Рішення № 91476689, 10.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2020 р. Справа № 120/3338/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ- 04326069, вул. Козацький шлях, 60, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним подано клопотання до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для садівництва у власність із земель комунальної власності на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області з земельного масиву 0520655300:03:003:0300 площею 3,331 га.

Рішенням від 18.06.2020 року 52 сесії 08 скликання відповідачем відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Позивач вважає протиправним вказане рішення, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до положень ст. 262 КАС України з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання. Витребувано у відповідача та зобов`язано останнього до 15.08.2020 надати суду належним чином завірені копії: відомості про розгляд клопотання позивача щодо розроблення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для садівництва на засіданні постійнодіючої депутатської комісії з земельних питань; протокол засідання постійнодіючої депутатської комісії з прийнятим рішенням по клопотанню позивача із додатками, належним чином завірену копію протоколу 52 сесії 08 скликання від 18.06.2020 року Вороновицької селищної ради Вінницького району; інформацію, якою селищна рада щоквартально звітує до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про використання земель запасу резервного фонду неуспадкованих та невитребуваних паїв, земель під проектними дорогами станом на травень-червень 2020 року. Даною ухвалою також надано сторонам строк на подання заяв по суті.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області: вул. Козацький шлях, 60, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252).

Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється, зокрема, шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як видно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №2100106537900, ухвалу від 20.07.2020 та копію адміністративного позову з додатками відповідачем отримано 27.07.2020, про що свідчить відповідний запис.

Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї адміністративної справи, однак своїм правом на подання відзиву не скористався. Витребуваних документів у встановлений судом строк відповідачем не надано, клопотань щодо неможливості подання таких доказів у строк чи продовження встановлених строків також не надходило.

20.08.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: листа Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області за №02-23/790 від 14.08.2020 із додатком інформації щодо використання земель державної та комунальної форми власності у Вороновицькій ОТГ Вінницького району Вінницької області на 01.07.2020 та про розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 20.08.2020 клопотання позивача задоволено. Долучено до матеріалів справи лист Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області за №02-23/790 від 14.08.2020 із додатком інформації щодо використання земель державної та комунальної форми власності у Вороновицькій ОТГ Вінницького району Вінницької області станом на 01.07.2020. Адміністративну справу по суті вирішено розглядати в порядку письмового провадження.

01.09.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

20.05.2020 позивач подав клопотання до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва, орієнтовною площею 0,10 га у власність із земель комунальної власності на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області з земельного масиву 0520655300:03:003:0300 площею 3,331 га.

Станом на 25.06.2020 відповіді на вказане клопотання отримано не було, у зв`язку із чим представником позивача - Корнійчуком Д.А. направлено адвокатський запит за №01/25-06/20, в якому, серед іншого, просив надати відомості щодо повного переліку розподілу земельних ділянок з земельного масиву за кадастровим номером 0520655300:03:003:0300, надати обґрунтовану відповідь, чому ОСОБА_1 не надано дозволу всупереч ч. 7 ст. 118 ЗК України. Листом за №02-23/588 від 26.06.2020 відповідач надав відповідь на запит адвоката.

Рішенням 52 сесії 08 скликання Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 18.06.2020 відмовлено позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для індивідуального садівництва, в зв`язку з тим, що вільної земельної ділянки комунальної власності зазначеної категорії на території селищної ради не виявлено.

Вважаючи протиправним вказане рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз частин 6 та 7 статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях суб`єктом владних повноважень (органом місцевого самоврядування) питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема, надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Так, за наслідком розгляду клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для індивідуального садівництва. Підставою для відмови слугувала відсутність вільної земельної ділянки комунальної власності зазначеної категорії на території селищної ради.

Оцінюючи підстави відмови, суд вказує, що такі не відповідають дійсності, адже згідно із наданою відповідачем інформацією щодо використання земель державної та комунальної форми власності у Вороновицькій ОТГ Вінницького району Вінницької області станом на 01.07.2020 наявні вільні земельні ділянки. (а.с. 37).

Отже, відповідач застосував формальний підхід щодо розгляду клопотання позивача та вказав недостовірні відомості щодо реального стану наявності вільних земельних ділянок комунальної власності зазначеної категорії на території селищної ради.

Водночас, на переконання суду, надання дозволу на розробку проекту землеустрою не свідчить про розпорядження, відчуження або передачу земельної ділянки у власність, адже отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів отримання такої ділянки у власність та не означає позитивного рішення про надання такої ділянки у власність.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 04.04.2019 року у справі № 240/6243/18 та від 26.11.2018 року у справі № 128/2389/17.

У подібних правовідносинах аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 806/5106/15 за яким, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.

За наведених обставин рішення відповідача, що оскаржується, слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, то суд виходить з наступного.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 року у справі № 826/568/19, від 02.07.2020 року за №825/2228/18, від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці також неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 CM, від 11.02.2019 у справі N 2а-204/12).

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд від 28.05.2019 у справі №819/654/17.

При цьому суд враховує, що за встановлених у справі обставин всі умови для прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розташованої на території позивачем виконано. Інших обставин, що могли б слугувати підставою для відмови в наданні такого дозволу оскаржуваний наказ не містить.

Так, суд доходить висновку про необхідність врахування положень ст. 13 Конвенції, правових висновків Верховного Суду та вважати в даному випадку належним способом захисту порушеного права саме зобов`язання Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас відповідачем не дотримано вимог ст. 77 КАС України та не доведено правомірності прийнятого рішення, будь-яких заяв по суті позову також не надано.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ними судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до прохальної частини позову, серед іншого позивач просить суд стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги. Докази понесених витрат додані до матеріалів адміністративного позову.

Крім того, 01.09.2020 представником подано заяву про винесення додаткового судового рішення.

Згідно із ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому проваджені, суд доходить висновку, що питання про розподіл судових витрат позивача на правничу допомогу необхідно вирішити шляхом постановлення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.

При цьому, суд вважає за необхідне надати відповідачу можливість подати до суду пояснення щодо клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.

До такого висновку суд приходить з огляду на практику Європейського Суду по справі "Алексєєв проти України". Європейський суд у цій справі констатував порушення права заявника на справедливий суд, який на національному рівні був стороною письмового провадження в адміністративному судочинстві, з огляду на порушення принципу рівності сторін, неповідомлення сторони про скаргу, та у в зв`язку з цим неможливістю сторони висловити позицію.

Європейський суд зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

За наведеного, суд вважає за необхідне надати відповідачу можливість сформувати свою правову позицію щодо піднятого заявником питання.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 52 сесії 08 скликання Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області б/н від 18.06.2020 "Про розгляд заяв гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Вороновицьку селищну раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області - для ведення індивідуального садівництва.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Розгляд заяви представника позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу здійснити в порядку письмового провадження, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Установити відповідачу 5-денний строк з дня вручення рішення для подання до суду пояснень щодо клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ- 04326069, вул. Козацький шлях, 60, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252)

Повний текст рішення складено: 10.09.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна