Рішення № 91476244, 03.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/14118/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

в особi суддi - Бедьо В.І.

з участю секретаря судового засідання – Єфремової М.Й.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду в м. Ужгороді цивільну спpаву за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його наступним.

19.02.2009 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 21 600, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Однак ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 31.10.2019 року має заборгованість в розмірі 1237368, 54 грн., яка складається з наступного: 14 994, 98 грн. - заборгованість за кредитом; 1220073,56 грн. – по відсотками за користування кредитом; 2300, 00 грн. – нарахована.

Окрім того позивач вказує, що від цієї суми заборгованості віднімається сума, яка була задоволена рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20.10.2015 року, яким відповідно з відповідачки стягнуто на користь банку 22 487, 89 грн., з яких 14994, 98 грн. – заборгованість за кредитом, 5895, 87 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; 650 грн. – заборгованість по комісії та пені; 500 грн. – штраф ( фіксована частина), 1047, 04 грн. – штраф (процентна складова). Відтак позивача зазначає, що різниця становить 121 5827, 69 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що на свій розсуд позивач наданим позовом вимагає стягнення з відповідача тільки частини заборгованості, зокрема 166562, 55 грн., яка складається з наступного - заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 31.07.2019 року по 31.10.2019 рік.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.02.2009 року у розмірі 166562, 55 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 31.07.2019 року по 31.10.2019 рік, а також судові витрати у розмірі 2498,44 грн.

Ухвалою від 27.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

17.03.2020 року представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначає, що на даний час рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20.10.2015 року відповідачем не виконано і прострочена сума заборгованості становить 21 600 грн. і оскільки з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з 19.02.2009 рік по 30.09.2014 рік, то за період з 01.10.2014 року по 31.10.2019 рік ОСОБА_1 має заборгованість 30 283 грн., яка складається з наступного – 26 986, 30 грн. – індекс інфляції за простроченим виконанням зобов`язання при індексі інфляції за заданий період 2.249; 3296, 81 грн. – 3% річних від простроченої суми. Відтак в уточненій позовній вимозі позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, з позову вбачається, що просить розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення судового розгляду та відзиву на позов не подавала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 19.02.2009 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 21 600, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Однак ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20.10.2015 року з відповідачки стягнуто на користь банку 22 487, 89 грн., з яких 14994, 98 грн. – заборгованість за кредитом, 5295,87 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; 650 грн. – заборгованість по комісії; 500 грн. – штраф ( фіксована частина), 1047, 04 грн. – штраф (процентна складова).

Позивач вказує на те, що на даний час рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20.10.2015 року відповідачем не виконано і прострочена сума заборгованості становить 21 600 грн. і оскільки з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з 19.02.2009 рік по 30.09.2014 рік, то за період з 01.10.2014 року по 31.10.2019 рік ОСОБА_1 має заборгованість 30 283 грн., яка складається з наступного – 26 986, 30 грн. – індекс інфляції за простроченим виконанням зобов`язання при індексі інфляції за заданий період 2.249; 3296, 81 грн. – 3% річних від простроченої суми. Відтак в уточненій позовній вимозі позивач просить суд стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судовий збір.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від викладеного в якій правового висновку Касаційний цивільний суд бажає відступити, зазначено, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Такого ж самого висновку дійшов Верховний Суд України і в постановах № 6-1252цс16 від 21 вересня 2016 року, № 6-1047цс16 від 06 липня 2016 року, № 6-1412цс16 від 07 вересня 2016 року, № 6-2096цс16 від 27 вересня 2016 року.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 декілька разів перевидавались банківські картки, що відповідно підтверджується довідкою, що міститься в матеріалах справи.

Так згідно вказаної довідки датою відкриття останньої банківської картки є 26.09.2012 рік, термін дії якої зазначено до 07.2016 року.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 07.11. 14 року, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, штрафи, пеню та комісію.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги позивача.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц вважає, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимога позову щодо стягнення індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання, та про стягнення 3% річних від простроченої суми за період з 01.10.2014 року по 31.10.2019 рік є правомірною, оскільки в даному випадку зверненням позивача 07.11. 2014 року до суду з позовом про дострокове стягнення з відповідача загальної суми заборгованості у розмірі 22 487, 89 грн, яка в подальшому була задоволена рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20.10.2015 року, позивач змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, відтак на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Відповідно рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Відтак на час звернення до суду з позовом про дострокове виконання кредитних зобов`язань у позивача виникло право в порядку статті 625 цього Кодексу з метою врегулювання відповідальності відповідача за прострочення грошового зобов`язання вимагати від боржника суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що позивач доданими до справи письмовими доказами довів своє право на стягнення з відповідачки індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання та стягнення 3% річних від простроченої суми за період з 01.10.2014 року по 31.10.2019 рік, натомість відповідач не надав жодних пояснень чи доказів на спростування вимог позивача, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Окрім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Уточнену позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.02.2009 року за період з.01.10.2014 року по 31.10.2019 року в розмірі 30 283 грн., яка складається з наступного – 26 986, 30 грн. – індекс інфляції за простроченим виконанням зобов`язання; 3296, 81 грн.– 3% річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2498.44 грн.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.І. Бедьо