Рішення № 91478458, 11.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. Одеса справа № 504/855/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшов вказаний адміністративним позов.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 31.03.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії передано до Одеського окружного адміністративного суду.

10.07.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії відповідача щодо неврахування під час підрахунку стажу періоду роботи позивача, з 19.12.1983 по 18.10.1984 року на «Горловском СУ-2 предприятия «Добаскоксохимремонт» і з 03.07.1994 по 03.02.1995 року в МП «Емаль»; скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 18.10.2019 року №22; зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 28.07.2019 року, зарахувавши до стажу вказані періоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16.07.2019 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст..26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням відповідача від 18.10.2019 року №22 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній стаж роботи 26 років.

При цьому позивач зазначила, що їй до стажу відповідачем не враховано стаж роботи:

- з 19.12.1983 по 18.10.1984 (10 місяців) на «Горловском СУ-2 предприятия» Донбаскоксохимремонт», оскільки печатки на звільненні не читається;

- з 03.07.1994 по 03.02.1995 (7 місяців) в МП «Емаль», оскільки зазначений період завірений печаткою УССР.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не врахування позивачу до стажу вищенаведених періодів роботи протиправною, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало до суду відзив на адміністративний позов, який мотивований тим, що позовні вимоги заявлені позивачем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пенсійний орган діяв відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень.

Також відповідачем зазначено, що під час підрахунку стажу позивача не враховано період роботи на «Горловське СУ-2 предприятия «Донбаскоксохимремонт» (мовою оригіналу) з 19.12.1983 по 18.10.1984 року, оскільки печатка на звільненні не читається, але зазначений період включено до розрахунку стажу, як догляд за дитиною відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та період роботи у МП «Емаль» з 03.07.1994 по 03.02.1995 року, у зв`язку з тим, що зазначений період завірено печаткою УССР.

Між іншим, представником відповідача зазначено, що у трудовій книжці позивача, міститься запис про звільнення за власним бажанням 03.02.1995 року з МП «Емаль» який засвідчено печаткою УССР, тобто печаткою держави, яка на час звільнення вже не існувала, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року №1427 Україну проголошено 24.08.1991 незалежною демократичною державою.

Ухвалою суду від 15.07.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також ухвалою суду від 15.07.2020 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в строк для надання відзиву надати до суду належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 .

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України та має на меті отримувати пенсію за віком (а.с.30-36).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 позивача вона у період з 19.12.1983 по 18.10.1984 року працювала на «Горловськом СУ-2 предприятия «Донбаскоксохимремонт» та у період з 03.07.1994 по 03.02.1995 року працювала на МП «Емаль» (а.с.11-27).

Так, 16.07.2019 року позивачка звернулась до Відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою (вх.№997) про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, як встановлено судом пенсійним органом на підставі трудової книжки НОМЕР_2 здійснено підрахунок стажу ОСОБА_1 та після його здійснення встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 25 років 6 місяців 10 днів.

На підставі зазначеного відповідач рішенням про відмову у призначенні пенсії від 18.10.2019 року №22 повідомив позивачці, про те, що підстав для призначення їй пенсії у пенсійного органу відсутні, так як для такого призначення необхідний страховий стаж 26 років (а.с.10).

Між іншим, у вищевказаному рішенні пенсійний орган вказав на те, що під час підрахунку страхового стажу позивача не враховано період роботи на «Горловськом СУ-2 предприятия «Донбаскоксохимремонт» з 19.12.1983 по 18.10.1984, оскільки печатка на звільненні не читається, але зазначений період включено до розрахунку стажу, як догляд за дитиною відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 та період роботи у МП «Емаль» з 03.07.1994 по 03.02.1995 року у зв`язку з тим, що зазначений період завірено печаткою УССР.

Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, пенсійну справа ОСОБА_1 , якій відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після перевірки в порядку контролю Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 28.01.2020 року направлено до начальника відділу з питань перерахунків пенсій №11 (смт. Доброслав) управління застосування пенсійного законодавства В.Довбенко листа вих.№2243/03-2 (вх.№188 від 04.02.2020 року), згідно якого зазначено, що за записами трудової книжки необхідно зарахувати період роботи позивача з 19.12.1983 по 18.10.1984 року.

Судом встановлено, що на підставі вищенаведеного листа здійснено новий підрахунок страхового стажу ОСОБА_1 вже з врахуванням періоду роботи позивачки з 19.12.1983 по 18.10.1984 року на «Горловськом СУ-2 предприятия «Донбаскоксохимремонт».

Та відповідно до наявного в матеріалах справи нового підрахунку стажу, загальний страховий стаж позивачки, як встановлено пенсійним органом складає 25 років 5 місяців 7 днів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058- ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на

підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо вимоги позивача з приводу неврахування під час підрахунку стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 19.12.1983 по 18.10.1984 року, суд зазначає наступне.

Як вже встановлювалось судом пенсійну справа ОСОБА_1 , якій відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після перевірки в порядку контролю Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 28.01.2020 року направлено до начальника відділу з питань перерахунків пенсій №11 (смт. Доброслав) управління застосування пенсійного законодавства В.Довбенко листа вих.№2243/03-2 (вх.№188 від 04.02.2020 року), згідно якого зазначено, що за записами трудової книжки необхідно зарахувати період роботи позивача з 19.12.1983 по 18.10.1984 року.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що період роботи позивачки на «Горловське СУ-2 предприятия «Донбаскоксохимремонт» (мовою оригіналу) з 19.12.1983 по 18.10.1984 року враховано відповідачем до її страхового стажу, а отже вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також як вбачається з заявлених позовних вимог позивач просить суд зобов`язати відповідача враховувати до страхового стажу період роботи з 03.07.1994 по 03.02.1995 року в МП «Емаль», з цього приводу суд зазначає таке.

Яв встановлено судом період роботи у МП «Емаль» з 03.07.1994 по 03.02.1995 року невраховано Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області у зв`язку з тим, що зазначений період завірено печаткою УССР, тобто печаткою держави, яка на час звільнення ОСОБА_1 вже не існувала, що на думку пенсійного органу суперечить нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року №1427 Україну проголошено 24.08.1991 року незалежною демократичною державою.

Так, 24.08.1991 Верховною Радою УРСР було прийнято Акт проголошення незалежності України де було визнано, що Україна є незалежною самостійною Державою. Цим актом було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Проте, першим документом в законодавстві України, який регулював опис печаток та штампів була Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України №643 від 18.10.1993 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 року №164.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що запис про спірний період роботи в МП «Емаль» завірено печаткою УССР, оскільки вказані твердження не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 р. "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 р. № 643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

Не впливає на права та законні інтереси позивача і факт припинення статусу СРСР як суб`єкта міжнародного права, а також факт створення Співдружності Незалежних Держав.

Та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу.

Аналогічних висновків дійшов Харківський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 19.10.2017 року по справі №644/9324/16-і, позицію якого підтримав Верховний суд у постанові від 07.02.2018 року.

З огляду на викладене, суд зазначає про те, що відповідачем необґрунтовано не зараховано позивачу до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком період роботи в МП «Емаль».

Разом з тим позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування під час підрахунку стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 03.07.1994 по 03.02.1995 року в МП «Емаль» задоволенню не підлягають, оскільки належним та достатнім способом захисту прав та інтересів позивача при вирішенні адміністративної справи №420/8798/20 буде визнання протиправним та скасування саме спірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а та яка в силу приписів частини 3 статті 291 КАС України повинна бути врахована при ухваленні рішення в даній адміністративній справі.

Водночас суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 18.10.2019 року №22, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити повторний розгляд заяви позивача від 16.07.2019 року (вх.№997) про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду зазначених у цьому рішенні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанції про сплату судового збору №96917 від 16.03.2020 року та №97008 від 16.03.2020 року за подання адміністративного позову у загальному розмірі 1681,60 грн. (а.с.37-38).

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нею судового збору у загальному розмірі 1681,60 грн. сплаченого за квитанціями №96917 від 16.03.2020 року та №97008 від 16.03.2020 року з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити в частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії від 18.10.2019 року №22.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 16.07.2019 року (вх.№997) про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду зазначених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн. сплачені за квитанціями №96917 від 16.03.2020 року та №97008 від 16.03.2020 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.