Рішення № 91478135, 10.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5779/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сеньківа Андрія Миколайовича про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду в добровільному порядку та зобов`язання боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №61316489.

Одночасно із позовною заявою позивач 22.07.2020 за вх. №36391 подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сеньківа Андрія Миколайовича про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду в добровільному порядку та зобов`язання боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №61316489.

Ухвалою суду від 24.07.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.07.2020 повернуто заяву про забезпечення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 14.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позову позивач вказала, що правовою підставою для накладення штрафу виконавцем є невиконання боржником рішення без поважних причин. Однак позивач подавала заяву до Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій вона повідомила поважні причини невиконання рішення суду у добровільному порядку та зобов`язалася виконати судове рішення в добровільному порядку після закінчення карантину.

У зв`язку з введенням карантину, враховуючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (Сovid-19)» №530-ІХ, Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” ФОП ОСОБА_1 , є особою, яка старша 60 років, яка має ряд хронічних захворювань, перебуває на самоізоляції, а тому з поважної причини не може виконати рішення суду в добровільному порядку. При цьому позивач не відмовлялася виконати рішення після закінчення дії карантину. Зауважила, що Постанова Уряду про адаптивний карантин передбачає, що особи від 60 років підлягають обов`язковій самоізоляції.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є особою, яка досягла 60 річного віку, на даний час з поважної причини не може виконати судове рішення в добровільному порядку з поважної причини, про що належним чином повідомила відповідача, оскаржувана постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню.

Також позивач зазначила, що повідомила державного виконавця про те, що на даний час Верховним Судом відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 15.07.2019, за яким видано виконавчий документ.

Зауважила, що у випадку задоволення її касаційної скарги та скасування судового рішення, виконання рішення суду може спричинити невідворотні наслідки, а відтак порушити її права.

Оскільки постанова про накладення штрафу від 30.06.2020 ВП №61316489 порушує права позивача звернулася до суду із цим позовом.

10.09.2020 за вх. №45335 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому з покликанням на приписи чинного законодавства відповідач вказав, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду, про яке йому було відомо ще 17.07.2019, однак жодних дій щодо демонтажу тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснено.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» адаптивний карантин введено лише з 12.03.2020, а рішення суду боржником повинно бути виконаним у строк до 10 робочих днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто до 04.03.2020. Покликання позивача на те, що вона виконає рішення суду в добровільному порядку є неправдивими, оскільки такий строк надано до введення карантину та боржником не виконане. Усі дії спрямовані на те, щоб не виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні відзив підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судове засідання не з`явилася, явки уповноваженого представника не забезпечила. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавала.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Заслухавши позицію представника відповідача щодо розгляду справи в порядку письмового провадження проти чого застережень не висловлено, суд вирішив розглянути цю справу в порядку письмового провадження.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і відзив, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та -

в с т а н о в и в :

Господарським судом Львівської області 12.12.2019 видано наказ у справі №914/416/19 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2019, відповідно до якого зобов`язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувач: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради; боржник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

Рішення від 15.07.2019 набрало законної сили 26.11.2019. Наказ підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили по 27.12.2022 /а.с.53/.

Вказаний виконавчий документ скерований Шевченківською районною адміністрацією для виконання відповідачу разом із листом від 10.02.2020 №36-вих-9449 та надійшов відповідачу 18.02.2020 /а.с.52/.

19.02.2020 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження №61316489 з виконання наказу №914/416/19, виданий 12.12.2019 Господарським судом Львівської області та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Згідно з актом державного виконавця від 05.03.2020 ВП №61316489 зі слів ОСОБА_1 встановлено, що павільйон – тимчасова споруда торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , не демонтовано. Примусове виконання згідно з заявою призначено на 26.03.2020. Вказаний акт підписано позивачем без застережень /а.с.58/.

05.03.2020 позивач подала начальнику Шевченківського відділу ДВС у м. Львові ЗМРУМЮ п. Савойнику Р. Заяву, у якій просила зупинити виконавче провадження ВП №61316489 від 19.02.2020 в зв`язку з розглядом справи в вищих інстанціях та неможливості отримати юридичний супровід у зв`язку з хворобою адвоката.

Також просила перенести на максимально довгий період знесення павільйону, оскільки має намір поновити договір оренди землі /а.с.59/.

Відповідач листом від 26.03.2020 на лист позивача від 05.03.2020 у тому числі повідомив, що у відділі відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження та зобов`язав її як боржника негайно демонтувати тимчасову споруду торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , про що повідомлено державного виконавця. Також позивачу роз`яснено, що у разі невиконання законних вимог державного виконавця до неї будуть застосовані заходи, передбачені ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та демонтувати тимчасову споруду в примусовому порядку /а.с.60-61/.

26.03.2020 відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, ВП №61316489 у розмірі 9446,00 грн. /а.с.63/

06.04.2020 позивач скерувала відповідачу заяву про демонтаж тимчасової споруди (зареєстровано 07.04.2020), у якій вказала, що зобов`язується демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення після завершення карантину оголошеного Урядом відповідно до постанов №211, 228, №239 та розпоряджень №287-р, №291-р, що стосуються продовження обмежувальних заходів в Україні до 24.04.2020.

Також просила скасувати постанову про стягнення виконавчого збору через неможливість її оскарження. Судові установи не працюють у зв`язку з карантином. Сума штрафу є для неї просто захмарною і сплатити її є неможливо, оскільки на даний час її єдиним доходом є пенсія. Вказала, що сплачувала вже 4009,00 грн. за аналогічну постанову.

