Рішення № 91475851, 02.09.2020, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/557/17

Номер провадження 2/298/6/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі;

головуючої-судді Лютянської М.С.

при секретарі Брітовій Е.А.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача-адвоката Гайданка Т.М.,

представників відповідача Дубровської О.М., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужанського національного природного парку про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час прогулу, визнання наказу про звільнення незаконним і скасування його та зміна формулювання причин звільнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаним позовом, який мотивовано тим, що з квітня 2014 року він працював на посаді начальника Ужоцького природоохоронного науково-дослідного відділення Ужанського національного природного парку та 21 квітня 2017 року був звільнений з роботи за угодою сторін. На день звільнення з роботи із ним не проведено розрахунку і не видано трудової книжки. З приводу видачі трудової книжки, проведення розрахунку та видача довідки про його середній заробіток він неодноразово звертався до адміністрації установи, однак йому було відмовлено. Позивач вважає, що ці дії є незаконними, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 116 КЗпП України, виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться у день звільнення. А тому позивач просить суд зобов`язати адміністрацію Ужанського національного природного парку видати йому трудову книжку. Стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь невиплачену заробітну плату при звільненні і середній заробіток за період затримання розрахунку з 24 квітня 2017 року по день фактичного розрахунку включно.

23 листопада 2017 року позивачем до суду подано позов про визнання наказу про звільнення незаконним і скасування його та анулювання запису в трудовій книжці. Позивач позов обгрунтовує тим, що відповідно до наказу від 10.04.2017 року №20 його було звільнено 21 квітня 2017 року з посади начальника Ужоцького природного науково-дослідного відділення за угодою сторін. Із листів та заперечення керівництва Ужанського національного природного парку на його позовну заяву від 29.05.2017 року № 338, він дізнався про існуючий наказ по установі від 20 квітня 2017 року №22 “ Про внесення змін до наказу №20 від 10.04.2017 року “ Про звільнення” де внесено зміни в наказ про звільнення та вирішено його звільнити, в день оформлення та підписання актів і матеріалів прийому-передачі матеріальних цінностей Ужоцького природного науково-дослідного відділення. 23 серпня 2017 року позивач отримав листа від Ужанського національного природного парку в якому містився наказ по установі від 17 серпня 2017 року №34 про звільнення його з роботи з 22 серпня 2017 року, у зв`язку з прогулом без поважних причин, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що він звільнений з роботи з 21 квітня 2017 року і те, що наказ установи від 17 серпня 2017 року №34 про його звільнення з роботи з 22 серпня 2017 року, у зв`язку з прогулом без поважних причин, є незаконним. А тому позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ Ужанського національного природного парку від 17 серпня 2017 року №34 про його звільнення з роботи з 22 серпня 2017 року, у зв`язку з прогулом без поважних причин, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КзпП України. Зобов`язати Ужанський національний природний парк анулювати відповідний запис за №17 про звільнення його з роботи з 22 серпня 2017 рок, у зв`язку з прогулом без поважних причин,стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь середній заробіток за час не працевлаштування з 23 серпня 2017 року до дня постановлення рішення суду та за дні 19-21 квітня 2017 року, за які з нього було утримано кошти ніби то за прогули. Стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь судові витрати за надання правової допомоги.

27 лютого 2019 року ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 про об`єднання позовів в одне провадження задоволено та об`єднано цивільні справи № 298/557/17 та №298/1605/17 в одне провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 з`явився, позовні вимоги підтримав повністю просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити у задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні також позов не визнав просив у задоволенні відмовити. Директором Ужанського національного природного парку було подано до суду відзив на позовну заяву 13 лютого 2018 року. Також 11 серпня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду заяву щодо підстав відмови у задоволенні позову стосовно звільнення у зв`язку з пропущенням одномісячного строку звернення до суду та застосування позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Судом з матеріалів справи № 298/557/17 встановлено, що 10 квітня 2017 року наказом №20 , що виданий Ужанським національним природним парком було звільнено ОСОБА_1 21 квітня 2017 року з посади начальника Ужоцького ПНДВ, за угодою сторін ( а.с.2). Копією заяви ОСОБА_1 підтверджується той факт, що він звертався до директора Ужанського національного природного парку про видачу йому трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні. (а.с. 18,19,20). Судом також досліджено копія наказу №34 від 17 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 22 серпня 2017 року у зв`язку з прогулом без поважних причин, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.65-67).

Також в матеріалах справи є заява-клопотання позивача ОСОБА_1 про зміну позовних вимог по справі, оскільки 04 вересня 2017 року відповідачем Ужанським національним природним парком було видано позивачу трудову книжку, в якій відсутній запис про його звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України, а тому позивач просить зобов`язати Ужанський національний природний парк внести в трудову книжку НОМЕР_1 ОСОБА_1 такий запис за номером запису 17 від 20 квітня 2017 року на підставі наказу директора УНПП №20 від 10 квітня 2017 року про звільнення його з посади начальника Ужоцького ПНДВ за угодою сторін (а.с.78-79).

Судом встановлено, що Ужанський національний природний парк провів повний розрахунок з ОСОБА_1 та видав трудову книжку, що підтверджується довідкою про заробітну плату та довідкою про повний розрахунок(а.с.80,81,82).

В матеріалах справи № 298/1605/17 судом встановлено, та досліджено копію трудової книжки НОМЕР_2 , яка видана ОСОБА_1 з якої убачається, що під № 17 запису міститься відомості про роботу , а саме, що 22.08.2017 року звільнений з посади начальника Ужоцького природоохоронного науково-дослідного відділення у зв`язку з прогулом без поважних причин, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 34 від 17.08.2017 року (а.с.5-8).

Відповідно до частини першої ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Роз`яснюючи вищевказані положення Основного Закону України, Верховний Суд України у п. 1 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 (надалі Постанова №9) звернув увагу судів на необхідності неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України,КЗпП і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Частиною першою статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставами припинення трудового договору є угода сторін; закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну(невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено ( крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України “ Про запобігання корупції”, встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; з підстав, передбачених Законом України “ Про очищення влади”; набрання законної сили рішенням суду про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках; підстави, передбачені контрактом; підстави, передбачені іншими законами.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 04 квітня 2017 року подав директору Ужанського НПП заяву про звільнення за угодою сторін (а.с.36), копією наказу № 20 від 10.04.2017 року звільнено ОСОБА_1 21 квітня 2017 року з посади начальника Ужоцького ПНДВ, за угодою сторін, стаття 36 п.1 КЗпП,з даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 19.04.2017 року (а.с.13). Однак в трудовій книжці ОСОБА_1 даний запис про звільнення відповідно до наказу №20 від 10.04.2017 року не внесено. (а.с.5-8).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи відповідач Ужанський НПП не дотримався вимог ст. 47 КЗпП України, не оформив належним чином трудову книжку.

Крім цього, в матеріалах справи присутній наказ № 34 від 17 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 22 серпня 2017 року, у зв`язку з прогулом без поважних причин. З даного наказу убачається, що ОСОБА_1 неналежно виконував свої посадові обов`язки та безпідставно відсутній на робочому місці 18.04.2017 року, 19.04.2017 року,20.04.2017,21.04.2017 р., 24.04.2017р.,25.04.2017р. 26.04.2017р.та з 27.04.2017 р. по 15.08.2017 р., а також не виконав наказ №39 від 10.04.2017 р. (а.с. 10-12). Даний наказ позивачу ОСОБА_1 не надано для ознайомлення під розпис, а надіслано поштовим зв`язком.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 п.4 частини першої ст.40 Кодексу Законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Оскільки позивачу ОСОБА_1 не було відомо про наказ №39 від 10.04.2017 р. “ Про прийом-передачу Ужоцького ПНДВ” та наказу №22 від 20.04.2017 “Про внесення змін до наказу № 20 від 10.04.2017”, з даними наказами не ознайомлювався під розпис,отже вимоги роботодавця не були доведені до відома працівника. Суд вважає, що звільнення позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства. Крім того, відповідачем не надано доказів про те, що до позивача ОСОБА_1 застосовувалися дисциплінарні стягнення за невиконання вимог трудових обов`язків. Також відповідачем не відібрано пояснення перед звільненням у позивача, що свідчить про відсутність систематичних порушень та систематичного невиконання позивачем, як працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 4 частини першої ст. 40 КЗпП України.

Згідно пунктів 3 та 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення та прогулу без поважних причин.

Тобто при звільненні працівника на підставі пунктів 3та 4 частини першої статті 40 КЗпП України слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача ОСОБА_1 було звільнено 17 серпня 2017 року з роботи з 22 серпня 2017 року, у зв`язку з прогулом без поважних причин, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Підставами для такого звільнення у наказі вказано: наказ “ Про внесення змін до наказу № 20 від 10.04.2017 року; заява ОСОБА_1 , ; Акт від 21.04.2017 р., листи від 05.05.2017 року за № 288 та від 22.05.2017 р. № 326; доповідні заступника директора Заяць М.В. від 11.08.2017 р., та начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та економіки -головного бухгалтера Рейпаші Г.І. від 11.08.2017 р., Наказ в.о.директора Ужанського НПП Павлея Ю.М. від 11.08.2017 р. №77 про признання службового розстеження, акт від 15.08.2017 року. Жоден з цих документів не був доведений до відома позивачу ОСОБА_1 під розпис.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За таких обставин, суд вважає, що при звільненні позивача відповідачем було порушено вимоги трудового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до ч.3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, щодо позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачу трудової книжки суд вважає, що в цій частині слід відмовити, оскільки дані вимоги вирішено під час розгляду справи, а саме 04 вересня 2017 року.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає що вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу №34 в.о.директора Ужанського національного природного парку Ю.М.Павлей від 17 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 22 серпня 2017 року у зв`язку з прогулом без поважних причин у відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України та про зобов`язання Ужанського національного природного парку анулювати відповідний запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за №17 про звільнення з роботи з 22 серпня 2017 року у зв`язку з прогулом без поважних причин, зобов`язати Ужанський національний природний парк змінити формулювання причин звільнення, зазначивши причин звільнення — за угодою сторін відповідно до наказу №34 від 10 квітня 2017 року, є обґрунтованими та доведеними, в зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 76-81,258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 116,117,233,235 КЗпП України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ужанського національного природного парку про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час прогулу, визнання наказу про звільнення незаконним і скасування його та зміна формулювання причин звільнення — задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №34 в.о. директора Ужанського національного природного парку Ю.М. Павлей від 17 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 22 серпня 2017 року у зв`язку з прогулом без поважних причин у відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Зобов`язати Ужанський національний природний парк анулювати відповідний запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за №17 про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 22 серпня 2017 року у зв`язку з прогулом без поважних причин у відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Зобов`язати Ужанський національний природний парк змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , зазначивши причини звільнення — за угодою сторін ( п.1 ст. 36 КЗпП України).

В решті позову відмовити.

Стягнути з Ужанського національного природного парку на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2020 року.

Головуюча: М.С.Лютянська