Рішення № 91477058, 11.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року Справа № 160/6259/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 03.07.2020р., просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо:

- відмови позивачу у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоду роботи позивача з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. на посадах фельдшера з перевезення хворих з гострими психічними захворюваннями (з 01.11.1992 року по 31.12.2004), фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги виїзної бригади з транспортування психічно хворих (з 01.01.2005 року по 28.02.2013 року), фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади з транспортування психічно хворих (з 01.03.2013 року по 28.02.2015 року), фельдшера з медицини невідкладних станів бригади з транспортування психічно хворих (з 01.03.2015 року по 13.02.2020 року) у Комунальному закладі “Криворізька станція швидкої медичної допомоги” Дніпропетровської обласної ради;

- відмови позивачу з 01.05.2020 року здійснити перерахунок пенсії за віком з зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоду роботи позивача з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. на посадах фельдшера з перевезення хворих з гострими психічними захворюваннями (з 01.11.1992 року по 31.12.2004), фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги виїзної бригади з транспортування психічно хворих (з 01.01.2005 року по 28.02.2013 року), фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади з транспортування психічно хворих (з 01.03.2013 року по 28.02.2015 року), фельдшера з медицини невідкладних станів бригади з транспортування психічно хворих (з 01.03.2015 року по 13.02.2020 року) у Комунальному закладі “Криворізька станція швидкої медичної допомоги” Дніпропетровської обласної ради на підставі заяви про зарахування стажу у подвійному розмірі та про перерахунок пенсії від 25 лютого 2020 року та заяви про перерахунок пенсії від 16 квітня 2020 року;

2) зобов`язати відповідача:

- зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи позивача з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. на посадах фельдшера з перевезення хворих з гострими психічними захворюваннями (з 01.11.1992 року по 31.12.2004), фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги виїзної бригади з транспортування психічно хворих (з 01.01.2005 року по 28.02.2013 року), фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади з транспортування психічно хворих (з 01.03.2013 року по 28.02.2015 року), фельдшера з медицини невідкладних станів бригади з транспортування психічно хворих (з 01.03.2015 року по 13.02.2020 року) у Комунальному закладі “Криворізька станція швидкої медичної допомоги” Дніпропетровської обласної ради;

- повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 16 квітня 2020 року;

- з 01.05.2020 року перерахувати, обчислити, нарахувати та виплатити позивачеві пенсію за віком з зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоду роботи позивача з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. на посадах фельдшера з перевезення хворих з гострими психічними захворюваннями (з 01.11.1992 року по 31.12.2004), фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги виїзної бригади з транспортування психічно хворих (з 01.01.2005 року по 28.02.2013 року), фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади з транспортування психічно хворих (з 01.03.2013 року по 28.02.2015 року), фельдшера з медицини невідкладних станів бригади з транспортування психічно хворих (з 01.03.2015 року по 13.02.2020 року) у Комунальному закладі “Криворізька станція швидкої медичної допомоги” Дніпропетровської обласної ради.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку у Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком з 16.09.2018р. призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 16.04.2020р. позивач надіслав на адресу відповідача заяву про перерахунок його пенсії, у якій просив здійснити перерахунок його пенсії за віком з моменту призначення пенсії на підставі заяви від 17.09.2018р. №2733, зарахувавши стаж за період роботи позивача з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. на посадах: фельдшера з перевезення хворих з гострими психзахворюваннями, фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги виїзної бригади з транспортування психічно хворих, фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади з транспортування психічно хворих та фельдшера з медицини невідкладних станів бригади з транспортування психічно хворих, у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р. пенсійний орган повідомив позивача про те, що період його роботи в психіатричній бригаді швидкої медичної допомоги з транспортування психічних хворих зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі немає законних підстав, оскільки «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради є окремим медичним закладом, що не відноситься до переліку закладів відповідно статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу». Позивач вважає протиправними такі дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу роботи позивача за період з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки визначальним питанням для віднесення періоду роботу до стажу, який зараховується у подвійному розмірі є саме робота, яка полягає у наданні психіатричної допомоги, а не робота у певному закладі охорони здоров`я з надання психіатричної допомоги; основним видом економічної діяльності Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради є: Інша діяльність у сфері охорони здоров`я, яка включає, зокрема, діяльність психоаналітиків, психологів і психотерапевтів; так як із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 16.04.2020р., то, враховуючи положення ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач зобов`язаний перерахувати позивачеві пенсію з урахуванням вимог ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 01.05.2020р. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, постанову Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі №310/385/17, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015р. у справі №К/800/26095/13, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019р. у справі №620/758/19.

Ухвалою суду від 13.08.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати, зокрема, відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.53-54).

27.07.2020р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позовна вимога про зарахування до стажу періоду роботи з 01.01.2004р. по 13.02.2020р. у подвійному розмірі є безпідставною, оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058, а не пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», положення якого застосовуються з 01.01.2004р. лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років, вказаний період зараховано до стажу роботи позивача для обчислення пенсії за приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004р. в подвійному розмірі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у його постановах від 11.10.2019р. у справі №329/553/17 та від 24.01.2019р. у справі №265/4648/14-а; період роботи позивача з 01.02.1992р. по 31.12.2003р. в психіатричній бригаді швидкої медичної допомоги з транспортування психічних хворих зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі немає законних підстав, оскільки «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради є окремим медичним закладом, що не відноситься до переліку закладів відповідно статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», про що позивача було неодноразово повідомлено. Також і відповідач вказує на те, що з 16.09.2018р. позивач був обізнаний про порядок здійснення розрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки в грудні 2018 року та в січні 2019 року він звертався з відповідними заявами про обчислення стажу роботи у подвійному розмірі та отримував відповіді, а тому відповідач вважає, що позовна вимога про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 16.09.2018р. заявлена з пропуском строку звернення до суду, а тому вона підлягає залишенню без розгляду згідно до ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає розгляду. Окрім того, відповідач вказує на свої дискреційні повноваження в питаннях призначення (перерахунку) пенсії (а.с.59-63).

Також і 27.07.2020р. засобами поштового зв`язку від відповідача надійшла заява про залишення без розгляду позовної заяви, у якій відповідач просить позовну заяву позивача залишити без розгляду посилаючись на те, що 11.12.2018р. та 14.01.2019р. позивач звертався до пенсійного органу із заявами про обчислення стажу роботи в психіатричній бригаді швидкої допомоги до стажу в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та листом від 15.02.2019р. №602/К-07 позивачеві надано ґрунтовну відповідь на вказані заяви, що дає підстави стверджувати про початок перебігу строку позовної давності для оскарження дій суб`єкта владних повноважень з 11.12.2018р. та посилання позивача на відповідь пенсійного органу від 30.04.2020р. як на підставу обізнаності про порядок зарахування стажу та початку перебігу процесуального строку для оскарження у судовому порядку дій суб`єкта владних повноважень є некоректними, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутись до суду у визначені законом строки з відповідним позовом з моменту призначення йому пенсії, тобто з 17.09.2018р. (а.с.76-78).

Розглянувши заяву відповідача про залишення без розгляду позовної заяви та дослідивши докази на її підтвердження, суд не находить обґрунтованих правових підстав для задоволення такої заяви, оскільки спір у даній справі стосується відмови у зарахуванні стажу позивача з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. у подвійному розмірі та не проведення перерахунку пенсії позивача з 01.05.2020р. згідно заяви позивача від 16.04.2020р., а тому шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, встановлений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не пропущений та підстави для залишення даного позову без розгляду у суду відсутні, з урахуванням того, що за вказаною заявою відповідачем надана відповідь позивачеві листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р. (а.с.25), яка є предметом розгляду цього спору.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 11.09.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

З 16.09.2018р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що підтверджується копією роздруківки з підсистеми ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії від 24.09.2018р., наявною у справі (а.с.65).

16.04.2020р. позивач надіслав на адресу відповідача заяву про перерахунок його пенсії, у якій просив здійснити перерахунок його пенсії за віком з моменту призначення пенсії на підставі заяви від 17.09.2018р. №2733, зарахувавши стаж за період роботи позивача з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. на посадах: фельдшера з перевезення хворих з гострими психзахворюваннями, фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги виїзної бригади з транспортування психічно хворих, фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади з транспортування психічно хворих та фельдшера з медицини невідкладних станів бригади з транспортування психічно хворих, у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.16-18,24).

Листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що період його роботи в психіатричній бригаді швидкої медичної допомоги з транспортування психічних хворих зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі немає законних підстав, оскільки «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради є окремим медичним закладом, що не відноситься до переліку закладів відповідно статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» (а.с.25).

Відмова відповідача у зарахуванні стажу позивача з 01.02.1992р. по 13.02.2020р. у подвійному розмірі та у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.05.2020р. згідно його заяви від 16.04.2020р., оформлена листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р. є предметом розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Положеннями ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) визначено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4.4. Примірного положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 29.08.2008р. №500, визначено, що спеціалізовані психіатричні бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги функціонують у складі Станції або спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу (диспансер, психіатрична лікарня).

У відповідності до п. 2 Інструкції про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.2002 № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002р. за №94/6382, обов`язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у психіатричних закладах, закладах охорони здоров`я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі - психоневрологічні заклади), та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що робота у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі та до закладів з надання психіатричної допомоги відносяться, зокрема, заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Так, як вбачається з матеріалів справи, з 01.11.1992р. по теперішній час позивач працює фельдшером бригади з транспортування психічно хворих та у період з 1992 року по 2017 рік позивач проходив курси підвищення кваліфікації, зокрема, з циклу Психіатрія медсестри психіатричних установ, що підтверджується копіями трудової книжки позивача, довідки Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради №4 від 13.02.2020р., свідоцтв про підвищення кваліфікації (а.с.12,14-15,19,66-67).

Разом з тим, із наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що період роботи позивача, зокрема, з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. не було зараховано пенсійним органом до стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та як «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради є окремим медичним закладом, що не відноситься до переліку закладів відповідно статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», що підтверджується копією листа №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р. та копією розрахунку стажу позивача (а.с.25, 65-зворот).

Проте, зі змісту копії Статуту Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради вбачається, що предметом діяльності закладу є медична практика, а саме: надання екстреної та невідкладної медичної допомоги, зокрема, при гострих психічних розладах (з поведінкою, небезпечною для життя хворого та/або оточуючих) - (а.с.21).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки у період з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. позивач працював фельдшером бригади з транспортування психічно хворих у Комунальному закладі «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, предметом діяльності якого є надання екстреної та невідкладної медичної допомоги, зокрема, при гострих психічних розладах, тобто, фактично, даний заклад є закладом з надання психіатричної допомоги відповідно до ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу», то відповідачем безпідставно було відмовлено позивачеві у зарахування такого періоду до стажу роботи позивача у подвійному розмірі на підставі його заяви від 16.04.2020р. та, як наслідок, у проведенні перерахунку пенсії позивачеві з урахуванням такого періоду роботи у подвійному розмірі з 01.05.2020р.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність відмови у зарахуванні стажу позивача з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. у подвійному розмірі та у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.05.2020р. згідно його заяви від 16.04.2020р., оформленої листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р., з урахуванням встановлених судом обставин у справі та норм чинного пенсійного законодавства України.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради є окремим медичним закладом, що не відноситься до переліку закладів відповідно статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», оскільки, по-перше, на підтвердження зазначеного відповідачем не було надано суду жодного належного доказу; по-друге, вказане спростовується наявною в матеріалах справи дослідженою судом копією Статуту Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (а.с.21).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність відмови пенсійного органу у зарахуванні стажу позивача з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. у подвійному розмірі та у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.05.2020р. згідно його заяви від 16.04.2020р., оформленої листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р., суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи вказану відмову діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеною відмовою відповідача прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування відмови відповідача у зарахуванні стажу позивача з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. у подвійному розмірі та у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.05.2020р. згідно його заяви від 16.04.2020р., оформленої листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р., вийшовши таким чином за межі позовних вимог позивача згідно до вимог ст.ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи позивача з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. на посаді фельдшера бригади з транспортування психічно хворих Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради та провести перерахунок і виплату пенсії за віком позивачеві відповідно до його заяви від 16.04.2020р. із зарахуванням у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” наведеного періоду роботи позивача з 01.05.2020 року з урахуванням того, що судом встановлено протиправність відмови відповідача у зарахуванні стажу позивача з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. у подвійному розмірі та у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.05.2020р. згідно його заяви від 16.04.2020р., оформленої листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р., та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України” зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи позивача з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. на посаді фельдшера бригади з транспортування психічно хворих Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради та провести перерахунок і виплату пенсії за віком позивачеві відповідно до його заяви від 16.04.2020р. із зарахуванням у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” наведеного періоду роботи позивача з 01.05.2020 року, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 16 квітня 2020 року, так як, в даному випадку, належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок його пенсії на підставі наведеної заяви виходячи з вимог ст.ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині позовних вимог щодо періоду його роботи з 01.02.1992р. по 31.10.1992р., оскільки як встановлено судом із наявних в матеріалах справи копій трудової книжки позивача та довідки Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради №4 від 13.02.2020р. (а.с.12-13,19,66-67) позивач працював фельдшером бригади з транспортування психічно хворих саме з 01.11.1992р.

Окрім того, не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо: відмови позивачу у зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоду роботи позивача з 01.01.2004р. по 13.02.2020р., відмови позивачу з 01.05.2020 року здійснити перерахунок пенсії за віком з зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоду роботи позивача з 01.01.2004р. по 13.02.2020р. на підставі заяви про зарахування стажу у подвійному розмірі та про перерахунок пенсії від 25 лютого 2020 року та заяви про перерахунок пенсії від 16 квітня 2020 року; зобов`язання відповідача: зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи позивача з 01.01.2004р. по 13.02.2020р., з 01.05.2020 року перерахувати, обчислити, нарахувати та виплатити позивачеві пенсію за віком з зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоду роботи позивача з 01.01.2004р. по 13.02.2020р., виходячи з наступного.

Так, з 16.09.2018р. позивач отримує пенсію за віком, яка розраховувалася за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004р.

Тобто, з моменту призначення позивачеві пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», між ним та пенсійним органом виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які врегульовані саме на підставі норм зазначеного Закону.

Відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, частиною 4 вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.

Разом з тим, враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», то у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 в подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у його постановах від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а та від 11.10.2019р. у справі №329/553/17.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015р. у справі №К/800/26095/13 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019р. у справі №620/758/19, оскільки за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду.

Також і суд не находить підстав для врахування при розгляді даної справи постанови Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі №310/385/17, оскільки, по-перше, предметом розгляду у справі №310/385/17 є зарахування стажу на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи особи до 01.01.2004р.; по-друге, у даній справі суд застосовує саме висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а та від 11.10.2019р. у справі №329/553/17 з урахуванням того, що вони прийняті у часі пізніше.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанцій №0.0.1725974999.1 від 03.06.2020р., №0.0.1754520531.1 від 01.07.2020р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 840 грн. 80 коп. (840,80 грн.*2)/2 (а.с.9,37,50,52).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні стажу ОСОБА_1 з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. у подвійному розмірі та у проведенні перерахунку пенсії останнього з 01.05.2020р. згідно його заяви від 16.04.2020р., оформленої листом №6653-6731/К-02/8-0400/20 від 30.04.2020р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. на посаді фельдшера бригади з транспортування психічно хворих Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до його заяви від 16.04.2020р. із зарахуванням у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоду роботи позивача з 01.11.1992р. по 31.12.2003р. на посаді фельдшера бригади з транспортування психічно хворих Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради з 01.05.2020р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва