Рішення № 91478033, 11.09.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3094/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ №10-3233/15-20-сг від 12.03.2020 року Головного управління Держгеокадастру у Київській області, прийнятий за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Вишгородського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у встановленому законом порядку неодноразово звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, однак наказом №10-3233/15-20-сг від 12.03.2020 року було відмовлено у її задоволенні на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України та надано додаток до оскаржуваного наказу від 12.03.2020р. №10-3233/15/20-сг, яким роз`яснює позивачеві, що земельна ділянка на яку претендує позивач, розташована на угіддях – сади, що в свою чергу потребує надання згоди постійно діючої комісії Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань списання багаторічних насаджень, положення про яку затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.11.2012р. №673, для списання багаторічних насаджень.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач вказує, що з поданого ним пакету документів вбачається, що підстав для відмови у наданні дозволу, в рамках ч. 7 ст. 118 ЗК України, не було, оскільки місце розташування земельної ділянки відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

31.08.2020 відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються з підстав зазначених у відзиві (а.с.24-28).

04.09.2020 року позивачем подано відповідь на відзив (а.с.32-38).

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Вишгородського району Київської області. До клопотання долучив графічні матеріли бажаного місця розташування земельної ділянки, тобто виконав усі вимоги, передбачені ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Наказом від 12.03.2020р. №10-3233/15/20-сг позивачу було відмовлено у наданні дозволу з підстав: невідповідність до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с.11).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 55 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі – ЗК України).

Частиною третьою статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, зокрема.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара.

Частинами 6 та 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмовляючи позивачеві у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідач посилається на ч. 7 ст. 118 ЗК України та надано додаток до оскаржуваного наказу від 12.03.2020р. №10-3233/15/20-сг, яким роз`яснює позивачеві, що земельна ділянка на яку претендує позивач, розташована на угіддях – сади, що в свою чергу потребує надання згоди постійно діючої комісії Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань списання багаторічних насаджень, положення про яку затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.11.2012р. №673, для списання багаторічних насаджень.

Натомість суд зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою зважаючи на таке.

Зміст заяви позивача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою жодним чином не свідчить про намагання позивача вживати заходи щодо списання багаторічних насаджень розміщених на земельній ділянці.

Крім того, відповідно до п.п. а) ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Тобто, земельна ділянка на яку претендує позивач, за цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення, що також підтверджується Класифікатором видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (розділ 01 підрозділ 01.05), а тому може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що земельна ділянка, яка зазначена на графічних матеріалах доданих позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, зайнята багаторічними насадженнями – сади.

Враховуючи вищевикладене суд вважає відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою протиправною.

Згідно ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила таке. Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Вишгородського району Київської області.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ №10-3233/15-20-сг від 12.03.2020 року Головного управління Держгеокадастру у Київській області, прийнятий за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Вишгородського району Київської області та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник