Рішення № 91478092, 31.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1117/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю

скретаря судового засідання: Попової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Луганського апеляційного суду, яким просила:

- визнати наказ Голови Державної судової адміністрації України № 45/к від 07.02.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " - незаконним та скасувати його;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Луганського апеляційного суду;

- стягнути з Луганського апеляційного суду середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

22 червня 2020 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову (том 1 а.с. 162-163) та подано клопотання про заміну первісного відповідача на належного, уточнений позову, яким просила (том 1 а.с. 167-183):

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної судової адміністрації України № 45/к від 07 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Апеляційного суду Луганської області №8-т від 11 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 11 лютого 2020 року;

- стягнути з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з моменту фактичного звільнення з 11 лютого 2020 року по час прийняття судового рішення про поновлення на роботі;

- стягнути солідарно з Державної судової адміністрації України та з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначено, що наказом Голови Державної судової адміністрації України від 07 лютого 2020 року за № 45/к позивача звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області, підпункт 1-1 пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. На підставі цього наказу Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 видала наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 11 лютого 2020 р. № 8-т у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Листом Голови ДСА України Холоднюка З.В. від 21.09.2018 за № 8- 18042/18 було надіслано для використання в роботі рекомендований План заходів з утворення апеляційних судів.

На виконання Плану заходів з ліквідації, всіх працівників апарату апеляційного суду Луганської області було попереджено про наступне вивільнення. 10.10.2018 року Голова ДСА України ОСОБА_3 попередив позивача - керівника апарату суду, як таку, що обіймає посаду державної служби на умовах безстрокового договору, про наступне припинення державної служби та вивільнення у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області.

Листом голови ДСА України від 03.10.2018 за № 8-190-65/18 «Про затвердження штатних розписів новоутворених судів», серед іншого, було повідомлено новоутворені суди про необхідність передбачати у штатних розписах судів посади членів ліквідаційних комісій. До закінчення ліквідаційної процедури суду переведення до новоутвореного суду таких осіб не здійснюється.

20.11.2018 позивач звернулась до голови Луганського апеляційного суду ОСОБА_4 із заявою про переведення на рівнозначну посаду керівника апарату Луганського Апеляційного суду.

18.01.2019 позивач отримала відповідь від голови Луганського апеляційного суду ОСОБА_4 , що питання щодо переведення буде вирішуватися після завершення процедури ліквідації Апеляційного суду Луганської області.

В березні 2019 року за вказівкою голови ДСА України ставилось питання перед головою Луганського апеляційного суду ОСОБА_4 про переведення позивача до новоутвореного суду на рівнозначну посаду керівника апарату суду.

Натомість, замість виконання імперативної норми частини 5 статті 22 Закону України «Про державну службу», в редакції станом на виникнення спірних правовідносин, голова Луганського апеляційного суду ОСОБА_4 ініціює перед головою ДСА України проведення конкурсу на посаду керівника апарату суду, не мотивуючи відмову у погодженні кандидатури позивача на призначення в порядку переведення на рівнозначну посаду.

Згідно Типового положення про апарат суду, затвердженого Наказом ДСА України від 8 лютого 2019 року № 131, керівника апарату апеляційного, вищого спеціалізованого суду та його заступників за погодженням з головою відповідного суду призначає на посаду та звільняє з посади голова Державної судової адміністрації України.

Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Чинною на час виникнення спірних правовідносин ст. 91 Закону України «Про державну службу» передбачалось, що керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, призначаються на посаду в порядку, визначеному законом, за пропозицією Комісії за результатами конкурсного відбору, а керівники апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя - з особливостями, передбаченими законодавством про судоустрій і статус суддів.

Таким чином, відповідно до ст. 5 ч. 2-3 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені ст. 87 вказаного Закону, зокрема, відповідно пункту 1 - це скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання переведення у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією, але таке врегульовано Законом України «Про державну службу», то застосуванню підлягають норми останнього Закону.

Пунктом 55 Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затвердженого Рішенням ВРП від 5 вересня 2017 року N2646/0/15-17 (у попередній редакції) було передбачено, що у разі непогодження головою суду переможця конкурсу, призначення здійснюється суб`єктом призначення без такого погодження із обов`язковим встановленням строку випробування до 6 місяців.

