейтенанта поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_2 " в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати нечинним та скасувати наказ від 27.04.2020 №66о/с "По особовому складу";

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України;

- стягнути з Департаменту кіберполіції Національної поліції України середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач протиправно притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції, оскільки його вина у вчиненні дисциплінарного проступку не доведена.

Ухвалою від 05.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено розгляд справи по суті на 18.06.2020.

Ухвалою від 18.06.2020 розгляд справи відкладено за заявою представника позивача на 04.08.2020 у зв`язку із запровадженням в Україні протипандемічних заходів та встановленням карантину.

30.06.2020 (у межах встановленого судом строку) від Департаменту кіберполіції Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що звільнення позивача було правомірним, оскільки він вчинив проступок, несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у суворій відповідності з вимогами Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України.

При цьому, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності хоч і частково прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Предметом службового розслідування було, в тому числі, порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від встановлення його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Департаментом повністю було дотримано порядок та процедуру накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби у зв`язку з реалізацією такого стягнення. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена в ході службового розслідування.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 04.08.2020 розгляд справи відкладено за заявою представника позивача на 01.09.2020.

У судове засідання 01.09.2020 прибула представник позивача, представник відповідача не прибув, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності. Враховуючи положення ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду, що матеріалами службового розслідування не було доведено факту вчинення ОСОБА_1 проступку, за який його звільнено з органів поліції. Відповідачем порушено процедуру проведення розслідування.

Зокрема, під час службового розслідування не було здобуто та приєднано до його матеріалів жодного доказу, якими обґрунтовувалась підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Вказала, що сам факт затримання ОСОБА_1 та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), не є доказами винуватості особи у вчинення кримінального правопорушення, оскільки відповідальність осіб має індивідуальний характер, який належить встановити, а оприлюднення такого факту в засобах масової інформації не може бути підставою для звільнення його з органів поліції і не може мати наслідком погіршення репутації Департаменту кіберполіції, Національної поліції, зниження довіри населення та громадян України до поліцейських.

Зауважила, що в розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні від 06.12.1988 у справі "Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії", принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов`язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб`єктів владних повноважень.

Звернула увагу суду на те, що у вступній частині висновку службового розслідування не зазначені відомості щодо дати і місця його складання, в описові частині – не викладені відомості щодо обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення такого проступку, його наслідки (тяжкість), що настали у зв`язку з цим, не зазначені документи та матеріали, що підтверджують факт учинення дисциплінарного проступку. Мотивувальна та резолютивна частини висновку службового розслідування містять суперечливі дані щодо підтвердження відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування. Тобто, висновок службового розслідування був оформлений з порушенням вимог розділу VI Порядку проведення службових розслідувань.

Вказала, що доказом вчинення особою корупційного правопорушення може бути лише обвинувальний вирок суду або постанова у справі про вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначила, що позивач не порушував строків виконання доручень слідчого Янцової Ю.М. – обшук та допит провів упродовж одного місяця з дня отримання доручень. Направлення виконаних доручень керівником позивача після спливу місячного терміну не свідчить про порушення позивачем вимог закону і не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.08.2014 по 06.11.2015, в Національній поліції України - з 07.11.2015, прийнявши 15.01.2016 Присягу працівника поліції, з 01.12.2019 – на посаді інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України (т.1 - а.с.с.90, 92, 93).

За час служби в Департаменті кіберполіції Національної поліції України в установленому порядку не заохочувався та до дисциплінарної відповідальності не притягувався. За останньою службовою характеристикою характеризувався посередньо (т.1 – а.а.с.94).

25.02.2020 Департаментом кіберполіції Національної поліції України видано наказ №73 "Про призначення та проведення службового розслідування", яким призначено службове розслідування за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020240000000160 відомостей за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення – ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, та затримання за матеріалами зазначеного досудового розслідування лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора відділу протидії кіберзлочинам у Житомирській області Департаменту кіберполіції (т.1 – а.а.с.85).

Зазначений наказ видано відповідно до статей 14, 15 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України і Положення про дисциплінарні комісії в національній поліції України, які затверджені наказом МВС України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807.

Для проведення службового розслідування зазначеним наказом створено дисциплінарну комісію.

24.03.2020 Департаментом кіберполіції Національної поліції України видано наказ №101 "Про продовження строку проведення службового розслідування", яким строк проведення службового розслідування, призначеного на підставі наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 25.02.2020 №73, продовжено на один місяць (т.1 – а.с.88).

21.04.2020 Департаментом кіберполіції Національної поліції України видано наказ №62 "Про відсторонення", яким ОСОБА_1 (0142166), інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області, відсторонено від займаної посади з 22 по 24 квітня 2020 року (а.с.89).

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією складено Висновок службового розслідування (вих.ДКП №3391/38/7/01-2020 від 23.04.2020) за фактом внесення відомостей в ЄРДР, затримання та повідомлення лейтенанту поліції ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.1 – а.а.с.221-240).

Згідно з резолютивною частиною висновку, комісія вважає, що відомості, які стали підставою для службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися. Рекомендовано застосувати до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142166), інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог п.1,2 ч.1, ч.2 ст.18, ч.1, 2, 3, 5 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", ст.24 Закону України "Про запобігання корупції", п.1, 2, 3, 5, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, Присяги поліцейського, абз.1, 2 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, п.6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №223/33194, п.1 розділу V Інструкції з організації контролю за виконанням документів у національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 13.06.2016 №503, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.07.2016 за №944/29074, пп.24 п.14 розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 №414, та пп.3,4 п.1 та пп.10, 11, 20, 21, п.2 посадової інструкції від 19.12.2019.

23.04.2020 Департаментом кіберполіції Національної поліції України видано наказ №123 "Про застосування дисциплінарних стягнень до лейтенанта поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_2 ", пунктом 1 якого наказано за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.1,2 ч.1, ч.2 ст.18, ч.1, 2, 3, 5 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", ст.24 Закону України "Про запобігання корупції", п.1, 2, 3, 5, 6, 13 ч.3 ч.1 Дисциплінарного статуту, Присяги поліцейського, абз.1, 2 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, п.6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №223/33194, п.1 розділу V Інструкції з організації контролю за виконанням документів у національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 13.06.2016 №503, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.07.2016 за №944/29074, пп.24 п.14 розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 №414, та пп.3,4 п.1 та пп.10, 11, 20, 21, п.2 посадової інструкції від 19.12.2019 застосувати до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142166), інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (т.1 – а.а.с.17-18).

27.04.2020 Департаментом кіберполіції Національної поліції України видано наказ №660/с "По особовому складу", яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142166), інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77, з 30.04.2020 (а.с.19).

Підставою для видання зазначеного наказу вказано наказ Департаменту кіберполіції від 23.04.2020 №123.

Вважаючи звільнення зі служби в поліції протиправним, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Основні обов`язки поліцейського визначено ст.18 Закону №580-VIII.

Зокрема, пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний:

- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №580-VIII, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

За приписами пунктів 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

- виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

- вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

- здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Відповідно до ст.64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Основні вимоги до поведінки поліцейського викладені у Правилах етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706 (далі - Правила №1179).

Згідно з абз.абз.1, 2 п.1 розд.ІІ Правил №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Статтею 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі – Дисциплінарний Статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За приписами пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного Статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

- вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За приписами ст.12 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст.13 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Згідно з п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного Статуту, до поліцейських може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807) затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі – Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до п.1 розд.ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

За приписами п.2 розд.ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що наказом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 25.02.2020 №73 призначено проведення службового розслідування за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення – ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, та затримання за матеріалами зазначеного досудового розслідування ОСОБА_1 .

У ході службового розслідування було проаналізовано ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.02.2020 у справі №686/5084/20 (т.1 – а.а.с.102-104), повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 25.02.2020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.1 – а.а.с.108-110), інформацію слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань О.Захарця від 21.04.2020 №7/76/14-01-01-20 (т.1 – а.а.а.115-117), публікації в засобах масової інформації (т.1 – а.а.с.118-127), відібрано пояснення у ОСОБА_1 (т.1 – а.а.с.133-134, 146-147), ОСОБА_3 (т.1 – а.а.с.152-155), працівників відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області Департаменту кіберполіції (т.1 – а.а.с.164-175, 181-200), досліджено дані з електронної перепустки, записи з камер відеоспостереження ГУНП (т.1 – а.а.с.201-204), журнали обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, обліку вихідних документів, реєстрації вихідних документів та документів, створюваних установою (т.1 – а.а.с.205-212, 217-219), доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України (т.1 – а.а.с.213-216).

За змістом висновку про результати службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено, що 22.11.2019 за матеріалами лейтенанта поліції ОСОБА_1 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12019060020004924 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.301 Кримінального Кодексу України, в якому свідком проходить гр. ОСОБА_3 . Відповідно до доручень слідчого Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Янцової Ю.М. від 02.01.2020 №95/201/2020 та від 08.01.2020 №259/201/2020 за адресою проживання гр. ОСОБА_3 проведено обшук, вилучено комп`ютерну техніку, а також 09.01.2020 його опитано ОСОБА_1 .

Надалі, за інформацією слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, встановлено, що 06.02.2020 близько 19.00год. біля входу до адміністративного приміщення Головного управління Національної поліції в Житомирській області (за адресою: м.Житомир, вул.Старий бульвар, 5/37) гр. ОСОБА_3 , на прохання ОСОБА_1 зустрівся з ним, де під час розмови останній запропонував надати неправомірну вигоду в розмірі п`яти тисяч доларів США за підготовку позитивного експертного висновку у кримінальному провадженні №12019060020004924 від 22.11.2019 та за вирішення питання щодо непритягнення його до кримінальної відповідальності.

Після цього, 19.02.2020 близько 19.40год. неподалік адміністративного приміщення Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свої наміри, спрямовані на отримання неправомірної вигоди, попередньо домовившись, зустрівся з гр. ОСОБА_3 , де у розмові між ними ОСОБА_1 запропонував надати йому частину неправомірної вигоди в сумі одна тисяча доларів США за підготовку позитивного експертного висновку та непритягнення до кримінальної відповідальності.

20.02.2020 близько 20.40год. ОСОБА_1 , з метою отримання указаної суми неправомірної вигоди, повідомив гр. ОСОБА_3 номер банківської карти АТ "Ощадбанк" для її перерахунку.

За вимогою ОСОБА_1 24.02.2020 о 17.15год. гр. ОСОБА_3 перерахував через термінал на банківську картку грошові кошти в сумі двадцять чотири тисячі гривень. Цього ж дня близько 18.00год. гр. ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 квитанцію про перерахунок коштів, у зв`язку з чим о 18.56год. за адресою: АДРЕСА_1 - останнього затримано. У ході особистого огляду у ОСОБА_1 виявлено та вилучено банківську картку АТ "Ощадбанк", на яку гр. ОСОБА_3 перерахував неправомірну вигоду та інші речі.

Таким чином, в порушення вимог п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", п.5, 6, 13, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту ОСОБА_1 про контактування (зустрічі, спілкування) з гр. ОСОБА_3 , який проходив свідком у кримінальному провадженні №12019060020004924 за ч. 1 ст.301 КК України, а саме 06, 19, 20, 24 лютого 2020 року та протягом іншого періоду 2020 року (по 24.02.2020 включно), за виключенням проведеного 03.01.2020 обшуку та 09.01.2020 допиту, безпосередньому керівнику майору поліції ОСОБА_2 рапортом не доповідав. Указані дії ОСОБА_1 від керівництва відділу приховав, заходів щодо усунення причин та умов, які можуть ускладнювати виконання обов`язків поліцейського не вжив, не сприяв керівництву в організації дотримання службової дисципліни, від виконання покладених на нього обов`язків самоусунувся, не утримався від дій які підривають авторитет Національної поліції, що у подальшому призвело до звернення 12.02.2020 гр. ОСОБА_3 із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, затримання 24.02.2020 та пред`явлення 25.02.2020 підозри ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.

У порушення вимог п.1, 2 ч.1, ч.2 ст. 18, ч.1, 2, 3, 5 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", п.6 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, в частині виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102", а також у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки, ОСОБА_1 під час контактування (зустрічі, спілкування) 06, 19, 20, 24 лютого 2020 року та протягом іншого періоду 2020 року (по 24.02.2020 включно) з гр. ОСОБА_3 ніяких передбачених законодавством заходів та дій не вживав, свого безпосереднього керівника рапортом не інформував про виявлення кримінальних правопорушень або інших подій, у тому числі додаткових фактів за кримінальним провадженням №12019060020004924 від 22.11.2019, за ч.1 ст.301 КК України, у якому проходить з гр. ОСОБА_3 у якості свідка.

Крім цього, у порушення ст.24 Закону України "Про запобігання корупції" в частині повідомлення безпосередньому керівнику про надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або при виявлені майна, що може бути неправомірною вигодою, ОСОБА_1 06, 19, 20 та 24.02.2020 не поінформував свого керівника ОСОБА_2 про можливе отримання інформації щодо перерахованих коштів гр. ОСОБА_3 , а також в порушення п.6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, в частині виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" та не вжив заходів щодо запобігання цьому правопорушенню.

Також, у ході службового розслідування вивчено виконавську дисципліну в частині розгляду доручень слідчого Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , які надходили до ВПК, за кримінальним провадженням №12019060020004924 від 22.11.2019, в якому фігурує гр. ОСОБА_3 , а саме: від 02.01.2020 №95/201/2020 (вх. №09 від 02.01.2020), від 08.01.2020 №259/201/2020 (вх. №31 від 09.01.2020), від 15.01.2020 №792/201/2020 (вх. №40) та від 21.01.2020 №1043/201/2020 (вх. №61).

Так, згідно з журналом обліку вхідних документів (ін. №3) указані чотири доручення зареєстровані та згідно з проставленою резолюцією ОСОБА_2 "До виконання", останній доручив їх виконання ОСОБА_1 , без зазначення строку. Крім цього, у двох дорученнях слідчого від 02.01.2020 №95/201/2020 (вх. №09 від 02.01.2020) та від 08.01.2020 №259/201/2020 (вх. №31 від 09.01.2020) зазначена помилкова дата щодо проведення обшуку та огляду предметів "03.01.2019", на що керівник та виконавець не звернули увагу і ніяким чином не відреагували. Після їх виконання ОСОБА_1 лише через 41 календарний день після першої реєстрації доручення 02.01.2020 (а саме: 11.02.2020) підготував супровідний лист за №171/02/38/21-2020 та направив слідчому ОСОБА_4 зібрані матеріали за чотирма дорученнями на двадцяти шести сторінках, що підтверджується записом у журналі реєстрації вихідних документів ВПК в Житомирській області ДКП (ін. №4) та копією супровідного листа.

Таким чином, виконавець ОСОБА_1 та безпосередній керівник ОСОБА_2 допустили порушення вимог розділу II, п.1 розділу V Інструкції з організації контролю за виконанням документів у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 13.06.2016 №503, та пп.24 п.14 розділу II Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 №414, виконали доручення Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 за кримінальним провадженням №12019060020004924 від 22.11.2019, а саме: від 02.01.2020 №95/201/2020 (вх. №09 від 02.01.2020) та від 08.01.2020 №259/201/2020 (вх. № 31 від 09.01.2020) - з порушенням тридцятиденного строку.

Службовим розслідуванням з`ясовано, що лейтенантом поліції ОСОБА_1 допущені діяння, несумісні з подальшим проходженням служби в поліції, оскільки: ним скоєно проступки проти інтересів громадян та служби; вчинені дії суперечать покладеним на нього обов`язкам та підривають довіру до нього, як представника влади; приводить до зниження іміджу поліції та довіри населення до поліцейських, як правоохоронців та силової структури, а також його дії призвели до написання заяви гр. ОСОБА_3 про вимагання у нього незаконних коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12019060020004924 за ч.1 ст.301 КК України.

