Рішення № 91474400, 02.09.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/942/20

Номер провадження № 2/220/417/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В., представника позивача Король Т.В. , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача Каратиш Ю.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , представник позивача адвокат Король Тетяна Володимирівна, до ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Каратиш Юлія Валеріївна, третя особа Новопетриківська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2020 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 12.06.2020 р. Справу призначено до розгляду 19.08.2020 р.

Короткий зміст вимог позовної заяви (уточненої)

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

1968 року свекор позивача, ОСОБА_5 , побудував житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

11.02.1970 р. подвір`я вказаного будинку було поділено між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в результаті чого утворилося два окремих домоволодіння, що підтверджується актом розподілу спільного майна. Згідно зазначеного акту ОСОБА_5 залишився житловий будинок 1968 року побудови, а ОСОБА_6 будинок критий черепицею.

Згідно технічного паспорту від 20.07.1988 року на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_5 побудований в 1968 році критий шифером.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 видане 17 липня 200 року виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецькій області. На момент смерті ОСОБА_5 та протягом всього життя у вищезазначеному житловому будинку з ним разом проживав чоловік позивача, ОСОБА_8 , який прийняв спадщину фактично, шляхом проживання зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Згідно технічного паспорту від 20.07.1988 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 власником будинку є ОСОБА_5 . Заповіту ОСОБА_5 не складав.

В 2015 році ОСОБА_8 вирішив оформити право власності на житловий будинок у зв`язку з чим звернувся адвоката, який в свою чергу звернувся із запитом до КП «Великоновосілківське РБТІ». З відповіді КП «Великоновосілківське РБТІ» від 24.04.2015 року чоловік позивача дізналися, що право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 10.08.1988 року. Підстави для реєстрації права власності за права власності на вищезазначений житловий будинок позивачу не відомо до теперішнього часу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 видане повторно 11.02.2015 року. Після його смерті в його будинку проживала і проживає його дружина, відповідач по справі ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивача, ОСОБА_8 .

Після його смерті позивач прийняла спадщину та на частину спадкового майна отримала свідоцтва про право власності за законом.

Згідно довідки №132 від 03.02.2015 року виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 ,згідно даних погосподарської книги числився з 1970 року по день його смерті за ОСОБА_5 . Аналагочні дані містить довідка № 645 від 22.07.1998 року виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Згідно довідки № 133 від 03.02.2015 року виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 згідно даних погосподарської книги станом на 03.02.2015 рік належить ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УPCP) із 1979 року. В погосподарськюс книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Зазначає, що згідно копії рішення Великоновосілківської районної ради народних депутатів від 20.01.1988р. №8 «Про технічну інвентаризацію, реєстрацію та оформлення права власності житлового фонду в сільській місцевості Великоновосілківського району». В списку громадян, яким повинні були бути видані свідоцтва про право власності під № НОМЕР_3 включено ОСОБА_5 (адреса АДРЕСА_1 ).

Таким чином, видане свідоцтво про право власності від 10.08.1988 року на ім`я ОСОБА_6 є недійсним, оскільки видане без правових підстав.

Неможливість оформити у встановленому порядку свідоцтво про право на спадщину на домоволодіння, стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 10.08.1988 року на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 видане на ім`я ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Великоновосілківської районної ради народних депутатів від 20.01.1988р. №8. Визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 49-52 т. 1).

Позиція відповідача

Відповідачем у встановлені строки, 01.07.2020 р. було надано відзив на позов, мотивуючи свої заперечення наступним чином. Дійсно, згідно акту від 11.02.1970 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було здійснено розподіл майна. Відповідно до нього, ОСОБА_5 продовжував жити в будинку 1968 р. побудови, а ОСОБА_6 отримав будинок, вкритий черепицею. Між відповідачем і ОСОБА_6 було укладено шлюб 27.04.1969 року. Оскільки будівля крита черепицею була непридатна для життя, то подружжям було знесено цей будинок і на його місці вирішено побудувати інший. Для цього ОСОБА_6 отримав свідоцтво на побудову індивідуального житлового будинку від 06.06.1979 року (копія додається). ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 (копія додається). Після смерті чоловіка ОСОБА_2 оформила право власності на будинок на своє ім`я. В процесі оформлення права власності на будинок та земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, будинку була присвоєна адреса АДРЕСА_2 . Відповідач отримала свідоцтво про право власності на будинок за адресою АДРЕСА_2 , технічний паспорт, державний акт на право приватної власності на землю для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_8 жив з батьком ( ОСОБА_5 ) у будинку 1968 року побудови за адресою: АДРЕСА_1 до 1983 року. Твердження позивача, що протягом всього життя і на день відкриття спадщини ОСОБА_8 проживав з ОСОБА_5 не відповідає дійсності, оскільки з 1983 року ОСОБА_5 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Це підтверджується письмовими показами свідків: ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . Справжність підпису на показах засвідчена секретарем Новопетриківської сільської ради. З огляду на це інформація зазначена в довідці Новопетриківської сільської ради №116 від 03.02.2015 року не відповідає дійсності. Про свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_6 на будинок за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачка дізналася тільки після отримання позову з додатками. З огляду на складні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , у відповідачки виникають великі сумніви достовірності документів, зібраних ОСОБА_15 . Зокрема свідоцтво про право власності та технічний паспорт, в якому зроблено виправлення. Також відповідачка не може бути впевнена у достовірності документів наданих архівом м. Донецьк, оскільки по-перше довідка видавалась архівом, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, по-друге, в архівній виписці зроблена помилка - станом на 20.01.1988 року головою Новопетриківської сільської ради був ОСОБА_16 , а не « ОСОБА_17 », як зазначено в виписці. ОСОБА_2 вважає себе неналежним відповідачем, оскільки після смерті її чоловіка, зазначений будинок до складу спадщини не входив, а після смерті ОСОБА_8 , який по багатьом довідкам Новопетриківської сільської ради є власником будинку, вона не є спадкоємцем. Зазначила, що у випадку відмови в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 10.08.1988 року на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Великоновосілківської райради народних депутатів від 20.01.1988 року № 8, ОСОБА_2 (відповідач) буде звертатися з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 217-220 т. 1).