З моменту попередження позивача про припинення державної служби протягом 60 днів керівник державної служби - Голова ДСА України, повинен був разом із головою новоутвореного суду запропонувати позивачу рівнозначну посаду в Луганському апеляційному суді.

Згідно Наказу ДСА України від 15 березня 2019 року № 257 було оголошено конкурс на зайняття вакантних посад керівника апарату Закарпатського апеляційного суду та керівника апарату Луганського апеляційного суду. При цьому, позивачу не було запропоновано суб`єктом призначення та суб`єктом погодження не тільки рівнозначну посаду в новоутвореному Луганському апеляційному суді, якому передані повноваження та функції Апеляційного суду Луганської області, а взагалі жодної посади.

Позивач вважає, що має переважне право на призначення у новоствореному суді, оскільки має тривалий безперервний стаж роботи в Апеляційному суді Луганської області, понад 37 років, також наявні заохочення за успіхи у роботі, що підтверджується записами в трудовій книжці, регулярно підвищувала кваліфікацію, дисциплінарних стягнень не має, судді Апеляційного суду Луганської області не висловлювали недовіру, щорічне оцінювання пройшла, є внутрішньо переміщеною особою з 18 листопада 2014 року разом з установою, службового житла не має, власне житло залишилось на непідконтрольній Україні території в м.Луганську.

Тобто, на думку позивача, жодних доказів невідповідності спеціальності та кваліфікації посаді керівника апарату Луганського апеляційного суду, рівнозначній за посадовими обов`язками керівника апарату Апеляційного суду Луганської області, яку позивач займала, як і доказів вжиття заходів щодо переведення на вакантну посаду немає.

В обґрунтування стягнення моральної шкоди, позивач зазначила, що має безперервний стаж роботи в Апеляційному суді Луганської області понад 37 років. За цей час пройдені майже усі посади працівника апарату суду. За час роботи у суді має заохочення, грамоти та нагороди. У складний час 2014 року разом з установою (Апеляційний суд Луганської області) була переміщена до м. Сєвєродонецьк, де в складних умовах відсутності власної будівлі суду, матеріального забезпечення нею та колективом працівників суду, фактично була організована робота суду у нових умовах. Крім того, регулярно підвищувала кваліфікацію, не має дисциплінарних стягнень, недовіру судді Апеляційного суду Луганської області не висловлювали, успішно пройшла щорічне оцінювання за 2019 рік.

До того ж, будучі внутрішньо переміщеною особою, не має власного житла, службове житло не отримувала. Робота на займаній посаді була єдиним джерелом доходів, які надавали можливість винаймати житло та задовольняти поточні життєві потреби. За вказаних обставин незаконне звільнення позбавило позивача коштів для життя, найму житла, забезпечення поточних життєвих потреб. Враховуючи той факт, що позивач позбавлена навіть теоретичної можливості повернутися до місця свого постійного проживання до м. Луганську, позивачу доводиться вживати значних зусиль для організації свого життя. Зазначені обставини пригнічують психоемоційний стан, позивачу необхідно вживати значних зусиль для організації життя та заходів для відновлення ділової репутації. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що компенсація завданої моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень є співмірною за задану моральну шкоду.

Не погодившись з позовом, Державна судова адміністрація України (далі – ДСА України, відповідач 1) надала письмовий відзив (том 1 а.с. 110-114).

Відповідач 1 у доводах зазначив, що на виконання Указу Президента від 29.12.2017 № 453/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», наказом ДСА України від 29.09.2018 № 474/2017 «Про забезпечення виконання Указу Президента від 29.12.2017 № 453/2017» утворено ліквідаційну комісію Апеляційного суду Луганської області та затверджено її склад. Головою ліквідаційної комісії призначено керівника апарату Апеляційного суду Луганської області Басанську Т.М.

З 03.10.2018 (з дня початку роботи новоутвореного Луганського апеляційного суду) Апеляційний суд Луганської області припинив здійснювати правосуддя. 05 жовтня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про початок процедури припинення діяльності Апеляційного суду Луганської області.

Крім того, наказом ДСА України від 20.09.2018 № 474 затверджено План заходів з ліквідації апеляційних судів, яким на ліквідаційну комісію покладений обов`язок щодо здійснення послідовних кроків для вжиття заходів з працевлаштування працівників апаратів ліквідованих судів: від письмового повідомлення працівників про ліквідацію та попередження державних службовців про наступне припинення державної служби до вивільнення, у тому числі здійснення заходів щодо працевлаштування таких працівників до видання наказу про звільнення.

На виконання зазначеного Плану 10.10.2018 позивача було повідомлено про припинення державної служби та вивільнення у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області.

Крім того, планом заходів з ліквідації апеляційних судів на голову ліквідаційної комісії (Позивача) ОСОБА_1 також було покладено обов`язок здійснення заходів щодо працевлаштування працівників апаратів апеляційних судів, що ліквідуються, після затвердження штатного розпису новоутвореного апеляційного суду, у разі необхідності звернутися до державної служби зайнятості. Отже, Позивач, як голова ліквідаційної комісії, виконуючи покладені на неї обов`язки була обізнана про наявність чи відсутність посад, робочих місць в новоствореному апеляційному суді, місцевих загальних судах чи в інших органах і установах Луганської області. Враховуючи зазначене, твердження Позивача, що їй не запропоновано ліквідаційною комісією робочих місць в новоутвореному апеляційному суді місцевих загальних судах чи в інших органах і установах Луганської області вважаємо не коректними та перебільшеними.

Зазначене також підтверджується, тим, що Позивач самостійно зверталася до Голови новоутвореного Луганського апеляційного суду із заявою про переведення на рівнозначну посаду керівника апарату суду (копія заяви знаходиться в матеріалах справи), проте листом Луганського апеляційного суду від 17.01.2019 № 5/87/2019 Позивачу повідомлено, що переведення на вакантну посаду буде вирішуватися після завершення процедури ліквідації Апеляційного суду Луганської області (копія листа знаходиться в матеріалах справи).

Відповідач 1 звертає увагу, що у листі Луганського апеляційного суду від 17.01.2019 №5/87/2019 жодним чином не зазначалося про обов`язковість переведення Позивача до штату новоствореного суду, тим більше на посаду керівника апарату суду, а лише зазначалося, що таке питання буде вирішуватися.

Щодо посилання Позивача на лист ДСА України від 03.10.2018 № 8-19065/18 про затвердження штатних розписів новоутворених судів в якому зазначено, що у штатному розписі суду мають передбачатися посади для членів ліквідаційних комісій, наголошуємо, що зазначений лист носить лише рекомендаційний характер і жодним чином не зобов`язує Голову Луганського апеляційного суду працевлаштувати членів ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області шляхом переведення до новоутвореного суду на рівнозначні посади. Повноваження Голови Луганського апеляційного суду визначені статтею 29 Закону № 1402, де зазначено, що голова апеляційного суду серед іншого контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посади керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.

Щодо доводів Позивача, що вона підлягала переведенню в новоутворений суд без проведення конкурсу на зайняття вакантної посади, відповідач 1 у запереченнях послався на ч. 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу», якою визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Отже, на думку відповідача 1, Закон України «Про державну службу» встановив право ДСА України переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу посаду, а не обов`язок, та ніяким чином не забороняє ДСА України приймати рішення про оголошення й проведення конкурсу на вакантну посаду.

ДСА України з метою рівного доступу, законності, прозорості, довіри суспільства до державної служби та уникнення дискримінаційних ознак прийняла рішення про оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади керівника апарату Луганського апеляційного суду. Більш того, Позивач особисто приймала участь у конкурсі на зайняття посади керівника апарату Луганського апеляційного суду та зайняла друге місце. З результатами конкурсу ОСОБА_1 погодилася та в установленому законом порядку їх не оскаржувала.

Стосовно доводів Позивача, що Апеляційний суд Луганської області реорганізовано, а Луганський апеляційний суд є його правонаступником, відповідач 1 зазначив, що Указом Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах", ліквідовано Апеляційний суд Луганської області та утворено Луганський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, з місцезнаходженням у містах Сєвєродонецьк та Луганськ.

При ліквідації діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов`язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. Крім того, хочемо наголосити, що ліквідаційні процедури апеляційних судів, в тому числі, Апеляційного суду Луганської області тривають і досі через необхідність вжиття усіх заходів, передбачених статтею 111 ЦК України та Планом заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20 вересня 2018 року № 474, у зв`язку із неможливістю передачі зазначених обов`язків до будь-якої новоствореної організації або іншої установи. Отже, в даному випадку відсутні ознаки реорганізації Апеляційного суду Луганської області, а тому новоутворений Луганський апеляційний суд не є правонаступником ліквідованого суду і здійснює лише свої функції відправлення правосуддя у зазначеному окрузі.

Щодо попередження Позивача про наступне припинення державної служби та вивільненням у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області, відповідач 1 зазначив, що Голова ДСА України 08.10.2018 попередив Позивача - керівника апарату суду, як таку, що обіймає посаду державної служби на умовах безстрокового договору, про наступне припинення державної служби та вивільнення у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області. Із зазначеним попередженням Позивач ознайомлена 10.10.2018, що підтверджується її особистим підписом.

Щодо правомірності наказу ДСА України від 07.02.2020 № 45/к «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідач 1 зазначив, що на адресу ДСА України 28.12.2019 надійшов лист голови Луганського апеляційного суду від 28.12.2019 № 1/407/2019, у якому повідомлено, що з метою належного закінчення ліквідаційної процедури Апеляційного суду Луганської області необхідно внести зміни до складу ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 № 474 "Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017", змінивши голову зазначеної комісії.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 Закону № 1402 та враховуючи лист голови Луганського апеляційного суду від 28.12.2019 № 1/407/2019 наказом ДСА України від 15.01.2020 № 10 внесено зміни до складу ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області, затвердженого від 20.09.2018 № 474 "Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017" (із змінами), а саме: виведено ОСОБА_1 , керівника апарату Апеляційного суду Луганської області - голову комісії; введено до складу ліквідаційної комісії та визначено головою цієї комісії ОСОБА_5 , секретаря судового засідання Луганського апеляційного суду.

Також, до ДСА України 03.02.2020 надійшло подання голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_5 від 30.01.2020 № 1/05/2020 про звільнення керівника апарату Апеляційного суду Луганської області.

Голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_5 листом від 20.01.2020 № 5/12/2020 звернулась до Голови Луганського апеляційного суду щодо сприяння у працевлаштуванні у Луганському апеляційному суді працівників апарату Апеляційного суду Луганської області, у тому числі Позивача.

У зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області та виведенням ОСОБА_1 із складу ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області та відсутністю вакантних посад у Луганському апеляційному суді, які б можливо було запропонувати, голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області Василович Г.Ю. у поданні від 30.01.2020 № 1/05/2020 просила ДСА України звільнити Позивача, керівника апарату Апеляційного суду Луганської області, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 87 Закону № 889.

Отже, у зв`язку з поданням голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області Василович Г. Ю. від 30.01.2020 № 1/05/2020, погодженим в установленому порядку, наказом ДСА України від 07.02.2020 № 45/к «Про звільнення ОСОБА_1 » Позивача звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до підпункту 11 пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-УІН, пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за 25 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 25.11.2018 по 24.11.2019, за 08 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 25.11.2019 по 11.02.2020, за 13 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2017 рік, за 15 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2018 рік, за 15 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2019 рік.

Виплачено ОСОБА_1 , вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, стаття 44 КЗпП України.

Таким чином, на думку відповідача 1, наказ ДСА України був виданий в межах повноважень, якими наділений Голова ДСА України, та з дотриманням вимог законодавства України. Тому твердження Позивача, що положення цього наказу суперечать Конституції України або законам України, є безпідставними.

На підставі викладеного ДСА України просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

08 липня 2020 року від Апеляційного суду Луганської області (далі – відповідач 2) надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 224 -225). У відзиву зазначив, що Указом Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" Апеляційний суд Луганської області було ліквідовано та створено Луганський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, з місцезнаходженням у м. Сєвєродонецьку та м. Луганськ. Днем початку роботи Луганського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року, згідно з повідомленням голови суду, опублікованому в газеті «Голос України» № 185 (6940).

Наказом ДСА України від 29.09.2018 № 474/2017 "Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017" утворено ліквідаційну комісію Апеляційного суду Луганської області та затверджено її склад. Головою ліквідаційної комісії призначено керівника апарату Апеляційного суду Луганської області (Позивача) ОСОБА_1 . Днем початку роботи ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області є 05 жовтня 2018 року, тобто день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про початок процедури припинення діяльності установи.

Указом Президента України від 28.08.2018 за № 297/2018 «Про переведення суддів» майже всіх суддів Апеляційного суду Луганської області переведено на роботу на посади суддів Луганського апеляційного суду. З початком роботи новоутвореного Луганського апеляційного суду до апарату суду були переведені майже всі державні службовці та робітники згідно нового штатного розпису на рівнозначні посади, окрім складу ліквідаційної комісії.

Для належного завершення процедури ліквідації наказом ДСА України від 05.01.2020 № 10 були внесені зміни до складу ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області, яким виведено із складу комісії працівники установи суду, що ліквідується, в тому числі і ОСОБА_1

Наказом ДСА України від 07.02.2020 № 45/к ОСОБА_1 , керівника апарату Апеляційного суду Луганської області, звільнено з займаної посади у зв`язку з ліквідацією державного органу, підпунктом 1-1 пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункт 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області від 11.02.2020 № 8-т наказ ДСА України від 07.02.2020 № 45/к введено в дію, звільнено ОСОБА_1 , керівника апарату Апеляційного суду Луганської області, із займаної посади з 11.02.2020 із виплатою грошової компенсації та вихідної допомоги.

Зі свого боку, ліквідаційною комісією було ініційовано питання перед Луганським апеляційним судом щодо сприяння в працевлаштуванні до новоутвореної установи працівника Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у зв`язку з виведенням їх із членів ліквідаційної комісії. Луганським апеляційним судом було надано відповідь, в якому зазначив, що станом на 20 січня 2020 року відсутні вакантні посади, які б можливо було запропонувати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

На думку відповідача 2, процедура звільнення позивача проведена з дотриманням норм чинного законодавства.

Також відповідач 2 зазначив, що посилання позивача на те, що конкурс взагалі не мав проводитися і повинно було відбутися переведення без проведення конкурсу є хибними, оскільки, спираючись на ч. 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення наділений альтернативою, а саме «переведення… за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу», що прямо не забороняло ДСА України оголосити та провести конкурс на вакантну посаду.

На підставі викладеного відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Процесуальні дії, вчинені судом у справі:

Ухвалою суду від 18 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Луганського апеляційного суду про визнання наказу незаконним та скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишено без руху (том 1 а.с.18-19).

Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Луганського апеляційного суду про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Справа призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання (том 1 а.с.77-78).

Ухвалою суду від 30.04.2020 клопотання Державної судової адміністрації України про продовження строку надання відзиву на позовну заяву– задоволено частково. Продовжено строк Державній судовій адміністрації України на подання відзиву на позовну заяву - до 20 травня 2020 року (том 1 а.с. 95-96).

Ухвалою суду від 05 червня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №360/1117/20 на 30 днів (том 1 а.с.152).

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року клопотання адвоката Вагіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Луганського апеляційного суду про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задоволено. Замінено первісного відповідача у справі № 360/1117/20 на належного – Апеляційний суд Луганської області. Запропоновано відповідачу - Апеляційному суду Луганської області протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надіслати суду та позивачу - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (том 1 а.с. 216).

Ухвалою суду від 10 липня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 2 а.с. 2-3).

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року витребувано повторно у Державної судової адміністрації України докази, на підтвердження надання ОСОБА_1 пропозиції щодо її переведення на іншу рівнозначну посаду. Витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області інформацію чи делегувала Державна судова адміністрація України повноваження щодо надання ОСОБА_1 пропозиції щодо її переведення на іншу будь-яку посаду (у разі наявності - надати відповідні докази таких повноважень та виконання делегованих повноважень) (том 2 а.с. 16).

Позивач та представника позивача у судове засіданні не прибули, надали клопотання про розгляд справи без їх участі (том 2 а.с. 14).

Уповноважений представник Державної судової адміністрації України у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (том 2 а.с. 35).

Уповноважений представник Апеляційного суду Луганської області у судове засіданні не прибув, надав клопотання про розгляд справи без участі представника (том 2 а.с. 20)

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам по справі в межах вимог ст.ст. 72-78, 90, суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступні обставини справи.

Наказом Державної судової адміністрації України від 12 травня 2011 року № 456/к ОСОБА_1 призначена на посаду керівника апарату апеляційного суду Луганської області з 12 травня 2011 року. Присвоєно шостий ранг державного службовця (том 1 а.с.55)

10 жовтня 2018 року позивачу вручено письмове попередження про звільнення її із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області (том 1 а.с. 132). Суд зазначає, що при попередженні позивача про наступне припинення державної служби відповідач 1 посилався на ст.ст. 83, 87 Закону України «Про державну службу» та ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України.

