Рішення № 91477914, 11.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року справа №320/3899/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Бородянську селищну раду Бородянського району розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки запасу, комунальної власності, кадастровий номер 3221081000:02:002:1691, розташованої на території Дружнянської сільської ради, Бородянського району, Київської області в порядку ст.118 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що після її звернення до Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером №3221081000:02:002:1691, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Дружнянської сільської ради Бородянського району Київської області, відповідач листом від 17.02.2020 відмовив ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу, з огляду на те, що відповідна земельна ділянка є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 322108100002:002:1691, площею 50,1463 га та без її виділення в окремий об`єкт шляхом поділу, така земельна ділянка не може бути передана у власність або користування.

Позивачка зазначає, що відповідач не прийняв жодного рішення за результатами розгляду її заяви, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому допустив протиправну бездіяльність.

Крім того, позивачка звернула увагу на те, що відповідно до Регламенту Бородянської селищної ради питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою підлягає розгляду на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, природокористування, екології, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток Бородянської сільської ради.

Проте, її заява не була розглянута вказаною комісією.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами розгляду заяви позивачки Бородянська селищна рада листом від 17.02.2020 повідомила ОСОБА_1 , що земельна ділянка, яку позивачка має намір набути у власність, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3221081000:02:002:1691, площею 50,143 га та без виділення її в окремий об`єкт цивільних прав шляхом поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством України, не може бути передана у власність чи користування із врахуванням вимог законодавства.

При цьому, відповідач наголосив на тому, що Бородянська селищна рада не відмовляла позивачці у наданні відповідного дозволу, а лише надала відповідні роз`яснення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим ТУ Солом`янського РУ ГУ МВД України в місті Києві (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до Бородянської селищної ради із заявою від 24.01.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3221081000:02:002:1691 сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту (комунальної власності), яка знаходиться на території Дружнянської сільської ради, Бородянського району, Київської області (а.с.18).

До вказаної заяви додано: інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.20); графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки (а.с.21); інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.22).

За результатом розгляду цієї заяви відповідач листом від 17.02.2020 №01-30-486, повідомив позивачці, що відповідно до наданих документів земельна ділянка, яку передбачається відвести у власність, є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3221081000:02:002:1691, площею 50,1463 га, та без виділення в окремий об`єкт цивільних прав шляхом поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством України, не може бути передана у власність чи користування (а.с.23).

Судом встановлено, що представник позивачки, адвокат Брагар Артем Андрійович , звернувся до Бородянської селищної ради з адвокатським запитом, у якому просив повідомити: які висновки та рекомендації підготувала постійна комісія з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, природокористування, екології, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток Бородянської селищної ради за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.01.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; надати копію висновків (рекомендації) профільної комісії з вирішення вказаного питання; який результат розгляду на черговій сесії Бородянської селищної ради проекту рішення, винесеного на розгляд ради та копію витягу з протоколу пленарного засідання ради з вказаного питання; надати відомості про поіменне голосування з розгляду проекту рішення по казаному питанню (а.с.24-25).

Бородянська селищна рада листом від 03.03.2020 №01-30-645 повідомила представнику позивачки, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 були надані відповідні роз`яснення (лист №01-30-486 від 17.02.2020) щодо можливості отримання у власність земельної ділянки, площею 2,00 га у порядку безоплатної приватизації.

У вказаному листі відповідач зазначив, що відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га за рахунок раніше сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 3221081000:02:002:1691, площею 50,1463 га буде можливим лише після поділу даної земельної ділянки та формування новоутворених земельних ділянок у порядку, передбаченому чинним законодавством. Вказане місце розташування земельної ділянки, площею 2,00 га є 100% перекриттям меж раніше сформованої земельної ділянки, площею 50,1463 га, що свідчить про невідповідність вимог законів, схемам землеустрою (а.с.26).

Стверджуючи про протиправну бездіяльність відповідача у вигляді неприйняття за результатом розгляду по суті його заяви відповідного рішення про надання або відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачка звернулась до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до абзаці 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною п`ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі №140/1992/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83494924).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а (реєстраційний номер в ЄДСРС - 78626478) відступив від висновку, викладеного в постанові від 31.01.2018 (справа № 814/741/16) та від 14.03.2018 (справа № 804/3703/16), згідно з яким ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою за відсутності мотивованої відмови у його наданні не є для особи перешкодою для виготовлення такого проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Так, Верховний Суд у справі № 509/4156/15-а дійшов висновку, що згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17).

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, Бородянська селищна рада листом від 17.02.2020 №01-30-486, повідомила позивачці, що відповідно до наданих документів земельна ділянка, яку передбачається відвести у власність, є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3221081000:02:002:1691, площею 50,1463 га, та без виділення в окремий об`єкт цивільних прав шляхом поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством України, не може бути передана у власність чи користування.

Суд наголошує на тому, що вказаний лист Бородянської селищної ради від 17.02.2020 №01-30-486 не є рішенням органу місцевого самоврядування, яке мало було прийнято за результатом розгляду заяви позивача.

Суд наголошує на тому, що у даній справі відповідач за наслідками розгляду заяви позивача в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування" був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення, у той час як відповідач протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення Бородянської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №804/6698/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85323200), від 30.08.2019 у справі №420/5288/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83943059) та від 25.10.2019 у справі №803/1071/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85206620).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки матеріали справи свідчать, що Бородянська селищна рада за результатами розгляду заяви позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність не прийняла рішення ані про надання такого дозволу, ані про відмову у його наданні, та відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, суд погоджується з позицією позивачки щодо наявності в діях відповідача протиправної бездіяльності.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Бородянської селищної ради щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Бородянської селищної ради Бородянського району розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки запасу, комунальної власності, кадастровий номер 3221081000:02:002:1691, розташованої на території Дружнянської сільської ради, Бородянського району, Київської області в порядку ст.118 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як було вказано вище, Бородянська селищна рада за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 не прийняла ані позитивного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ані не надала позивачу мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, оскільки подана позивачем заява не була розглянута відповідачем по суті, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 17600,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 29.11.2019 між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом Брагаром Артемом Андрійовичем (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги адвоката №29/11-2, за умовами якого адвокат зобов`язався за дорученням замовника надати правову допомогу щодо представництва його прав та інтересів щодо погодження відведення земельної ділянки у власність (приватизації) для ведення особистого селянського господарства в межах території Київської області, Бородянського району, Дружнянської сільської ради та судовому спорі, у разі незаконної відмови погодження землевідведення Бородянською селищною радою, Бородянського району, Київської області.

Пунктом 1.2 договору визначено, що предмет цієї угоди охоплює, зокрема, звернення в інтересах замовника та представництво в Київському окружному адміністративному суді.

Згідно з пунктом 4.1 договору сума гонорару, який виплачується адвокату за послуги з надання правової допомоги буде погоджено сторонами окремо в акті надання послуг.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що дана угода вступає в силу з дати її підписання і діятиме до "31" грудня 2020 року (а.с.27-29).

06.03.2020 між сторонами було підписано акт про надання послуг, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги становить 17600,00 грн., з яких: юридичні консультації щодо порядку приватизації земельної ділянки комунальної власності, що знаходиться на території Дружнянської сільської ради Бородянського району Київської області - 1600,00 грн.; отримання в інтересах замовника довідок з ДЗК та реєстру речових прав - 800,00 грн.; складання протоколу заяви щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та подання її до Бородянської селищної ОТГ Київської області - 2400,00 грн.; складання та подання адвокатського запиту до Київської обласної державної адміністрації та Ржищівської міської ОТГ Київської області з питаннями щодо отримання відомостей і документів при розгляду документів замовника - 1600,00 грн.; звернення з запитами на отримання інформації до Бородянської селищної ОТГ Київської області фактичні обставини, що стосуються вирішення земельного питання замовника - 1600,00 грн.; вивчення правових позицій Касаційного адміністративного суду щодо розгляду спірних правовідносин - 1600,00 грн.; складання та подання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду з вимогою розглянути заяву замовника про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства - 5600,00 грн.; участь адвоката у підготовчому засіданні в Київському окружного адміністративному суді - 2400,000 грн. (а.с.31).

04.06.2020 між сторонами був підписаний уточнений акт про надання послуг, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги становить 17600,00 грн. (а.с.87).

Позивачкою на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи квитанцію №16/20 від 06.03.2020 (а.с.32).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заявлені позивачкою витрати на правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно акта про надання послуг (уточненого) від 04.06.2020, суд погоджується з твердженнями відповідача про не співмірність заявленого до відшкодування розміру витрат зі складністю справи, враховуючи наявність щодо спірних правовідносин правовий висновків Верховного Суду, викладених у постановах по чисельним справам, що не потребує докладання значних зусиль щодо вивчення та аналізу обставин справи.

При цьому суд виходить з того, що такі види послуг адвоката як юридичні консультації щодо порядку приватизації земельної ділянки (1600,00 грн. за 2 години), вивчення правових позицій Касаційного адміністративного суду щодо спірних правовідносин (1600,00 грн. за 2 години), складання та подання позовної заяви до суду (5600,00 грн. за 7 годин) не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачкою було включено до складу витрат на правову допомогу вартість отримання довідки з ДЗК (800,00 грн.), складання проекту заяви щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки (2400,00 грн. за 3 години), складання та подання адвокатського запиту (1600,00 грн. за 2 години), звернення з адвокатськими запитами (1600,00 грн. за 2 години).

Однак, вказані послуги безпосередньо не пов`язані з судовим розглядом справи, оскільки передували виникненню спірних правовідносин (отримання відповіді відповідача) та складанню позовної заяви.

Також, позивачкою до складу витрат на професійну правничу допомогу включена вартість участі адвоката у підготовчому засіданні у розмірі 2400,00 грн., проте розгляд даної справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а тому підготовче засідання у даній справі не проводилось.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку має бути обмежений виключно вартістю роботи адвоката по написанню позовної заяви (5600,00 грн.), наголошуючи на тому, що спірні обставини у переважній більшості є аналогічними обставинам, правова оцінка яким раніше була надана Верховним Судом.

Приймаючи до уваги викладене, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, зокрема, складання позовної заяви обсягом дев`ять аркушів, складність справи, а саме: вказана справа є справою незначної складності, суд вважає розумно обґрунтованими лише заявлені позивачем до відшкодування витрати по написанню позовної заяви у розмірі 5600,00 грн. Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5600,00 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,00 грн. згідно квитанції №0.0.1647287884.1 від 13.03.2020 (а.с.10).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бородянської селищної ради, становить 840,80 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бородянської селищної ради, становить 6440,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та приймаючи до уваги, що рішення у цій справі має зобов`язувальний характер, суд, з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, вважає за необхідне зобов`язати позивача подати до суду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю

2. Визнати протиправною бездіяльність Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області щодо неприйняття у місячний строк рішення по суті розгляду заяви ОСОБА_1 від 24 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки запасу, комунальної власності, з кадастровим номером 3221081000:02:002:1691, яка розташована на території Дружнянської сільської ради Бородянського району Київської області.

3. Зобов`язати Бородянську селищну раду Бородянського району Київської області на найближчій сесії розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки запасу, комунальної власності, з кадастровим номером 3221081000:02:002:1691, яка розташована на території Дружнянської сільської ради Бородянського району Київської області, та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду цієї заяви.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 6440,80 грн. (шість тисяч чотириста сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області (ідентифікаційний код 04363662, місцезнаходження: 07801, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка, вул. Центральна, буд.230).

5. Зобов`язати Бородянську селищну раду Бородянського району Київської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.