Постанова отримана нею 08.04.2020, а ухвалу Касаційного господарського суду лише в п`ятницю 10.04.2020, під час карантину, без жодної можливості оскаржити і якось відстояти її права.

Запропонувала перенести вирішення цих питань після закінчення карантину, оскільки фізично не має можливості займатися зносом споруди, оскільки ніхто не погодиться виконувати дані роботи в умовах карантину /а.с.64/

21.04.2020 відповідач скерував позивачу листа, у якій повідомив позивачу про відсутність правових підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №61316489 від 26.03.2020. Зобов`язано позивача як боржника після закінчення карантину демонтувати тимчасову споруду торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити виконавчий збір в сумі 9446,00 грн. про що повідомити державного виконавця.

Також роз`яснено, що у разі невиконання законних вимог державного виконавця до позивача будуть застосовані заходи передбачені ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та демонтовано тимчасову споруду в примусовому порядку /а.с.66/.

24.06.2020 державним виконавчим складено акт ВП №61316489 у присутності чоловіка боржниці ОСОБА_2 про те, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду боржником не виконано /а.с.68/.

30.06.2020 державним виконавцем сформовано вимогу боржнику (позивачу) про необхідність виконання рішення суду та про необхідність повідомлення державного виконавця про його виконання в строк до 14.07.2020 /а.с.69/.

30.06.2020 заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ВП №61316489, відповідно до якої за невиконання рішення суду накладено на боржника за невиконання рішення суду штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн.

Позивач вважаючи вказану постанову протиправною, безпідставною та такою, що порушує її права, звернулася за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Як передбачено статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Права та обов`язки виконавців, передбачені статтею 18 Закону №1404-VIII. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Слід зазначити, що підставою для застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтею 75 Закону №1404-VIII, є невиконання боржником протягом встановленого строку рішення суду без поважних причин, яке встановлене державним виконавцем в результаті відповідної перевірки.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

За змістом викладених положень законодавства в контексті цієї справи слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин протягом 10 робочих днів.

З врахуванням викладеного постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Така правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду в постановах від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі №686/22631/17, від 07.11.2019 у справі №420/70/19.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.07.2020 у справі №914/416/19, відповідно до якого позивача зобов`язано демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. Хорватська, 12, набрало законної сили 26.11.2019 відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду, оскільки залишене без змін.

На його виконання Господарським судом Львівської області видано наказ 12.12.2019.

Постанову про відкриття виконавчого провадження №61316489 винесено 19.02.2020 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Тобто строк для його виконання завершився 04.03.2020.

05.03.2020 державним виконавцем з метою перевірки виконання вказаного рішення здійснено вихід за адресою: м. Львів, вул. Хорватська, 12, де за участю боржника встановлено його невиконання. Примусове виконання рішення призначено на 26.03.2020.

Цього ж дня позивач покликаючись на касаційне оскарження вказаного вище судового рішення просила зупинити виконавче провадження, та у зв`язку з тим, що вона збирається продовжити договір оренди землі перенести на довший період знесення павільйону.

24.06.2020 тобто пізніше, ніж вказано у акті від 05.03.2020 державним виконавцем повторно здійснено вихід за вказаною адресою та знову встановлено невиконання відповідного судового рішення, що зафіксовано у акті.

З огляду на викладене відповідач 30.06.2020 виніс оскаржувану у цій справі постанову та наклав на позивача штраф у розмірі 1700,00 грн.

Таким чином судом не встановлено поважних причин неможливості виконання позивачем, як боржником у виконавчому провадженні №61316489, вимог наказу Господарського суду Львівської області №914/416/19 від 12.12.2019 протягом встановленого Законом та державним виконавцем строків. Крім того з матеріалів справи судом не встановлено, що позивачем вчинялись дії, що були б спрямовані на реальне виконання вимог вказаного виконавчого документа.

Суд критично оцінює твердження позивача про неможливість виконання судового рішення у зв`язку з впровадженням обмежень пов`язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки вказаною Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на території України введено карантин з 12.03.2020.

Тобто вказане вище судове рішення повинно було бути виконаним у строк до введення вказаного карантину, однак виконане не було.

Суд зважає на аргументи позивача щодо проти епідеміологічних обмежень встановлених Урядом та вважає їх дійсно такими, що можуть певною мірою ускладнити виконання рішення про демонтаж споруди. Водночас судом не встановлено об`єктивних обставин, що унеможливили виконання такого рішення позивачем, адже для цього у позивача було достатньо часу. Суд зауважує, що з моменту набрання рішенням законної сили (26.11.2019) по момент винесення оскаржуваної постанови (30.06.2020) таке все ж не виконане.

Крім того позивач у заяві від 05.03.2020 не повідомляла про неможливість виконання судового рішення через поважні та об`єктивні причини, а просила зупинити виконавче провадження та відкласти виконання судового рішення оскільки збирається продовжити договір оренди землі.

Суд зауважує, що позивачем не надано суду доказів того, що станом на день звернення до суду з даним позовом та прийняття рішення у цій справі позивачем виконано вимоги виконавчого документа.

Судом також встановлено, що ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2020 у справі №914/416/19 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2019 року і рішення Господарського суду Львівської області від 15 липня 2019 у справі №914/416/19, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України (якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними).

З огляду на положення норм Закону №1404-VIII та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що державний виконавець, наклавши на відповідача, як боржника у виконавчому провадженні, штраф за невиконання без поважних причин рішення суду, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з приписами ст. 139 КАС України не передбачено його відшкодування позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020.

Суддя Кравців О.Р.