Наказом Державної судової адміністрації України від 07 лютого 2020 року № 45/к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області у зв`язку з ліквідацією державного органу, підпункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (том 1 а.с.131).

На виконання зазначеного наказу, головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області видано наказ від 11.02.2020 № 8-к про звільненні ОСОБА_1 , керівника Апеляційного суду Луганської області, з займаної посади з 11 лютого 2020 року у зв`язку з ліквідацією державного органу, підпункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (том 1 а.с.52).

Не погоджуючись із вказаними наказами про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Частиною 4 статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України.

Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 6 ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Закон України «Про державну службу» (далі – Закон № 889) регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Статтею 2 Закону № 889 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначенні терміни, зокрема:

рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів (п. 6);

суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 889 у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 889 державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця (ч. 2 ст. 41 Закону № 889).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 43 Закону № 889 (у редакції, що діяла на момент прийняття Указу Президента №452/20 від та попередження позивача про наступне звільнення) підставами для зміни істотних умов державної служби є ліквідація або реорганізація державного органу.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Статтею 83 Закону № 889 визначені підстави припинення державної служби, зокрема п. 4 - за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до п.п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Дана норма узгоджується з нормами, встановленими ст. 87 Закону № 889.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Суд зазначає, що на час попередження позивача про наступне припинення державної служби (10.10.2018) ст. 49-2 КЗпП України була наступної редакції:

«Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно».

В подальшому Законом України від 12.12.2019 № 387 (набрав чинності 02.02.2020) внесені зміни до Кодексу законів про працю України, та у ст. 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".

Суд зазначає, що оскільки попередження позивача про припинення державної служби відбулося 10.10.2018, тому при вирішенні спірних правовідносин необхідно застосовувати ст. 49-2 КЗпП України в редакції на день попередження, а тому на уповноважений орган покладений обов`язок запропонування працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Частиною другою статті 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до підпункту 6 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Так, на завершення формування уніфікованої системи судів в Україні, Президентом України 29.12.2017 були підписані наступні Укази: Указ № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»; Указ № 450/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»; Указ № 451/2017 «Про реорганізацію місцевих загальних судів»; Указ №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»; Указ № 453/2017 «Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів»; Указ № 454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах»; Указ № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах».

З зазначеного вбачається, що Президентом України 29.12.2017 були прийняті Укази і про ліквідацію, і про реорганізацію і про утворення судів.

16.01.2018 зазначені Укази набрали чинності. На даний час є чинними, не конституційними не визнавалися.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, серед інших, ліквідовано Апеляційний суд Луганської області.

Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Тобто правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. При ліквідації діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов`язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб.

Указом Президента України № 452/2017 апеляційні суди ліквідовані, що не передбачає, згідно з законом правонаступництва та, відповідно, переходу прав і обов`язків ліквідованого органу до іншого.

Відтак, з метою забезпечення виконання зазначеного Указу Президента України наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 № 474 «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 452/2017» утворено ліквідаційні комісії, зокрема, Апеляційного суду Луганської області. Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу ліквідаційним комісіям необхідно забезпечити здійснення своїх повноважень з наступного робочого дня за днем опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Цим же наказом затверджено План заходів з ліквідації апеляційних судів.

Планом заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 № 474, передбачені заходи організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового та документального забезпечення, спрямовані на вжиття заходів, передбачених статтею 111 ЦК України щодо порядку ліквідації юридичної особи.

В тому числі на кожну утворену в судах ліквідаційну комісію, відповідно до Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 № 474, покладений обов`язок щодо здійснення послідовних кроків для вжиття заходів з працевлаштування працівників апаратів ліквідованих судів: від письмового повідомлення працівників про ліквідацію та попередження державних службовців про наступне припинення державної служби до вивільнення, у т.ч. здійснення заходів щодо працевлаштування таких працівників до видання наказу про звільнення.

Згідно з пунктом 5 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Одночасно Указом Президента України №452/2017 постановлено утворити апеляційні суди в апеляційних округах, зокрема, і Луганський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, з місцезнаходженням у містах Луганську та Сєвєродонецьку.

Суд зазначає, що ч. 4 ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

В свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 Цивільно-процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 392 Кримінально-процесуального кодексу України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили.

Так, під юрисдикцію Апеляційного суду Луганської області підпадала Луганська область, так і під юрисдикцію Луганського апеляційного суду підпадає також Луганська область.

Отже, наявні підстави стверджувати про утворення апеляційного суду в межах апеляційного округу, що відповідає апеляційним округам ліквідованого суду.

На підставі зазначеного можна стверджувати, що:

- функції Апеляційного суду Луганської області щодо розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, в порядку апеляційного провадження, перейшли до Луганського апеляційного суду;

- доступ до правосуддя не змінився через зміну територіальної юрисдикції;

- зміна адміністративно-територіального устрою України також не відбулась.

Тобто, в межах апеляційного округу Луганської області не відбулися зміни, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», для висновку щодо ліквідації Апеляційного суду Луганської області.

Відповідно до п. 5 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для здійснення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи, забезпечення необхідних дій для належного початку його роботи та представництва такого суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами Державна судова адміністрація України приймає рішення про призначення тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату новоутвореного суду. Тимчасово виконуючий обов`язки керівника апарату суду здійснює повноваження керівника суду як юридичної особи до моменту призначення, обрання чи переведення на посаду судді такого суду щонайменше одного судді та продовжує здійснювати виконання обов`язків керівника апарату суду до призначення відповідного керівника апарату

25 червня 2018 року здійснено державну реєстрацію Луганського апеляційного суду як юридичної особи та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення про початок роботи Луганського апеляційного суду оприлюднене в газеті «Голос України» 03.10.2018 № 185 (6940) (http://www.golos.com.ua/). Отже, з 03.10.2018 Луганський апеляційний суд розпочав свою роботу.

05 жовтня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено реєстраційний запис про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Суд зазначає, що позивач вживала заходів щодо самостійного працевлаштування шляхом подання заяви від 20.11.2018 до Голови Луганського апеляційного суду про переведення на рівнозначну посаду керівника апарату суду Луганського апеляційного суду.

В свою чергу, уповноважений орган – ДСА України як суб`єкт призначення на посаду керівника апарату суду апеляційної інстанції протягом всього часу, починаючи з дня повідомлення про наступне припинення державної служби – 10.10.2018, по день звільнення позивача – 07.02.2020, не вжив жодного заходу щодо запропонування, а тим більш, сприянню переведення на рівнозначну посаду у новоствореній установі Луганському апеляційному суді, або в іншому суді апеляційної інстанції на території України.

Посилання відповідачів на обізнаність позивача про наявність вакантних посад у новоствореному суді та подальшої участі позивача у конкурсі на зайняття посади керівника апарату Луганського апеляційного суду є неприйнятими, оскільки в силу вимог ст. 49-2 КЗпП України на уповноважений орган (суб`єкт призначення) покладений «обов`язок» запропонувати іншу роботу працівникам, які підлягають звільненню у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 08 квітня 2020 року зобов`язано Державну судову адміністрацію України надати докази, на підтвердження надання ОСОБА_1 пропозицій щодо її переведення на іншу рівнозначну посаду (том 1 а.с.77-78).

Ухвалою суду від 10 липня 2020 року витребувано у Державної судової адміністрації України докази на підтвердження надання ОСОБА_1 на зайняття інших вакантних посад, на які призначає та звільняє Голова Державної судової адміністрації України (том 2 а.с.2-3).

Державною судовою адміністрацією України на виконання зазначених ухвал не надано жодного доказу на підтвердження виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України, в частині пропонування рівнозначної або інших посад позивачу.

В свою чергу, Державна судова адміністрація України надала письмові пояснення (том 2 а.с.22-25), в яких зазначено, що у період з 08.10.2018 по день звільнення позивача з державної служби до ДСА України від ОСОБА_1 не надходило жодної заяви з проханням переведення її на рівнозначну посаду, а також не надходили листи від апеляційних судів щодо переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду. Також відповідач 1 послався на те, що з початку ліквідації Апеляційного суду Луганської області і до моменту звільнення ОСОБА_1 , ДСА України у встановленому Законом порядку оголошувала конкурси на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» керівників апаратів апеляційних судів та їх заступників. На жодну з посад до ДСА України, як суб`єкта призначення, не надходило заяв від позивача щодо переведення її на рівнозначну або нижчу вакантну посаду.

В свою чергу, дані пояснення ДСА України підтверджують наявність вакантних рівнозначних посад у період з початку ліквідації Апеляційного суду Луганської області до дня звільнення позивача, та не дотримання відповідачем 1 вимог ст. 41 Закону України «Про державну службу», ст. 49-2 КЗпП України в частині пропонування та переведення позивача на рівнозначну або нижчу вакантну посаду.

З огляду на те, що судом встановлено порушення з боку відповідача 1 вимог ст. 49-2 КЗпП України в частині обов`язкового одночасного з повідомленням про припинення державної служби пропонування інших вакантних посад позивачу в межах повноважень відповідача 1, які не обмежуються лише Луганською областю, де працювала позивач, судом визнаються обґрунтованими доводи позивача стосовно протиправності прийняття наказу відповідачем 1 про її звільнення. При цьому судом встановлено, що у період з дня повідомлення позивача про наступне припинення державної служби до прийняття наказу про припинення державної служби були наявні рівнозначні вакансії, що обумовлювало виконання відповідачем 1 обов`язку стосовно запропонування позивачеві інших вакантних посад.

Посилання відповідача 1 як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що позивач не зверталась з проханням переведення її на рівнозначну посаду є неприйнятними, оскільки в силу приписів ст. 49-2 КЗпП України запропонування інших вакантних посад є обов`язком, а не правом роботодавця.

Оскільки вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами в частині порушення процедури її звільнення, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної судової адміністрації України № 45/к від 07 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області.

Оскільки наказ Апеляційного суду Луганської області № 8-т від 11 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області, виданий на виконання наказу Державної судової адміністрації України № 45/к від 07 лютого 2020 року, тобто є похідним, такий наказ також визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 11 лютого 2020 року, та таке звільнення визнано судом протиправним, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи позивача, що видана Апеляційним судом Луганській області (том 1 а.с. 201-202), відповідно до якої нараховано заробітної плати за останні повні робочі місяці грудень 2019 року та січень 2020 року 21109,90 грн та 71389,93 грн відповідно. Отже середньоденна заробітна плата склала 2202,38 грн.

З урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 03 серпня 2019 року № б/н, кількість робочих днів з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 до прийняття судом рішення складає 137 днів – тривалість вимушеного прогулу.

Таким чином, за час вимушеного прогулу підлягає стягненню середній заробіток у розмірі: 137 днів х 2202,38 грн = 301726,06 грн.

Згідно з вимогами частини 1 статті 371 КЗпП України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, підлягає негайному виконанню.

Позовна вимога щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 лютого 2020 року і до моменту фактичного поновлення на посаді, підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 12.02.2020 по день прийняття судом рішення, оскільки фактичне поновлення на посаді може відбутися поза строком добровільного виконання судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин, з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяці в розмірі 46249,98 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, суд зазначає наступне.

Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

При вирішенні питання про наявність підстав відшкодування моральної шкоди позивачу суд виходить з того, що з боку роботодавця мало місце протиправне порушення трудових прав позивача неправомірним звільненням.

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Виходячи із вимог розумності, справедливості і достатності та враховуючи психоемоційний стан позивача, їх характер та зусилля позивача на відновлення свого порушеного права, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди солідарно, суд виходить з наступного.

Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором. Так, у ст. 1190 Цивільного кодексу України зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що саме бездіяльність ДСА України в частині не виконання приписів ст. 49-2 КЗпП України призвели до порушення трудових прав позивача, а тому моральна шкода підлягає стягненню з відповідача 1.

З огляду на встановлені судом обставини та підтвердження протиправності прийняття відповідачами рішень про звільнення позивача з займаної посади з порушенням вимог ст. 49-2 КЗпП України, та підтвердження підстав для поновлення позивача на посаді, з якої її було звільнено протиправно - керівника апарату Апеляційного суду Луганської області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та часткового стягнення моральної шкоди з відповідача 1, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В силу вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи про поновлення на посаді.

В свою чергу, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 24.03.2020 (том 1 а.с. 74), щодо позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

З огляду на те, що позивачем при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди та суд дійшов висновку про часткове стягнення моральної шкоди з відповідача 1, в силу вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 420,40 грн. підлягають стягненню з Державної судової адміністрації України.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної судової адміністрації України № 45/к від 07 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області.

Визнати протиправним та скасувати наказ Апеляційного суду Луганської області № 8-т від 11 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року.

Стягнути з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 301726,06 грн (триста одна тисяча сімсот двадцять шість гривень 06 копійок) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 46249,98 грн (сорок шість тисяч двісті сорок дев`ять гривень 98 копійок) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 10 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Ірметова