Ухвала суду № 91477146, 11.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

11 вересня 2020 р.Справа №160/10803/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/10803/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1314/15-20-СГ від 06 серпня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2055/15-20-СГ від 13 лютого 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

10.09.2020 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову у справі №160/10803/20, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2055/15-20-СГ від 13 лютого 2020 року до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/10803/20.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що 28 грудня 2019 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, до якого додавалися всі необхідні документи, проте наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1314/15-20-СГ від 30 січня 2020 року позивачеві було відмовлено у наданні вказаного дозволу. Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась до суду із позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/5602/20 її позовні вимоги були задоволені частково та, серед іншого, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Проте, після повторного розгляду вказаного клопотання позивача відповідач наказом №4-1314/15-20-СГ від 06 серпня 2020 року знову відмовив у його задоволенні, оскільки спірним наказом відповідача №4-2055/15-20-СГ від 13 лютого 2020 року запитувана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах. На переконання позивача, відповідач, спираючись на цей протиправний наказ №4-2055/15-20-СГ від 13 лютого 2020 року, до завершення розгляду справи №160/10803/20 може розпочати процедуру продажу прав оренди на вказану земельну ділянку на земельних торгах, що призведе до оформлення прав оренди на неї третіх осіб і унеможливить в подальшому процедуру приватизації ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки. Отже, задля уникнення такого розвитку подій та забезпечення наданого законом позивачу права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, на думку позивача, необхідно забезпечити позов у спосіб, вказаний у заяві. Крім того, ОСОБА_1 зауважувала, що ознаки протиправності наказу відповідача №4-2055/15-20-СГ від 13 лютого 2020 року та порушення прав позивача цим наказом є очевидними, оскільки наявність такого наказу фактично позбавляє позивача законного права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за наявності завчасно поданого позивачем належного клопотання на приватизацію цієї земельної ділянки. Таким чином, на думку позивача, необхідність зупинення дії вищевказаного наказу відповідача викликана реальною загрозою того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в справі №160/10803/20. Наведене вище, на думку позивача, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку із чим позивач просить задовольнити подану ним заяву та забезпечити позов шляхом вказаним у цій заяві.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про її задоволення, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , суд зауважує, що позивачем не наведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Так пунктом 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про включення земельної ділянки у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонується до продажу на земельних торгах окремими лотами» від 13.02.2020 року №4-2055/15-20-СГ включено у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах земельну ділянку, розташовану на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, площею 5,4037 га, з кадастровим номером 1223880500:01:001:5001.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може мати наслідком неможливість виконання рішення суду, що буде ухвалене за результатами розгляду цієї справи, оскільки під час розгляду адміністративної справи відповідач може розпочати процедуру продажу прав оренди на вказану земельну ділянку на земельних торгах, що, на думку позивача, призведе до оформлення прав оренди на неї третіх осіб і унеможливить в подальшому процедуру приватизації ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.135 Земельного Кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів (ч. 3 ст.135 Земельного Кодексу України).

Виконавцем земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення.

Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів (ч. 5 ст.135 Земельного Кодексу України).

Виконавець земельних торгів після отримання документів та матеріалів на лот забезпечує опублікування на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також, за бажанням організатора земельних торгів, у друкованих засобах масової інформації оголошення про проведення земельних торгів (ч.3 ст. 137 Земельного Кодексу України).

Земельні торги проводяться не раніше 30 днів та не пізніше 90 днів після оприлюднення оголошення. (ч.6 ст. 137 ЗК України)

При цьому суд звертає увагу на те, що на час звернення з адміністративним позовом на офіційному сайті Держгеокадастру України (http://www.torgy.dazru.gov.ua/auction) відсутнє оголошення про проведення земельних торгів щодо земельної ділянки, що розташована на території Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, площею 5,4037 га, з кадастровим номером 1223880500:01:001:5001, що свідчить на користь того факту, що земельні торги в найближчий час проведені бути не можуть.

Крім того, в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається лише на припущення, що в разі продажу прав оренди на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 1223880500:01:001:5001, на частину якої претендує позивач, вона фактично буде позбавлена законного права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак, жодного належного та допустимого доказу про наявність будь-яких дій вчинених відповідачем, спрямованих на продаж прав оренди на вказану земельну ділянку позивачем не надано.

При цьому, надана позивачем інформація про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які пропонується до продажу на земельних торгах окремими лотами, не свідчить про продаж спірної земельної ділянки.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення по суті справи.

За таких обставин, підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, відсутні.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Водночас, надання оцінки оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень на стадії вирішення заяви про забезпечення позову без розгляду справи по суті є фактичним вирішенням позовних вимог наперед, що є неприпустимим, а тому протиправність рішення у даному випадку потребує доведення під час судового розгляду.

Зупинивши оскаржуване рішення, без оцінки ознак протиправності цього рішення, що можливо лише при розгляді справи по суті, суд фактично вирішує позовні вимоги по суті наперед, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Проаналізувавши зазначені норми, в контексті викладених обставин, уважно вивчивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування поданої заяви та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі №160/10803/20 та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/10803/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасуванні наказу - відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова