Ухвала суду № 91478560, 11.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/151/20

УХВАЛА

11 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву за вхід. №ЕП/13952/20 від 09.09.2020 р. про відвід головуючому судді Цховребовій М. Г. по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Подільського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області Хмельницького Володимира Вікторовича про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми моральної і матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду(головуючий суддя Цховребова М.Г.) перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Подільського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області Хмельницького Володимира Вікторовича, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, позивач просить:

визнати незаконними дії відповідача по зухвало-ганебному зволіканню власними службовими обов`язками;

зобов`язати відповідача у одному із міських публічних засобів публічної інформації розмістити вибачення перед позивачем літньою людиною за фактом завдання йому зухвало-ганебними діями суттєвої моральної і матеріальної шкоди;

стягнути з відповідача нанесену позивачу його незаконними діями моральну і матеріальну шкоду у розмірі 50000,00 грн. за завдання позивачу матеріальної і моральної шкоди, що призвело до значного погіршення стану його здоров`я та приниження його громадської гідності.

09.09.2020 року позивачем до суду електронною поштою подано заяву, вхід. №ЕП/13952/20, в якій останній, керуючись ст.ст. 55, 56, 57 Конституції України, ст.ст. 2, 36, 39, 40, 77 КАС України, просить:

розглянути відвід судді Одеського окружного адміністративного суду Цховребової М.Г., як головуючої у судових засіданнях по справі № 420/151/20, та задовольнити його на підставі п. 1 ч. 4 ст. 36 КАС України за наявності викладених у заяві обставин, що викликають сумнів не тільки у її неупередженості, а взагалі, доцільності подальшого перебування означеної особи на посаді судді України обов`язково за його особистою участю;

на судове засідання з розгляду відводу судді Одеського окружного адміністративного суду Цховребову М.Г. , обов`язково запросити особу, відвід яким має розглядатися, для отримання відповіді на низку вищевикладених питань;

суд забезпечити можливість його обов`язкової присутності у вищевказаному судовому засіданні шляхом проведення відеоконференції, на підставі незадовільного стану здоров`я позивача та поважного віку, згідно якого у час карантину йому небезпечно мандрувати на далеку відстань

визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час судових засідань.

Ухвалою суду від 09.09.2019 р. заяву позивача про відвід головуючому судді Цховребовій М.Г.- визнано необґрунтованою та передано для визначення судді для вирішення заяви про відвід.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020 року, заяву розподілено до розгляду судді Потоцькій Н.В.

Надаючи правову оцінку заяві про відвід головуючій судді Цховребовій М. Г., в розрізі наявних доказів, приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти (10) днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Заявник ОСОБА_1 в заяві про відвід судді Цховребовій М.Г. стверджує про наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суд не приймає вказані доводи заявника з огляду на наступне.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників цивільного процесу.

З вищезазначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.

У заяві про відвід (вхід. № ЕП/13952/20 від 09.09.2020 року) головуючій судді Цховребовій М.Г. відповідні вищезазначені суб`єктивні та об`єктивні критерії не доведено. Отже, його особиста безсторонність презюмується, а тому підстави для відводу відсутні.

В той же час, частиною 4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу. Це:

незгода сторони з процесуальними рішеннями судді;

рішення або окрема думка судді в інших справах;

висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Вказана норма статті є імперативною.

Імперативні норми - це норми, які містять категоричні веління держави здійснювати чітко означені дії, не допускати ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів. Інакше кажучи, імперативні норми (зобов`язувальні і заборонні) прямо вказують правила поведінки, містять абсолютно визначене правило.

Отже, подання заяви про відвід судді Цховребовій М.Г. у справі № 420/151/20 через винесення ухвали від 25.08.2020 року і відмовою у розгляді заяви за вхід. №ЕП/12451,20 від 14.08.2020 р. прямо заборонено процесуальним законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 17.02.2019 року по справі № 855/35/19 сформував таку правову позицію:

«Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України закріплює в якості однієї з основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів не передбачає наявності у суду обов`язку беззаперечно приймати усі без виключення докази, заявлені учасниками справи, адже суд наділений свободою власного розсуду при вирішенні даного питання.

Тому, незгода учасника справи з процесуальним рішенням суду з приводу заявленого ним клопотання, не може слугувати беззаперечним доказом порушенням судом зазначених принципів здійснення правосуддя, а також свідченням упередженості чи необ`єктивності суду.», яка застосована і при розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід судді Цховребовій М.Г.

Щодо порядку розгляду заяви про відвід судді Цховребовій М.Г .

У заяві про відвід судді Цховребовій М.Г. від 09.09.2020 року заявником зазначено:

«На судове засідання з розгляду відводу судді Одеського окружного адміністративного суду Цховребову М.Г. обов`язково запросити особу, відвід яким має розглядатися, для отримання відповіді на низку вищевикладених питань .

У випадку відсутності відповіді, взяти самовідвід., інакше доведеться відповідати на питання слідчого ДБР і детектива НАБУ та мої на одночасному допиті, а замість того щоб після проголошення рішення пояснити яким чином воно мас бути виконано відповідачем тікати, більше не доведеться.

Не у якості загрози, а лише у якості попередження, бажаю наголосити і нагадати судді, який буде розглядати даний відвід що за свої зухвало - ганебні дії доведеться відповідати вже у найближчий час, тому що отримав чергову ганебно - злочинну ухвалу про безпідставну, необґрунтовану відмову у наданому відводі судді Цховребової М.Г. негайно ж звернусь до Вищої ради правосуддя з відповідною дисциплінарною скаргою, тому раджу врешті решт припинити ліпити сліпого до плота, посилаючись на Європейський суд з прав людини, інакше доведеться пояснювати свої зухвало - ганебні опуси, у якості ухвал, спочатку членам Вищої ради правосуддя, а потім суддям поважного Європейського суду, з прав людини.

Суд забезпечити можливість моєї обов`язкової присутності у вищевказаному судовому засіданні шляхом проведення відео конференції, на підставі незадовільного етану мого здоров`я та поважного віку, згідно якого у час карантину мені небезпечно мандрувати на далеку відстань..».

Надаючи правову оцінку зазначеному, суд дійшов наступних висновків.

Щодо розгляду заяви про відвід за обов`язковою особистою участю ОСОБА_1 та в режимі відеоконференції.

Частиною 8 ст. 40 КАС України, встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Вказана норма процесуального закону є імперативною. Законодавчий орган, яким в державі Україна є Верховна Рада України, визначив вид провадження, в якому розглядається заява про відвід.

Разом з цим, вказана норма визначила можливість проведення судового засідання виключно за ініціативою суду, а не учасників справи.

Комітет міністрів Ради Європи в Рекомендаціях Я (84) 5 від 28.02.1984 рекомендував урядам держав-членів вжити або підсилити, залежно від обставин, будь-які заходи, які, на їх думку, необхідно застосувати для вдосконалення цивільного судочинства, зокрема: суд в якості суду першої інстанції повинен мати повноваження ухвалювати рішення з урахуванням характеру спору в письмовому провадженні або його поєднання із усним розглядом; мають бути передбачені конкретні правила, які прискорюють вирішення спору: у випадках, що не терплять зволікань.

У зв`язку з цим, також доречно звернути увагу на висновки ЄСПЛ в аспекті доводів заявника. Так, у п. 44 Рішенні ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі «Mirovni Inљtitut v. Slovenia» зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (No. 2) (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Valovб and Others v. Slovakia (Валова та інші проти Словакії), §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії) (dйc.); Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії) (dйc.)).

Отже, вимога ОСОБА_1 про розгляд заяви про відвід за обов`язковою особистою участю ОСОБА_1 не грунтується на приписах процесуального законодавства.

Щодо твердження заявника «У випадку відсутності відповіді, взяти самовідвід, інакше доведеться відповідати на питання слідчого ДБР і детектива НАБУ та мої на одночасному допиті.»

Частиною 4 ст. 40 КАСУ визначено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За приписами ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У свою чергу, незалежність та недоторканість судів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ст.126 Конституції України).

Згідно ст.ст. 6, 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом, а саме ст. 376 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Щодо твердження заявника «Не у якості загрози, а лише у якості попередження, бажаю наголосити і нагадати судді, який буде розглядати даний відвід що за свої зухвало - ганебні дії доведеться відповідати вже у найближчий час, тому що отримав чергову ганебно - злочинну ухвалу про безпідставну, необґрунтовану відмову у наданому відводі судді Цховребової М.Г. негайно ж звернусь до Вищої ради правосуддя з відповідною дисциплінарною скаргою…».

Статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката.

При цьому, вказана стаття встановлює, що не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв`язку зі здійсненням ним правосуддя (частина четверта статті 107 Закону України № 1402-VIII).

Вислів заявника «тому що отримав чергову ганебно - злочинну ухвалу про безпідставну, необґрунтовану відмову у наданому відводі судді Цховребової М.Г. негайно ж звернусь до Вищої ради правосуддя з відповідною дисциплінарною скаргою» свідчить про те, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про відвід стане безумовним проводом для звернення до ВРП.

Вказане може свідчити використання права на звернення зі скаргою, як засобу тиску на суддю у зв`язку зі здійсненням ним правосуддя.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 36, 39-40, 44, 45, 166-167, 195, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви за вхід. вхід. № ЕП/13952/20 від 09.09.2020 р. про відвід головуючому судді Цховребовій М. Г. по справі № 420/151/20.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.