Рішення № 91476781, 10.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2020 р. Справа № 120/3687/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,

представника позивача: Герасимчука С.П.,

представника відповідача: Вербицької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Герасимчука Сергія Петровича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Герасимчук Сергій Петрович до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представником позивача зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830010224 від 07.07.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки згідно поданих документів, спеціальний стаж роботи заявниці, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 25 років 8 місяців 9 днів, що є недостатнім для визначення права на даний вид пенсійного забезпечення.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

21.08.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки пільги, передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", стосуються саме часу фактичного виконання роботи деяких медичних закладах вказаних у цій статті, тому період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то зазначають, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом для надання правничої допомоги та обсягом наданих послуг.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у поданому суду письмовому відзиві.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії.

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830010224 від 07.07.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки згідно поданих документів, спеціальний стаж роботи заявниці, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 25 років 8 місяців 9 днів, що є недостатнім для визначення права на даний вид пенсійного забезпечення.

До спеціального стажу заявниці зараховано наступні періоди: з 06.03.2002 року по 28.10.2002 року, з 31.10.2002 року по 04.04.2006 року (у подвійному обчисленні), з 05.04.2006 року по 28.01.2009 року (в одинарному обчисленні, оскільки, вданий період заявниця перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-річного віку), з 29.01.2009 року по 13.10.2011 року (у подвійному обчисленні), з 14.10.2011 року по 27.10.2013 року (в одинарному обчисленні, оскільки, в даний період заявниця перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-річного віку), з 28.10.2013 року по 11.10.2017 року.

Згідно поданих документів, спеціальний стаж роботи заявниці, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислений станом на 11.10.2017 року, становить 25 років 8 місяців 9 днів, що є недостатнім для визначення права на даний вид пенсійного забезпечення.

Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки стаж за період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен обраховуватись у подвійному розмірі, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:

- станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років;

- станом на 01 січня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

- станом на 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Тобто, до досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років - станом на 01 квітня 2015 року, не менше 25 років 6 місяців - станом на 01 січня 2016 року і не менше 26 років 6 місяців - станом на 11.10.2017 року.

Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом "ж" вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказаний період зараховується до роботи у сфері охорони здоров`я, який у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років.

Водночас, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону № 1788-ХІІ.

Зокрема, вказаною нормою Закону № 1788-ХІІ передбачено, що робота у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до спеціального стажу позивача період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону №1788-ХІІ, судом враховано висновки Верховного Суду у постанові №314/404/17 від 29.03.2019 року, що полягають у наступному.

Статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП).

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах вказаних у цій статті, тому, на думку суду, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, не має підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі період, щодо якого виник спір.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст. 21, 30, 181 Кодексу законів про працю, ст. 55, 56, 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено 11.09.2020 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович