Рішення № 91478343, 10.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7066/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.03.2020 року №155950006472, зобов`язання призначити грошову допомогу, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління фонду України в Одеській області в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 05.03.2020 р. за N9 155950006472 про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 грошову допомогу у розмірі у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.12.2019 р. ОСОБА_2 звернувся до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії.

05.03.2020 р, відповідачем винесене оскаржуване рішення № 155950006472, яким відмовлено в призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 у відповідності до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення обґрунтовано тим, що спеціальний стаж роботи складає 31 рік 01 місяць, оскільки до спеціального та загального стажу роботи не враховано наступні періоди роботи:

у міськлікарні № 2 з 01.08.1983 по 23.07.1984 на посаді лікаря - інтерна, оскільки у трудовій книжці дата наказу про зарахування не відповідає даті зарахування;

у Павлівській лікарні з 01.08.1984 по 01.08.1987, оскільки у трудовій книжці нечитабельна печатка.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 04.08.2020 року прийнято справу до провадження та вирішено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління не погоджується з вимогами, викладеними у позовній заяві з огляду на наступне.

13.12.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення йому пенсії за віком. Рішенням №155950006472 від 05.03.2020 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні грошового утримання з підстав відсутності належним чином підтвердженого пільгового стажу роботи. Пенсія за віком призначена так і не була, у зв`язку з тим, що при зверненні з заявою 13.12.2019 року надані документи не відповідали даним паспорта та ідентифікаційного коду, та здійснювалася допомога у належному підтвердженні стажу роботи додатковими довідками, які надійшли на адресу Головного управління вже після смерті ОСОБА_2 . Тобто ОСОБА_2 так і не встиг стати на облік до Головного управління та пенсію не отримував, дії по її призначенню не проводились, ніяких нарахувань не здійснювалось. Особовий рахунок на пенсіонера не відкривався.

Відповідач вважає, що в даній заяві відсутній спір про порушене право ОСОБА_1 , який вирішується в порядку позовного провадження. Законом не передбачено порядку призначення пенсії померлій особі, в т. ч. і у судовому порядку. Також не зрозуміло на підставі чого діє позивач в інтересах іншої особи, тобто померлого. Тобто, фактично ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом не своїх порушених прав за захистом прав померлого чоловіка на призначення йому пенсії. Такі обставини, не заперечуються ОСОБА_1 , з огляду на те, що остання теж посилається на них у своєму позові.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом 13.12.2019 року ОСОБА_2 звернувся до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 13.01.2020 р.

05.03.2020 року відповідачем винесене рішення № 155950006472, яким відмовлено в призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 у відповідності до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення обґрунтовано тим, що спеціальний стаж роботи складає 31 рік 01 місяць, оскільки до спеціального та загального стажу роботи не враховано наступні періоди роботи:

у міськлікарні № 2 з 01.08.1983 по 23.07.1984 р.р. на посаді лікаря - інтерна, оскільки у трудовій книжці дата наказу про зарахування не відповідає даті зарахування;

у Павлівській лікарні з 01.08.1984 по 01.08.1987 р., оскільки у трудовій книжці нечитабельна печатка.

Позивач є членом сім`ї померлого, оскільки є його дружиною та мешкала разом з померлим.

ОСОБА_1 вважає, що способом захисту її порушеного права є визнання оскаржуваного рішення протиправним та зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень, прийняти рішення яким призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, у зв`язку з чим звернулась до суду з позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Положеннями статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Отже недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що суми соціальних виплат передаються членам сім`ї спадкодавця.

Загальні правила спадкування врегульовані Главою 84 Цивільного кодексу України.

За визначенням ст.ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Суд зауважує, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше невстановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

При цьому, статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, право на отримання грошової допомоги правонаступник має у випадку, якщо така допомога була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак не отримана померлим.

З огляду на вищевикладене, можливість правонаступництва у виниклих у цій справі правовідносинах передбаченої статтею 1227 ЦК України відсутня, оскільки вказане право на отримання грошової допомоги ОСОБА_2 не набуто.

Крім того, законом не передбачено порядку призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій померлій особі, в тому числі у судовому порядку.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу. Більшість доводів сторони позивача взагалі не мають жодного відношення до підстав його звільнення і в той же час позивачем не наводиться будь-яких спростувань обставин, які були покладені в основу його звільнення.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.03.2020 року №155950006472, зобов`язання призначити грошову допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26 серпня 2020 року.

Суддя А.А. Радчук

.