Рішення № 91477885, 11.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2020 р. справа № 300/1166/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 12.05.2020 №708 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 05.05.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на згідно пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року. Рішенням від 12.05.2020 за № 708 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області відмовило позивачці у призначенні пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що при наявності спеціального стажу роботи, визначеного в п. «е» ст.55 Закону 1788 станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців, пенсія за вислугу років призначається, за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019. Оскільки спеціальний стаж роботи позивачка, який дає право на пенсію за вислугою років становить 26 років 1 місяць 17 днів, то права на пенсію заявниця не має. Позивачка зазначила, що на момент звернення із заявою про призначенням пенсії за вислугу років (05.05.2020) у неї було право на її призначення у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки починаючи з 06.06.2019 положення пункту "є" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911 -VIII. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому дана відмова відповідача є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.07.2020. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що з 4 червня 2019 року право на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» потрібно визначати з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.2017, щодо віку визначеного на дату призначення пенсії. Отже, право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку за наявності вислуги років у період до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Відтак, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з огляду на те, що її спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 становить 26 років 1 місяць 17 днів. В зв`язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.55-59).

Також, 03.07.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення, згідно яких зазначено, що у рішенні про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії № 708 від 12.05.2020 було помилково зазначено періоди роботи з 21.03.1984 по 13.04.1984 та з 01.08.1991 по 30.07.1992, з 10.08.1992 по 11.10.2017 оскільки згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 : 05.09.1991 - прийнята на роботу керівником гуртка Микуличинської допоміжної школи-інтернату; 01.09.1992 - переведена з посади керівника гурткової роботи на 0,5 окладу вихователя; 01.09.2000 - переведена з посади вихователя на посаду вчителя початкових класів Микуличинської школи-інтернату; 31.05.2019 - звільнена з посади вчителя початкових класів (а.с.60).

Відповідачем вищенаведений відзив на позовну заяву та пояснення були надіслані позивачу 01.07.2020, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» про відправлення (а.с.62). Однак, відповіді на відзив у строк, встановлений судом та інших заяв позивач не подала, поважних причин ненадання відповіді на відзив у встановлений судом строк не повідомила.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджено наявною у матеріалах справи копією трудової книжки позивача, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала в Микуличинській спеціальній загальноосвітній школі- інтернат Івано-Франківської обласної ради: - з 05.09.1991 керівник гуртка Микуличинської допоміжної школи інтернат; - з 01.09.1992 переведена на посаду вихователя; - з 01.09.2000 по 31.05.2019 переведена на посаду вчителя початкових класів (а.с.14-17).

Таким чином, за період роботи з 05.09.1991 по 31.05.2019 спеціальний (педагогічний) стаж роботи позивача становить 28 років 6 місяців.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 05.05.2020 звернулась до відповідача, із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за вислугу років, звернувся до відповідача із заявою про призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

12.05.2020 Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області рішенням за № 708 відмовило в призначенні пенсії за вислугою років. В рішенні відповідачем вказало, що працівникам охорони здоров`я, які мають на 01.04.2015 - 25 років, або на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців спеціального стажу роботи відповідно до п. «е» ст. 55 Закону 1788, пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку. При наявності спеціального стажу роботи, визначеного в пункті “е” статті 55 Закону 1788 на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотримання умов, передбачених Законом 1788, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019. Згідно із записами трудової книжки до спеціально то стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років враховано наступні періоди: з 21.03.1984 по 13.04.1984, з 01.08.1991 по 30.07.1992 та з 10.08.1992 по 11.10.2017. Оскільки спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугою років становить 26 років 1 місяць 17 днів, то права на пенсію заявниця не має. Право на пенсію за віком заявниця набуде у віці 60 років (з 07.01.2037 року) за наявності 35 років страхового стажу та за умови відсутності змін у чинному пенсійному законодавстві (а.с.9).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55. Пунктом «е» частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. Отже, пункт «е» у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

За приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2- р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту «а» статті 54, положення статті 55 Закону №1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ – 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної Законом №1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-ХІІ.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Таким чином, на день звернення позивача (05.05.2020) до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти, за пунктом "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю, ст. 62 Закон №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вже встановлено судом із записів у наданій позивачем копії трудової книжки, в період з 05.09.1991 по 31.05.2019 вона працювала вихователем та вчителем у загальноосвітній школі-інтернаті, а тому має спеціальний (педагогічний) стаж роботи 28 років 6 місяців.

При цьому, суд констатує, що відповідачем в рішенні про відмову в призначенні пенсії від 12.05.2020 №708 вказані періоди роботи, а саме: «згідно із записами трудової книжки до спеціального стажу роботи що дає право на пенсію за вислугу років враховано наступні періоди: з 21.03.1984 по 13.04.1984, з 01.08.1991 по 30.07.1992. та з 10.08.1992р. по 11.10.2017» які не відповідають записам в трудовій книжці позивача.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 (далі - Перелік №909).

Згідно з розділом 1 Переліку №909 робота на посадах вихователя або вчителя загальноосвітнього навчального закладу дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, згідно з даними трудової книжки спеціальний стаж роботи позивача станом на 11 жовтня 2017 року (дату набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"), який дає йому право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти становить з 15.08.1991р. по 11.10.2017 (26 років 1 місяць 6 днів), тобто більше 25 років, визначених пунктом "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ.

Відтак, суд приходить до висновку, що на момент звернення до відповідача позивач мав право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки рішення відповідача від 12.05.2020 про відмову позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ґрунтувалося на висновках відповідача про відсутність в позивача необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років та досягнення певного віку, суд приходить до висновку, що вказане свідчить про не доведення відповідачем правомірності відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідачем не доведено існування будь-яких об`єктивних та законних підстав для того, щоб відмовляти позивачу у призначенні пенсії, а тому рішення відповідача від 12.05.2020 за № 708 про відмову позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років згідно з положенням пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є протиправним та підлягає скасуванню, а вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки із заявою про призначення пенсії позивач звернулася до відповідача 05.05.2020, саме з цієї дати її права підлягають відновленню, шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років на підставі п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задоволити.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно квитанції №49562181 від 02.06.2020 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 708 від 12.05.2020 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення 05.05.2020.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.