Рішення № 91478411, 11.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6146/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 10 липня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови з 28 травня 2020 року у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII та Рішення Конституційного Суду України №7-р(П)/2019 від 13.12.2019 року на підставі підвищень, які відбулися: посадового окладу - з 01 січня 2017 року відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016 року та №1798-VIII від 21.12.2016 року), окладу за військове звання - з 01 січня 2018 року відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та надбавки за вислугу років - з 01 жовтня 2017 року відповідно до пункту 1 розділу ІV наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 травня 2020 року за №23 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку з 21.05.2020 року пенсії за вислугою років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугою років, без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 86% від суми місячної заробітної плати, яку обчислити з посадового окладу (помічник військового прокурора Болградського гарнізону) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» посадовий оклад військового прокурора Криворізького гарнізону Південного регіону України становить 5660,00 гривень; окладу за військове звання (майор юстиції) відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 0,84 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) - 1340 гривень; надбавки за вислугу років, відповідно до пункту 1 розділу IV наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» 40% посадового окладу та окладу за військове звання; інших виплат (надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, згідно з постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 70% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугою років; місячної премії, згідно з постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 55% суми грошового забезпечення; 1/12 грошової допомоги на оздоровлення, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; 1/12 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; індексації заробітної плати; надбавки ОУП, яка обчислюється шляхом множення загального розміру інших виплат (без посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років) та коефіцієнту підвищення посадового окладу та надбавки до нього за військове звання (класний чин), розрахований відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України №226/509 від 11.08.2003 року;

- виплатити відповідну заборгованість з 21 травня 2019 року по час проведення такого перерахунку з урахуванням вже отриманих виплат.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначив, що 21 травня 2020 року у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, а саме складових грошового забезпечення, він звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років без обмеження її максимального розміру.

Проте, листом від 28.05.2020 року за №23 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача про прийняте рішення, яким відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років, у якому зокрема зазначено, що перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019 року, які є підставою для перерахунків пенсії за вислугу років.

Таким чином, позивач вважаючи дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії необґрунтованими, незаконними та такими, що грубо порушують Конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , гарантовані Конституцією України та Законами України, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що Кабінетом Міністрів України порядок та умови проведення перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Відповідач наголошує, що право на перерахунок пенсії виникає для осіб за зверненням, що надходять починаючи з 13.12.2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019 року, а тому відповідач вважає, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після 13.12.2019 року.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Вищевказаною ухвалою також витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

30 липня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. №29607/20).

10 серпня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 на 153 арк. (вхід. №31035/20).

Станом на 11 вересня 2020 року будь-яких інших заяв, клопотань з боку сторін до суду не надходило.

Вирішуючи дану справу судом враховано, що особливості її розгляду визначені статтею 262 КАС України. Однак розгляд даної справи припав на період дії на території України карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із наступними змінами).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури України з 06 травня 2008 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Позивачу призначена пенсія за вислугою років у розмірі 86% від місячного заробітку працюючого на посаді помічника військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 2001 року, яка діяла на час призначення пенсії).

21 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років без обмеження її максимального розміру у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, а саме складових грошового забезпечення.

28 травня 2020 року ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення №23 «Про відмову у перерахунку пенсії», в якому, зокрема, зазначено, що право на перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», згідно з довідкою про заробітну плату від 14.05.2020 року №18/134 розмір заробітної плати визначено на 01.03.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 гр. ОСОБА_1 не має, оскільки перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019 року, які є підставою для перерахунків пенсії за вислугу років (а.с.28-29).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про відмову у здійсненні перерахунку та виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ст.6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих визначалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, яка діяла до липня 2011 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України. Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії (травень 2008 року) умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих було визначено ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та відповідно застосовувались до позивача в редакції, яка діяла до липня 2011 року.

У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Разом з тим, положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011 року не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.

Так, згідно з ч.13, 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08.07.2011 року) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

14.10.2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015 року.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Крім того, Законом України від 02.03.2015 року №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в ч.15 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Також, п.5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом №1789-ХІІ до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.

При цьому, суд зазначає, що нова редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією.

Законом №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі статтю 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.

Відповідно до ч.2, 3 ст.22, ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури України з 06 травня 2008 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Позивачу призначена пенсія за вислугою років у розмірі 86% від місячного заробітку працюючого на посаді помічника військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 2001 року, яка діяла на час призначення пенсії).

Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, яка діяла до липня 2011 року), якою передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, Законом №213-VІІ внесено зміни до ч.15 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.

Разом з тим, пенсія позивачу була призначена відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, яка діяла до липня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 року №213-VІІ, від 28.12.2014 року №76-VІІІ та від 14.10.2014 року №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, яка діяла до липня 2011 року), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10-рп/2011).

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Суд критично ставиться до твердження відповідача, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму рішенні від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина 20 статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність роз`яснень механізму виконання рішення Конституційного Суду України, яке б надавало можливість здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а відтак, оскаржувані дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років виходячи з розміру 86% суми заробітної плати, є протиправними, а оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №23 від 28 травня 2020 року таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься в ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак, позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії - 21.05.2020 року.

Суд зазначає, що позивач правильно реалізував надане йому законодавством право на перерахунок пенсії за вислугою років шляхом звернення до пенсійного органу з відповідною заявою встановленого зразка та поданням документів, підтверджуючих розмір заробітної плати за відповідною посадою (довідка військової частини А3955 №715 від 08 травня 2013 року та довідка військової прокуратури південного регіону №18/134 від 14.05.2020 року).

Що стосується вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром, то суд вважає її передчасною, оскільки відповідач ще не здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу, а відтак відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її з нарахуванням різниці в пенсії за минулий час та без обмеження максимальним розміром самостійно.

Отже, на момент розгляду даної адміністративної справи між сторонами відсутній спір щодо максимального розміру такої пенсії, тому позовна вимога щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області сплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру також є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд не може розглядати позовні вимоги, що можливо виникнуть у майбутньому.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон Держави також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

При цьому, Конституція України містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 1681 грн. 60 коп., сплачені згідно квитанції №ПН 1933 від 07 липня 2020 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови з 28 травня 2020 року у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII та Рішення Конституційного Суду України №7-р(П)/2019 від 13.12.2019 року на підставі підвищень, які відбулися посадового окладу - з 01 січня 2017 року відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016 року та №1798-VIII від 21.12.2016 року), окладу за військове звання - з 01 січня 2018 року відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та надбавки за вислугу років - з 01 жовтня 2017 року відповідно до пункту 1 розділу ІV наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 травня 2020 року за №23 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку з 21.05.2020 року пенсії за вислугою років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугою років з розрахунку 86% від суми місячної заробітної плати, яку обчислити з посадового окладу (помічник військового прокурора Болградського гарнізону) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» посадовий оклад військового прокурора Криворізького гарнізону Південного регіону України становить 5660,00 гривень; окладу за військове звання (майор юстиції) відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 0,84 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) - 1340 гривень; надбавки за вислугу років, відповідно до пункту 1 розділу IV наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» 40% посадового окладу та окладу за військове звання; інших виплат (надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, згідно з постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 70% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугою років; місячної премії, згідно з постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 55% суми грошового забезпечення; 1/12 грошової допомоги на оздоровлення, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; 1/12 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; індексації заробітної плати; надбавки ОУП, яка обчислюється шляхом множення загального розміру інших виплат (без посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років) та коефіцієнту підвищення посадового окладу та надбавки до нього за військове звання (класний чин), розрахований відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України №226/509 від 11.08.2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 відповідну заборгованість з 21 травня 2019 року по час проведення такого перерахунку з урахуванням вже отриманих виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1681 грн. 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.