Рішення № 91478329, 11.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 р. справа № 400/448/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаУправління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаУправління Укртрансбезпеки у Черкаській області, вул. Хрещатик, 223, м. Черкаси, Черкаська область, 18000

провизнання протиправною та скасування постанови від 13.11.2019 р. № 121599

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 121599 від 13.11.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до неї застосовано штраф як до суб`єкта господарювання, якою вона не є. Перевізником у спірних правовідносинах була інша особа. Отримання дозволу на перевезення подільних вантажів законом не передбачено, що виключає притягнення до відповідальності за перевищення вагових параметрів у разі відсутності такого дозволу. На думку позивача, підстав для винесення оскаржуваної постанови за результатами рейдової перевірки у відповідача не було.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про зважування, позивачем допущено перевищення вагових обмежень. Дозвіл на проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування був відсутній. Відповідач наголошує на обов`язку власника транспортного засобу, у разі його передачі в тимчасове користування, здійснити перереєстрацію, а водій під час перевезення вантажів зобов`язаний надавати до перевірки документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (а. с. 37-65).

Позивач подала відповідь на відзив, згідно якої перереєстрація транспортного засобу не вимагається під час передачі транспортного засобу іншій особі. На водія транспортного засобу не складався протокол про керування незареєстрованим транспортним засобом на підставі ст. 121 КУпАП України. З`ясування тієї обставини, хто був перевізником, є обов`язком відповідача, натомість відповідач не перевірив чи наявні у водія будь-які правовідносини з позивачем.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В судове засідання сторони не з`явились, від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач є власницею транспортного засобу марки DAF державний номер НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу RENDERS, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 18-19).

02.10.2019 року посадовими особами відповідача проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 178089 (а. с. 25). В акті зафіксовано, що 02.10.2019 року на автодорозі Київ-Одеса 210 км + 450 м проведено перевірку транспортного засобу позивача марки DAF державний номер НОМЕР_1 та напівпричепу RENDERS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 .. Перевіркою виявлено порушення вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень.

02.10.2019 року складено довідку № 044780 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № 035564 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок № 904 плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування (а. с. 26-28).

Відповідачем направлено позивачу запрошення на розгляд справи на 07.11.2019 року (а. с. 48).

За результатами перевірки відповідачем винесено постанову від 13.11.2019 року № 121599 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу. Вказаною постановою вирішено стягнути з позивача 34 000,0 грн. штрафу (а. с. 23).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Отже, відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає саме автомобільний перевізник.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому відповідно до ст. 1 "Правил дорожнього руху України", власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.

Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.

Позивачем на підтвердження того, що її помилково зазначено перевізником і вона таким не являється, до суду надано договір позички транспортного засобу від 03.01.2019 року, за умовами якого нею було передано у тимчасове користування транспортні засоби DAF XF 105, 2009 р.в. червоного кольору, державний номер НОМЕР_1 та напівпричіп RENDERS В303, 2000 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 . Договір укладено між сторонами строком на один рік. Також, позивачем надано акт приймання-передачі до договору позички від 03.01.2019 року.

На підтвердження зазначеного, у транспортній накладній від 02.10.2019 року № 173513 автомобільним перевізником зазначено саме ПП ОСОБА_3 (а. с. 29).

Таким чином, відповідачем не доведено, що саме позивач була перевізником вантажу, що виключає її відповідальність за перевищення транспортним засобом вагових параметрів.

Твердження відповідача щодо необхідності здійснення перереєстрації транспортного засобу на особу, яка фактично ним користується, у даній справі не є предметом доказування, оскільки штраф на позивача накладено саме за перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу. Докази притягнення позивача або водія транспортного засобу до відповідальності за нереєстрацію транспортного засобу в матеріалах справи відсутні та не є предметом розгляду в даній справі.

Щодо факту перевищення транспортним засобом позивача вагових параметрів, суд зазначає наступне.

З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.10.2019 року вбачається, що транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: повна фактична маса 57,05 т (нормативно допустима – 44 т); осьові навантаження – 7,6 т, 16,15 т, 33,30 т (нормативно допустиме 11 т, 11 т, 24 т відповідно).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі – Порядок № 879).

Відповідно до п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється (п. 18 Порядку № 879).

У відповідності до пп. 2, 3 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 173513 транспортний засіб позивача перевозив подільний сипучий вантаж – сою.

Отже, діючим законодавством взагалі забороняється надання дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів з подільним вантажем.

Перевізник, здійснюючи перевезення подільного вантажу, не мав можливості отримати дозвіл на рух, на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення подільних вантажів такий дозвіл не видається.

За таких обставин, відповідач, перевіряючи у позивача наявність дозволу на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та притягуючи позивача до відповідальності за відсутність такого дозволу, у разі перевезення подільного вантажу, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.

Суд зазначає, що у такому випадку законодавством передбачені інші засоби впливу на перевізника, а саме: відповідно до п. 22, 23, 24 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 КУпАП України.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність дозволу на перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, а отже оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами у даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1601304516.1 від 31.01.2020 року (а. с. 15), який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. 9, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (вул. Хрещатик, 223, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, ЄДРПОУ 39816845), задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845) від 13.11.2019 р. № 121599 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз