Ухвала суду № 91475686, 08.09.2020, Селидівський міський суд Донецької області

242/3822/19

4-с/242/15/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., за участю заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , приватного виконавця Резнікова О.Г., представника приватного виконавця Бугай Д.В., розглянувши матеріали цивільної справи за скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Резніков Олександр Григорович, стягувач ОСОБА_3 , на неправомірні дії та постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 61554806 від 13.03.2020 року з примусового виконання заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27.12.2019 року у справі № 242/3822/19 та подальші вчиненні примусові виконавчі дії та винесені постанови в межах вказаного виконавчого провадження, та на неправомірні дії та постанови, винесені приватним виконавцем Резніковим Олександром Григоровичем в межах виконавчого провадження ВП № 61554806,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко О.І., 31.03.2020 року звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О.Г. про відкриття виконавчого провадження № 61554806 від 13.03.2020 року з примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27.12.2019 року у справі № 242/3822/19 та подальші вчинені примусові виконавчі дії та винесені постанови в межах вказаного виконавчого провадження. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що 19.03.2020 року через онлайн сервіс «Приват 24» дізналася про зупинку видаткових операцій за рахунками згідно з постановою про накладення арешту. Після чого, за результатами пошуку в автоматизованій системі виконавчих проваджень, вона дізналася що до неї, як боржника, 13 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Резніковим О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Оскільки станом на 20.03.2020 року жодних документів виконавчого провадження №61554806 від приватного виконавця вона не отримувала, нею цього ж дня була надіслана заява про надання документів виконавчого провадження. Таким чином, копію постанови від 13.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 61554806 вона отримала поштою лише 26 березня 2020 року. Разом із вказаною постановою було також отримано постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.03.2020 року, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Інжирінговий центр «ЕКСКОН» для участі у виконавчому провадженні від 19.03.2020 року, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.03.2020 року, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19.03.2020 року, постанову про визначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 для участі у виконавчому провадженні від 19.03.2020 року, постанову про розшук майна боржника від 19.03.2020 року, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.03.2020 року, постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 20.03.2020 року, постанову про арешт коштів боржника від 20.03.2020 року. Окрім того, за ідентифікатором доступу ОСОБА_1 отримала доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження, до якої приватним виконавцем окрім вищезазначених постанов було внесено: постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 13.03.2020 року, постанову про арешт коштів боржника від 17.03.2020 року. Вважає, що дії приватного виконавця щодо винесення вищевказаних постанов неправомірними, оскільки ним було прийнято до виконання виконавчий документ, місце виконання якого не відноситься до його виконавчого округу. Зокрема місце проживання ОСОБА_1 та квартира, яка належить їй на праві власності знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як повноваження приватного виконавця ОСОБА_5 розповсюджуються лише на виконавчий округ м. Києва. Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О.Г. щодо відкриття 13 березня 2020 року виконавчого провадження № 61554806 про примусове виконання виконавчого листа № 242/3822/19, виданого 27.12.2019 року Селидівським міським судом Донецької області, та визнати неправомірними і зобов`язати скасувати винесені в межах виконавчого провадження вищевказані постанови.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 31.03.2020 року скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко О.І., 01.04.2020 року подано до суду скаргу, в якій вона просить також визнати неправомірними дії приватного виконавця Резнікова О.Г. щодо оголошення в розшук, опису та арешту, передачі на зберігання стягувачу ОСОБА_3 та передачі на зберігання іншому зберігачу представнику ДП «Сетам» Лелюшок В.В. для реалізації легкового автомобіля марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . Крім того, просить визнати неправомірними та зобов`язати приватного виконавця скасувати винесені ним в межах виконавчого провадження, а саме: постанову про розшук майна боржника від 19.03.2020 року, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.03.2020 року та постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 20.03.2020 року і зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. повернути ОСОБА_1 легковий автомобіль марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 з усіма наявними в зазначеному автомобілі особистими речами ОСОБА_1 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03.04.2020 року скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко О.І., 17.04.2020 року подано до суду ще одну скаргу, в якій вона просить також визнати неправомірними дії приватного виконавця Резнікова О.Г. щодо виходу 13.04.2020 року за адресою місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та щодо складання Акту приватного виконавця від 13 квітня 2020 року про ненадання ОСОБА_1 вільного доступу до квартири та розташованого в ній майна.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17.04.2020 року скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Враховуючи викладене, положення ст. 449 ЦПК України, суд приходить до висновку, що скаржник ОСОБА_1 при зверненні до суду зі скаргою 27.03.2020 року (згідно штампу на конверті), щодо оскарження постанов приватного виконавця винесених в період з 13.03.2020 року по 20.03.2020 року, які вона отримала лише 26.03.2020 року, не порушила передбачений десятиденний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18.06.2020 року цивільні справи за скаргами ОСОБА_1 було об`єднано в одне провадження.