У свою чергу, лейтенант поліції ОСОБА_1 не передбачив негативні наслідки для авторитету служби Департаменту кіберполіції та Національної поліції України і діяв непрофесійно, порушив Присягу поліцейського, вчинив ряд дисциплінарних проступків при контактуванні, зустрічах з гр. ОСОБА_3 в частині недокументування його можливої протиправної діяльності, неповідомлення про такі контакти безпосередньому керівнику, неінформування його про надходженні пропозиції щодо неправомірної вигоди або про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, а також допустив порушення виконавської дисципліни при виконанні доручень слідчого. Такі діє є безперечно негативним прикладом для працівників та поліцейських, а бездіяльність та байдужість до виконання покладених на нього обов`язків негативно впливає на загальний стан службової дисципліни та її підтримання у належному стані, що у свою чергу не сприяє морально-психологічному клімату в службових колективах і принижує високе звання поліцейського.

У ході проведення службового розслідування обставини, що пом`якшують відповідальність лейтенанта поліції ОСОБА_1 не встановлені. Обставинами, що обтяжують його відповідальність, є настання тяжких наслідків, що виразилися у зниженні та у підриві авторитету служби Департаменту кіберполіції, Національної поліції України та довіри населення України до поліцейських.

Дії та поведінка лейтенанта поліції ОСОБА_1 несумісні з подальшим проходженням служби в поліції та виконанням посадової інструкції інспектора відділу протидії корупції.

Отже, в описовій частині висновку про результати службового розслідування викладено обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (час, місце та спосіб вчинення), наслідки такого проступку, зазначено підтверджуючі документи та матеріали, що спростовує твердження представника позивача про зворотне.

Жодних суперечностей між мотивувальною та резолютивною частинами висновку, як про це стверджує позивач, судом не встановлено.

Що стосується відсутності у вступній частині висновку відомостей щодо дати і місця його складання, суд зазначає, що дата, 23.04.2020, міститься в кінці резолютивної частини (т.1 – а.с.160). Відтак, відсутність дати саме у вступній частині висновку та відсутність місця його складання не спотворюють змісту висновку та не тягнуть його недійсності.

Суд зазначає, що висновок про результати службового розслідування підписано усіма членами дисциплінарної комісії, які несуть персональну відповідальність за достовірність викладених у ньому фактів. Окремої думки жоден з членів комісії не висловив. Висновок затверджено керівником Департаменту кіберполіції Національної поліції України.

За таких обставин, суттєвих порушень відповідачем вимог розд.VI Порядку №893, які б вплинули на зафіксовані у висновку результати службового розслідування та, надалі, на загальний результат застосованої до позивача процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, судом не встановлено.

Відповідно до п.2 розд.І Інструкції з організації контролю за виконанням документів у Національній поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2016 №503, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.07.2016 за №944/29074 (далі - Інструкція №503), виконавська дисципліна - неухильне додержання належного, своєчасного та якісного виконання посадовими особами органів та підрозділів поліції функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів, доручень, рішень, нормативно-правових актів, планів, програм тощо;

Згідно з п.1 розд.V Інструкції №503, строк виконання документа встановлюється Міністром, Головою Національної поліції України, першим заступником Голови Національної поліції України, заступниками Голови Національної поліції України, керівниками органів та підрозділів поліції. Якщо в резолюції або безпосередньо в документі термін виконання не зазначено, документ має бути виконаний не пізніше тридцятиденного строку, якщо законодавством не встановлено інший строк розгляду.

Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 та його безпосередній керівник ОСОБА_2 допустили порушення зазначених вимог - виконали доручення Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 за кримінальним провадженням №12019060020004924 від 22.11.2019, а саме: від 02.01.2020 №95/201/2020 (вх. №09 від 02.01.2020) та від 08.01.2020 №259/201/2020 (вх. № 31 від 09.01.2020) - з порушенням тридцятиденного строку.

Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами (т.1 -а.а.с.207-219), що спростовує посилання представника позивача на недоведення факту порушення ОСОБА_1 виконавської дисципліни.

При цьому, суд зазначає, що порушення позивачем виконавської дисципліни є лише додатковою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

За змістом констатуючої частини наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 23.04.2020 №123 "Про застосування дисциплінарних стягнень до лейтенанта поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_2 ", зазначений наказ було прийнято на підставі матеріалів службового розслідування, якими встановлено: непрофесійні дії позивача, що виявилися у неповідомленні (невідкладно рапортом) безпосереднього керівника про виявлену або отриману інформацію під час контактування з гр. ОСОБА_3 про кримінальні правопорушення, надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або отримання, виявлення майна, яке може бути неправомірною вигодою, та нескладанні будь-яких документів за фактами зустрічей і спілкування з ОСОБА_3 ; порушення Присяги поліцейського, невжиття заходів щодо усунення причин та умов, що можуть ускладнювати виконання обов`язків поліцейського; несприяння в організації дотримання службової дисципліни; самоусунення від виконання покладених обов`язків; неутримання позивачем від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; порушення строків виконання доручень слідчого Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Таким чином, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і частково було прийнято на підставі відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні та неналежному виконанні професійних обов`язків, недотримання службової дисципліни, вчинення дій, які підривають авторитет Національної поліції України, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Суд зазначає, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Судом встановлено, що зазначених вимог позивачем дотримано не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач власними діями порушив вимоги Закону №580-VIII, Дисциплінарного Статуту, Правил №1179.

Отже, в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки ним було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача щодо презумпції невинуватості, встановленої ст.62 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки зазначений принцип не може бути застосований судом у спірних правовідносинах з огляду на рішення Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява №34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Що стосується посилань представника позивача на недоведеність порушення ОСОБА_1 вимог Закону України "Про запобігання корупції", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.65 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 №1700-VII (далі – Закон №1700-VII), за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1700-VII, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Службовим розслідуванням встановлено, що в порушення зазначених вимог ОСОБА_1 06, 19, 20 та 24 лютого 2020 року не поінформував свого керівника ОСОБА_2 про надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або при виявленні майна, що може бути неправомірною вигодою, про можливе отримання інформації щодо перерахованих коштів гр. ОСОБА_3 , а також в порушення п.6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, в частині виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" та не вжив заходів щодо запобігання цьому правопорушенню.

Отже, ОСОБА_1 порушено вимоги ст.24 Закону №1700-VII, що й стало однією з підстав притягнення його відповідачем до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням, суд враховує таке.

Відповідно до ч.3 ст.13 Дисциплінарного Статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

У силу вимог ч.9 ст.20 Дисциплінарного Статуту, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Згідно з ч.3 ст.14 Дисциплінарного Статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п.1 розд.VI, уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Отже, начальник Департаменту кіберполіції Національної поліції України наділений дискреційними повноваженнями щодо призначення службового розслідування, оцінки результатів його проведення, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини, затвердження висновку службового розслідування та визначення (обрання) виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до особи в кожному конкретному випадку.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав і обов`язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції і їх використання повинно відбуватися лише в рамках закону. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Суть розсуду полягає у вольовому співвіднесенні доцільності і законності.

Встановлені судом обставини порушення позивачем як інспектором відділу протидії кіберзлочинам службової дисципліни дають підстави для висновку, що відповідачем не порушено принципу пропорційності при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення "звільнення із служби в поліції", а застосоване дисциплінарне стягнення відповідає ступеню вини і тяжкості проступку.

Суд зазначає, що на момент вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 обіймав посаду інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Житомирській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України. Поряд з іншим, був зобов`язаний здійснювати комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Натомість позивач, усвідомлюючи негативні наслідки протиправної поведінки, вчинив ряд дисциплінарних проступків при контактуванні, зустрічах з гр. ОСОБА_3 в частині недокументування його можливої протиправної діяльності, неповідомлення про такі контакти безпосередньому керівнику, неінформування його про надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, а також допустив порушення виконавської дисципліни при виконанні доручень слідчого.

Така поведінка позивача свідчить про свідоме ігнорування ним вимог Закону №580-VIII, Дисциплінарного Статуту, Правил №1179, що є несумісним з проходженням служби в Національній поліції України, оскільки дискредитує звання поліцейського, підриває авторитет та довіру до органів поліції.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявні правові підстави для застосування до позивача такого заходу дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. При цьому, Департамент кіберполіції Національної поліції України, застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановленої Дисциплінарним Статутом та Порядком №893.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, та правомірність прийняття спірних наказів.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У силу вимог ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (вул.Бориспільська, буд.19, м.Київ, 02093, код за ЄДРПОУ 40116400) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 вересня 2020 року.

Суддя О.М. Дудар