Рішення № 91475118, 22.04.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/20229/19

Провадження № 2/234/882/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі

головуючого судді Нейло І.М.,

за участю секретаря судового засідання Ридош Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, Краматорського міського суду Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ

Позивач 24.11.2019 року звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 79 499 грн. 46 коп. та понесені судові витрати у розмірі 1 921,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20.09.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5072 грн. 10 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з "1" по "25" число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з запропонованими позивачем умовами та правилами, тарифами складають між нею та Банком Кредитний Договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення ст.ст. 526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав. Станом на 19.09.2019 року заборгованість відповідача за Договором склала 16708 грн. 17 коп., яка складається з наступного: - заборгованість за кредитом – 3690 грн. 68 коп., - заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 4313 грн. 75 коп., - заборгованість за пенею та комісією - 8703 грн. 74 грн..

Представник позивача надав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Ухвалою про відкриття провадження від 17.12.2019 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

22.04.2020 р. відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі, просить застосувати строк позовної давності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що відповідно п. 2.1 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання послуг кредитного продукту від 20.09.2012 № б/н (далі Генеральна угода) позивач надав відповідачу кредит у сумі 5072 грн. 11 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на строк 24 місяців, з 20.09.2012 року по 30.09.2014 року у обмін на зобов`язання відповідача по поверненню кредиту, сплати відсотків у розмірі 1,5 % у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Сплата заборгованості здійснюється з "1" до "25" число кожного місяця шляхом надання відповідачем позивачу щомісячного платежу у сумі 253 грн. 11 коп. для погашення заборгованості по кредиту, який складається з заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших видатків відповідно до Умов та правил. Дата останньої сплати заборгованості не пізніше 30.09.2014 року (а.с. 12).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з запропонованими позивачем умовами та правилами, тарифами складають між ним та Банком Кредитний Договір, що підтверджується підписом у заяві .

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вищезазначеною угодою належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19.09.2019 року заборгованість відповідача за Договором склала 16708 грн. 17 коп., яка складається з наступного: - заборгованість за кредитом – 3690 грн. 68 коп., - заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 4313 грн. 75 коп., - заборгованість за пенею та комісією - 8703 грн. 74 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(ст. 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Встановлено, що у пункті 2.1. Генеральної угоди сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами (1,5 % в місяць), а пунктом 2.2 Генеральної угоди узгодили розмір штрафу( 924 грн. 16 коп.) за порушення строків погашення заборгованості.

Згідно п. 2.5. Генеральної угоди позичальник взяв на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту, процентів, винагороди відповідно до Генеральної угоди і Умовам та правилам.

Генеральною угодою встановлено дату останньої сплати заборгованості - не пізніше 30.09.2014 року, а отже, суд вважає, що з врахуванням умов підписаної сторонами Генеральної угоди з боку відповідача мало місце порушення строків розрахунку за кредитом, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за період з 20.09.2012 року по 30.09.2014 року.

Разом з тим, вимога про стягнення з відповідача відсотків за період з 01.10.2014 року по 19.09.2019 року є необґрунтованою оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування.

Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12.

Суд вважає, що позивач не має права на стягнення суми пені та комісії в розмірі - 8703 грн. 74 грн. та штрафу в розмірі 924 грн. 16 коп. виходячи із наступного

В генеральній угоді (п.2.8) міститься посилання стосовно визначення її розміру, який визначений Умовою та правилами надання банківських послуг.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та комісії, суд виходить із правової позиції Верховного Суду, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. Висновки вказаної правової позиції Великої Палати зводяться до того, що банк, обґрунтовуючи наявність та розмір заборгованості, зокрема і окремих частин такої заборгованості, повинен надати підтвердження узгодження із позичальником саме тих умов, за якими таку заборгованість нараховує.

Витяги з Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку, що надані позивачем, не містять підпису позичальника. А тому не можуть бути доказом узгодження таких умов із відповідачем.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення пені та комісії, оскільки в генеральній угоді сторони розмір пені не узгодили, в ній міститься лише посилання на Умови та правила стосовно порядку нарахування пені. А оскільки позивачем не надано підтверджень узгодження з відповідачем таких Умов та правил, то вимога про стягнення пені та комісії не може бути задоволена.

При нарахуванні відповідачу штрафу позивачем не враховані положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669-VII, згідно якого на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Краматорськ Донецької області, яке відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р та від 02.12.2015 року №1275-р входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку позивач не довів наявність підстав для стягнення з відповідача пені, комісії та штрафу саме в тих розміру та порядку, що заявлені у позові.

Тому, у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог в цій частині, такі вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо застосування до спірних правовідносин, заявленої відповідачем, позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

За ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Окрім цього, згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що, відповідно до Генеральної угоди сторони домовились, що при порушенні відповідачем строків погашення заборгованості, зазначених у Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш ніж на 31-й день, по зобов`язанням, строк яких не настав, строком повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення.

Встановлено, та вбачається з розрахунку, який долучений Банком до позовної заяви, що ОСОБА_1 за вказаним договором починаючи з 27.06.2013 року платежів не здійснював (а.с. 8-10).

Суд зазначає, що погоджений сторонами строком повернення кредиту є 30.09.2014. Проте, до суду Банк звернувся 24.11.2019 (а.с.48), тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки на час звернення позивача до суду з цим позовом збіг строк позовної давності за його вимогами, а відповідач заявив вимогу про застосування позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» "(ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ – 14360570, місцезнаходження – вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду або через Краматорський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Краматорського міського суду І.М.Нейло