Скаржник ОСОБА_1 та представник скаржника ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначені у скаргах вимоги підтримали та просять суд задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Резніков О.Г. та його представник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення скарг та просили суд відмовити в її задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень приватний виконавець зазначив, що 13 березня 2020 року до нього звернувся ОСОБА_3 із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 242/3822/19, виданого Селидівським міським судом Донецької області від 05.03.2020 року, в якій місце проживання боржника ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 . Крім того, у виконавчому листі № 242/3822/19 від 05.03.2020 року, який видано Селидівським міським судом Донецької області, місце проживання боржника ОСОБА_1 також зазначено: АДРЕСА_2 . Крім того, вже в процесі виконання виконавчого документу з рахунку боржника ОСОБА_1 , відкритого в Київському ГРУ АТ КБ «Приватбанк», платіжною вимогою приватного виконавця 19.03.2020 року списано 96 грн. 89 коп., що підтверджує наявність відкритих боржником рахунків, а також наявність на цих рахунках коштів банківській установі, зареєстрованій у м. Києві. Таким чином вважають, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 61554806 від 13.03.2020 року та подальші дії в межах вищевказаного виконавчого провадження були здійснені ним з дотриманням вимог чинного законодавства.

В судове засідання заінтересована особа-стягувач ОСОБА_3 не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи та обґрунтування доводів, зазначених у скарзі, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, вислухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27.12.2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики, на виконання якого були надані розписки від 04.01.2009 року та 01.02.2010 року, у розмірі 2 164 373 грн. 50 коп. та грошові кошти за договором позики, на виконання якого була надана розписка від 01.03.2011 року, у розмірі 106 415 грн. Крім того, стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 20 668 грн. 15 коп., а саме – по 10 334 грн. 08 коп. з кожного.

05.03.2020 року Селидівським міським судом Донецької області було видано виконавчий лист № 242/3822/19 про солідарне стягнення з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики, на виконання якого були надані розписки від 04.01.2009 року та 01.02.2010 року, у розмірі 2 164 373 грн. 50 коп. Адреса місця проживання боржника ОСОБА_1 у виконавчому листі зазначена: АДРЕСА_2 .

13.03.2020 року стягувач ОСОБА_3 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 242/3822/19, виданого Селидівським міським судом Донецької області від 05.03.2020 року, в якій місце проживання боржника зазначено: АДРЕСА_2 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. від 13.03.2020 року відкрито виконавче провадження № 61554806 за виконавчим листом № 242/3822/19, виданого 13.03.2020 року Селидівським міським судом Донецької області, про солідарне стягнення з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики, на виконання якого були надані розписки від 04.01.2009 року та 01.02.2010 року, у розмірі 2 164 373 грн. 50 коп. Адреса місця проживання боржника ОСОБА_1 в постанові зазначена: АДРЕСА_2 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. від 13.03.2020 року визначено суму основної винагороди, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 та складає 216 437 грн. 35 коп.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. від 17.03.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у сумі 2 381 532 грн. 35 коп.

Постановою від 18.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Резніковим О.Г. було описано та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частку земельної ділянки за кадастровим номером 3210945600:01:082:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (присадибна ділянка) та на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровим номером 3210945600:01:082:0060, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (присадибна ділянка).

Постановою від 19.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Резніковим О.Г. призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Інжирінговий центр «ЕКСКОН» для надання письмового висновку, звіту про експертну грошову оцінку арештованого майна (акт оцінки арештованого майна) з питань ринкової вартості арештованого майна.

Постановою від 19.03.2020 року визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 1422 грн. 00 коп.

Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19.03.2020 року здійснено опис та накладено арешт належного ОСОБА_1 автомобіля марки «Rover», модель 216, 1995 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 .

Постановою від 19.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Резніковим О.Г. призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 для надання письмового висновку, звіту про експертну грошову оцінку арештованого майна (акт оцінки арештованого майна) з питань ринкової вартості арештованого майна.

Згідно постанови від 19.03.2020 року легковий автомобіль марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 , оголошено у розшук.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. від 20.03.2020 року, останнім здійснено опис та накладено арешт на автомобіль марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . Відповідальним зберігачем автомобіля призначено ОСОБА_3 .

Постановою від 20.03.2020 року відповідальним зберігачем автомобіля марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 призначено ОСОБА_8 .

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. від 20.03.2020 року, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у сумі 2 381 532 грн. 35 коп.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 204118890 від 13.03.2020 року ОСОБА_1 на праві власності належать: 1/2 частка земельної ділянки за кадастровим номером 3210945600:01:082:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (присадибна ділянка) та 1/2 частка земельної ділянки за кадастровим номером 3210945600:01:082:0060, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (присадибна ділянка).

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 , вартість майна КТЗ марки «Rover», модель 216, 1995 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 складає 64 821 грн. 65 коп.

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Інжирінговий центр «ЕКСКОН», вартість 1/2 частки земельної ділянки за кадастровим номером 3210945600:01:082:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (присадибна ділянка) складає 391 635 грн. 00 коп.

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Інжирінговий центр «ЕКСКОН», вартість 1/2 частки земельної ділянки за кадастровим номером 3210945600:01:082:0060, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (присадибна ділянка) складає 391 635 грн. 00 коп.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна № 55523916 від 25.04.2018 року, автомобіль марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , зареєстровано у вказаному реєстрі на підставі Договору застави транспортного засобу від 25.04.2018 року. Обтяжувачем автомобіля є ПАТ «АБ «Укргазбанк». Вартість основного зобов`язання 862 400 грн. 00 коп.

Згідно меморіального ордеру № K03197D86F від 19.03.2020 року, було здійснено стягнення з рахунку в Київському ГРУ АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 96 грн. 89 коп. із призначенням платежу № 242/3822/19 від 05.03.2020 року.

Відповідно до вимог № 85 від 20.03.2020 року та № 109 від 13.04.2020 року, направлених приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Резніковим О.Г., останній повідомляв ПАТ АБ «Укргазбанк», як заставодержателя, про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме легкового автомобіля марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 та вимагав надати дані і копії документів щодо дати виникнення застави автомобіля, чинність застави на день подання вимоги, вартість предмета застави на день виникнення застави, розмір заборгованості боржника перед заставодержателем на дань подання вимоги, банківські реквізити ПАТ АБ «Укргазбанк» для перерахування коштів від реалізації предмета застави.

Постановою від 01.04.2020 року припинено розшук автомобіля марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Згідно листа № 124/11153/2020 від 17.04.2020 року, ПАТ АБ «Укргазбанк» повідомив ОСОБА_2 про те, що 03.04.2020 року до банку надійшла вимога приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. від 20.03.2020 року № 85. Інших листів, запитів чи звернень про надання банком згоди на звернення стягнення (реалізацію) на автомобіль марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який є забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором № 1253/04/2018/0959 від 25.04.2018 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 , не надходило. Відповідь на вимогу приватного виконавця № 85 від 20.03.2020 року буде надана в передбачені законом строки.

Листом № 124/12769/2020 від 05.05.2020 року, ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовив приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Резнікову О.Г. у наданні згоди на реалізацію автомобіля.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 5140/10878-33-20/20.5.1 від 01.06.2020 року, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. щодо здійснення виконавчого провадження № 61554806. За результатами проведеної Управлінням позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_5 в межах предмету звернення, виявлено порушення вимог частини першої статті 51 та пунктів 1, 3 частини п`ятої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимоги № 103 від 06.04.2020 року, направленої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Резніковим О.Г., останній просив боржника ОСОБА_1 або її представникам за довіреністю бути присутніми 13 квітня 2020 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 та надати вільний доступ до квартири та розташованого в ній майна з метою звернення стягнення в рахунок погашення боргу згідно виконавчого документу.

Згідно акту приватного виконавця від 13.01.2020 року, при виході за адресою АДРЕСА_1 , боржником не надано вільний доступ до квартири та розташованого в ній майна з метою звернення стягнення в рахунок погашення боргу згідно вищевказаного виконавчого документу.

Відповідно до витягу Єдиного реєстру адвокатів України, адресою здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Адвокатське бюро «Адвокатська фірма Наталії Бойко» зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції», 19.03.1997, § 40).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1403-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону № 1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону № 1403-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону № 1404-VIII).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (далі Інструкція) у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Таким чином, зазначені норми законодавства визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 25 Закону України «Про органи та осіб,які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд звертає увагу, що у виконавчому листі № 242/3822/19 та заяві ОСОБА_3 13.03.2020 року про примусове виконання рішення місце проживання боржника було зазначено АДРЕСА_2 .

Згідно Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Резнікова О.Г. є м. Київ.

Отже, місце проживання боржника, зазначене у виконавчому листі та заяві стягувача про примусове виконання, відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Резніков О.Г. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 61554806 прийнято до виконання виконавцем за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи.

Слід також зауважити, що Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року не зобов`язує державного чи то приватного виконавця перевіряти інформацію щодо місця проживання боржника під час відкриття виконавчого провадження, а лише зобов`язує стягувача при подання заяви про примусове виконання рішення із іншою адресою місця проживання боржника, ніж та що зазначена у виконавчому документі, подати докази проживання боржника за іншою адресою.

Таким чином, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи скаржника, щодо відсутності підстав у приватного виконавця Резнікова О.Г. для відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 242/3822/19, виданого Селидівським міським судом Донецької області 05 березня 2020 року.

Поміж іншим суд звертає увагу і на той факт, що після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було встановлено наявність банківського рахунку боржника в Київському ГРУ АТ КБ «Приватбанк» з якого було стягнуто грошові кошти у сумі 96 грн. 89 коп. із призначенням платежу № 242/3822/19 від 05.03.2020 року.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з пунктами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник, у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

В частині 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Таким чином, на думку суду, наявність у ОСОБА_1 відкритого рахунку у АТ комерційний банк «Приват Банк» з місцем реєстрації у місті Києві та враховуючи, що подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, також давали право приватному виконавцю Резнікову О.Г. відкрити вищезазначене виконавче провадження в межах свого виконавчого округу.

Доводи скаржника, що наявність коштів на банківському рахунку повинно бути встановлено саме на момент відкриття виконавчого провадження, суд вважає помилковим, оскільки відповідно до приписів п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Вирішуючи вимоги скарги в частині визнання подальших дій приватного виконавця вже у відкритому виконавчому провадженні та скасування всіх постанов винесених в рамках виконавчого провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 36 Закону № 1404-VIII розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 50 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону № 1404-VIII у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Звертаючи увагу на вищенаведені положення Закону та враховуючи встановлення приватним виконавцем під час здійснення виконавчих дій факту належності боржнику ОСОБА_1 на праві власності майна у вигляді 1/2 частки земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , автомобілів марки «Rover» та марки «Subaru», суд приходить до висновку, що приватний виконавець був наділений повноваженням та мав право на винесення постанов, про арешт коштів боржника від 17.03.2020 року, про опис та арешт (коштів) боржника від 18.03.2020 року (земельні ділянки), про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Інжирінговий центр «ЕКСКОН» для участі у виконавчому провадженні від 19.03.2020 року (земельні ділянки), про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19.03.2020 року (автомобіль марки «Rover»), про визначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 для участі у виконавчому провадженні від 19.03.2020 року (автомобіль марки «Rover»), про розшук майна боржника від 19.03.2020 року (автомобіль марки «Subaru»), з метою виконання рішення суду, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні скарги в цій частині.

Натомість вирішуючи вимоги скарги щодо визнання неправомірними дій приватного виконавця відносно автомобіля марки «Subaru» в частині його опису та арешту і передачу його на зберігання третім особам, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 51 Закону № 1404-VIII для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 22 Закону № 1404-VIII понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону № 1404-VIII готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

Згідно ч. 5 ст. 56 Закону № 1404-VIII про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону № 1404-VIII вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Відповідно до ст. 58 Закону № 1404-VIII майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем. Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Згідно ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач (продавець) рухомих речей, які є предметом купівлі-продажу в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, набуває пріоритет з моменту реєстрації відповідного обтяження. Такий пріоритет є вищим за інші обтяження майна боржника, встановлені на користь інших обтяжувачів, навіть якщо такі обтяження були зареєстровані раніше.

Проаналізувавши вищевказані норми та вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що дії та постанови приватного виконавця в частині передачі на зберігання легкового автомобіля марки «Subaru», 2018 року випуску, стягувачу ОСОБА_3 , передачі на зберігання для подальшої реалізації вищевказаного автомобіля іншому зберігачу представнику ДП «Сетам» Лелюшок В.В., є неправомірними, оскільки приватним виконавцем попередньо не було отримано згоди на реалізацію предмети застави від обтяжувача автомобіля, ПАТ «АБ «Укргазбанк», який має пріоритетне право на задоволення своїх вимог перед іншими обтяжувачами.

Крім того, ПАТ «АБ «Укргазбанк» у своєму листі від 05.05.2020 року відмовив приватному виконавцю у реалізації предмету застави.

У зв`язку з чим, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме слід визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. в частині передачі на зберігання легкового автомобіля марки «Subaru» 2018 року випуску стягувачу ОСОБА_3 , в частині передачі на зберігання та подальшої реалізації легкового автомобіля іншому зберігачу представнику ДП «Сетам» Лелюшок В.В., визнання неправомірними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. від 20 березня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника в частині передання легкового автомобіля марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, на зберігання стягувачу ОСОБА_3 та постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова О.Г. від 20 березня 2020 року про передачу майна на зберігання іншому зберігачу представнику Державного підприємства «Сетам», та слід зобов`язати приватного виконавця повернути автомобіль ОСОБА_1 .

Суд критично ставиться до доводів скаржника що участь понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час опису, арешту, вилучення та передачу автомобіля на зберігання, є підставою для визнання в цілому дій приватного виконавця неправомірними, оскільки надані та дослідженні в судовому доказу, жодним чином не свідчать про той факт, що вищевказані особи мають саме особисту заінтересованість у вчиненні виконавчих дій, пов`язані родинними зв`язками з учасниками виконавчого провадження. Крім того, в судовому засіданні не доведено той факт, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є підлеглими стягувача ОСОБА_3 .

Поміж іншим, на думку суду, вищевказані норми не позбавляли права приватного виконавця здійснювати опис, арешт заставленого майна та реєстрацію обтяження в порядку черговості відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у зв`язку з чим, дії та постанови приватного виконавця щодо опису та арешту вказану майна є законними та скарга ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, суд не находить підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 в частині передачі особистих речей скаржника, які перебували в автомобілі під час його вилучення та транспортування на штрафмайданчик, оскільки в судовому засіданні скаржником та його представником не наведено жодного належного та допустимого доказу щодо знаходження в автомобілі речей, зазначених у переліку. Слід також зауважити, як встановлено в судовому засіданні, автомобіль транспортовано на штрафмайданчик в закритому вигляді та ключі стягувачу, приватному виконавцю чи то іншій особі, скаржником не передавалися, що по своїй суті виключає вільний доступ до особистих речей ОСОБА_1 .

Вирішуючи скаргу в частині визнання неправомірними дії приватного виконавця Резнікова О.Г. щодо виходу 13.04.2020 року за адресою місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та щодо складання Акту приватного виконавця від 13 квітня 2020 року про ненадання ОСОБА_1 вільного доступу до квартири та розташованого в ній майна слід зазначити наступне.

Згідно ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до положень Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 3) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 4) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 8) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 9) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 10) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 11) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно ст. 19 Закону № 1404-VIII боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

З акту приватного виконавця, складеного 13.04.2020 року, судом встановлено, що 13 квітня 2020 року приватним виконавцем не проведено виконавчих дій з приводу опису майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із ненаданням доступу до приміщення боржником.

В судовому засіданні жодних належних та допустимих доказів щодо ігнорування приватним виконавцем доводів ОСОБА_1 про неможливість проведення опису майна боржника та примусового проникнення приватним виконавцем до житла боржника не надано. Тоді як, примусове проникнення до житла, може бути проведено лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 32 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Суд звертає увагу, що в наданих сторонами матеріалах виконавчого провадження постанова приватного виконавця про відкладення проведення виконавчої дії відсутня. В той самий час, в судовому засіданні встановлено, що приватним виконавцем вищевказаної виконавчої дії не проведено, проникнення у житло не відбулося, а тому права боржника не були порушені.

Враховуючи вищенаведене, суд критично ставиться до доводів скаржника щодо порушення приватним встановленого законом порядку доступу до житла та приміщення, де ОСОБА_1 , як адвокат здійснює свою адвокатську діяльність через Адвокатське бюро «Адвокатська фірма Наталії Бойко», яке є юридичною особою, та порушення права власності, що належить ОСОБА_2 , його дружині і двом малолітнім дітям.

Крім того, з цих же підстав, суд не може надати оцінку діям приватного виконавця Резнікова О.Г. з приводу передчасного вчинення дій, направлених на проникнення в житло боржника.

Що стосується твердження скаржника щодо порушення приватним виконавцем ст. ст. 16, 22 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець залучив до проведення виконавчої дії ОСОБА_11 , як представника стягувача, за відсутності у нього таких повноважень, а також пов`язаних із ним понятих, та посилання, що виконавчу дію проведено із порушенням карантинних норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV -2», а саме: у приміщенні за місцем проведення виконавчої дії перебувало більше ніж дві особи; залучення осіб, які повинні бути на самоізоляції, як особа, що досягнула 60-річного віку, а також здійснення виходу за адресою проживання ОСОБА_1 без попереднього повідомлення, суд вважає зазначити наступне.

Закон № 1404-VIII не вимагає попереднього повідомлення боржника у проведенні виконавчої дії, а лише встановлює час проведення виконавчих дій (ст. 29 Закону).

Статтею 16 Закону № 1404-VIII сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_11 представляти інтереси Довірителя на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1404-VIII понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Понятий зобов`язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз`яснює понятим їхні права і обов`язки, про що зазначається в акті.

Проте, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що поняті ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, чи то є підлеглими учасників виконавчого провадження.

Також, заявником не надано належних та допустимих доказів порушення приватним виконавцем карантинних норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2», зокрема постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП або вироку суду за притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 325 КК України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими та недоведеними доводи скаржника щодо порушення приватним виконавцем вимог ст. ст. 16, 22 Закону № 1404-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 та відмовляє в задоволені скарги в цій частині.

Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О.Г. скасувати постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 13.03.2020 року і про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.03.2020 року, суд вважає, що провадження в цій частині скарги підлягає закриттю виходячи з наступного.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та 29465/04) Європейський суд з прав людини закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Отже, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою – частиною другою статті 74 Закону України «Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324цс19), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 753/22823/18-ц (провадження № 14-425цс18) та від 16 жовтня 2019 року у справі № 1940/1957/18 (провадження № 11-608апп19).

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О.Г. скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 13.03.2020 року і постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.03.2020 року, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства і провадження в цій частині слід закрити.

На виконання вимог ч. 12 ст. 256 ЦПК України слід роз`яснити заявнику скарги, що вищевказані ним у скарзі вимоги підлягають вирішення у порядку адміністративного судочинства до відповідного окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 18, 259, 260, 261, 447, 451, 452 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Резніков Олександр Григорович, стягувач ОСОБА_3 , на неправомірні дії та постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 61554806 від 13.03.2020 року з примусового виконання заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27.12.2019 року у справі № 242/3822/19 та подальші вчиненні примусові виконавчі дії та винесені постанови в межах вказаного виконавчого провадження, та на неправомірні дії та постанови, винесені приватним виконавцем Резніковим Олександром Григоровичем в межах виконавчого провадження ВП № 61554806– задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова Олександра Григоровича в частині передачі на зберігання легкового автомобіля марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 стягувачу ОСОБА_3 .

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова Олександра Григоровича в частині передачі на зберігання та подальшої реалізації легкового автомобіля марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 іншому зберігачу представнику Державного підприємства «Сетам» Лелюшок Володимиру Володимировичу.

Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова Олександра Григоровича від 20 березня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника в частині передання легкового автомобіля марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 на зберігання стягувачу ОСОБА_3 .

Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова Олександра Григоровича від 20 березня 2020 року про передачу майна на зберігання іншому зберігачу представнику Державного підприємства «Сетам».

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Резнікова Олександра Григоровича повернути ОСОБА_1 легковий автомобіль марки «Subaru», 2018 року, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , в частині вимог щодо визнання неправомірними та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова Олександра Григоровича скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 13.03.2020 року та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.03.2020 року – закрити.

Роз`яснити скаржнику, що заявлені в цій частині вимоги, підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства до відповідного окружного адміністративного суду.

В задоволені решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали суду.

Суддя Владимирська І.М.