Ухвала суду № 91478636, 11.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4375/20 Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 07 вересня 2020 року у справі №440/4375/20 за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання Лубенської міської ради Полтавської області видати ОСОБА_1 персоніфіковану електронну картку в міському транспорті загального користування без обмежень.

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Недоліки позовної заяви встановлено усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:

завірених підписом позивача (шляхом виконання напису "згідно з оригіналом", зазначенням прізвища та ініціалів особи, її підпису та дати засвідчення) копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера разом з примірниками для направлення відповідачеві;

позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, а також власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав і відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких приєднано до позову;

доказів на підтвердження скрутного фінансового становища.

28 серпня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом вилучення з персоніфікованої картки 10 поїздок та змінити на "без обмежень".

Ухвалою суду від 28 серпня 2020 року таку заяву повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

09 вересня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову від 07 вересня 2020 року шляхом вилучення з персоніфікованої картки 10 поїздок та змінити на "без обмежень". До вказаної заяви долучено квитанцію від 07 вересня 2020 року № 07-8134842/С про сплату судового збору у розмірі 420,00 грн.

Надаючи оцінку вказаній заяві, суд виходить з наступного.

Вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову встановлені статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною четвертою вказаної статті, крім іншого, визначено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про забезпечення позову передбачено сплату судового збору у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривня.

З огляду на вищевикладене, позивач повинен сплатити судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 630,60 грн (0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Водночас, ОСОБА_1 надано документ, що підтверджує факт сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову не в повному обсязі.

Згідно з частиною сьомою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Відтак, таку заяву належить повернути без розгляду.

Підстави для повернення сплаченого судового збору визначені частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір", а саме сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, сплачена сума судового збору у розмірі 420,00 грн може бути повернута ОСОБА_1 у разі надходження від нього такого клопотання.

Окремо суд наголошує та звертає увагу ОСОБА_1 на наступному.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа звернувшись з такою заявою, позовним вимогам.

Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб є виходом за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предмет позову позивачем визначено: "зобов`язати Лубенську міську раду видати ОСОБА_1 персоніфіковану електронну картку проїзду в міському транспорті загального користування без обмежень", в той час, коли спосіб забезпечення позову ним зазначається шляхом: "вилучення з персоніфікованої картки 10 поїздок та змінити на "без обмежень".

Суд звертає увагу позивача, що обраний ним спосіб забезпечення позову шляхом вилучення з персоніфікованої картки 10 поїздок та змінити на "без обмежень" є фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, направлений не на саме рішення, а на наслідки його виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 152, 154 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 07 вересня 2020 року у справі №440/4375/20 за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії – повернути заявнику без розгляду.

Копію ухвали разом із заявою направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з моменту підписання безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Г. Ясиновський