У додаткових письмових поясненнях відповідач зазначає, що вона не є спадкоємцем майна ОСОБА_6 , а тому наголошує на тому, що не є належним відповідечем по справі (а.с. 41-42 т.2).

23.07.2020 р. позивачем надано відповідь на відзив, у якому вона зазначила, що згідно п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Отже, факт прийняття відповідачем спадщини шляхом проживання, підтверджується, крім довідок +виконкому новопетриківської сільської ради, щей штампом в копії паспорту ОСОБА_8 (с. 11), згідно якого ОСОБА_8 з 29.11.1976 року по 04.12.2006 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що відповідач прийняла спадщину відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Письмові показання свідків не заслуговують на увагу, оскільки порушено принцип безпосередності дослідження таких доказів. Ввадає, що посилання відповідача на складні стосунки між нею та ОСОБА_8 та додані на підтвердження йього копії документів взагалі не стосуються предмету спору 19-21 т. 2).

Процедура судового розгляду

Позивач та третя особа - виконком Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, повідомлені в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи, як і доказів поважності причин невки не надали (а.с. 47 т. 2).

Представник позивача Король Т.В. зазначила, що позивач повідомлена про час та місце розгляду справи, бажання приймати участь в судовому засіданні не висловила.

Представник позивача Король Т.В. , відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача Каратиш Ю.В. , не заперечували проти розгляду справи без участі позивача та представника третьої особи.

Судом ухвалено розглядати справу без участі позивача відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України та без участі представника третьої особи, згідно п. 1 ч. 3 ст.223 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Король Т.В. позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, уточнила, що у уточненій позовній заяві у тексті зазначила, що вважає належним відповідачем Новопетриківську сільську раду помилково, просила вказаний абзац позову не приймати до уваги. Зазначила, що вважає належним відповідачем по справі саме ОСОБА_2 , залучати у якості співвідповідача Новопетриківську сільську раду не бажає. Пояснила, що письмово до нотаріуса з заявою щодо прийняття спадщини, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , позивач не зверталась та відмови у формі постанови не отримувала. Про порушене право позивач дізналась у травні 2018 року, коли приймала спадщину після смерті свого чоловіка. Також висловила позицію щодо судових витрат, вказавши, що просить не стягувати з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Каратиш Ю.В., надали суду пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмовим поясненням відповідача. При цьому представник відповідача Каратиш Ю.В. зазначила, що вважає підставою для відмови у задоволенні позовних вимог лише той факт, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_2 спадщину після смерті свого чоловіка у виді житлового будинку АДРЕСА_1 не приймала.

За клопотанням представника позивача Король Т.В. ухвалою суду від 12.06.2020 р. було витребувано: у державного нотаріуса Кравець С.В. копію спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; в КП «Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації» копії інвентаризаційних справ на житлові будинки, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Ухвалу суду виконано. У підготовчому судовому засіданні представник відповідача Каратиш Ю.В. відмовився від раніше заявлених клопотань про витребування доказів та роз`єднання позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відносини власності

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

Як вбачається з Акта добровільного поділу майна від 11.02.1970 р., посвідченого виконкомом Новопетриківської сільської Ради Великоновосілківського району Донецької області, зареєстрованого за № 17, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 провели розподіл майна на добровольних началах, виділено нове господарство ОСОБА_5 . Зі спільного майна виділяється

ОСОБА_6 (сину):

1.будинок критий черепицею - 1

2.телевізор «Верховина» - 1

3.стілці - 6

4.стол - 2

ОСОБА_5

1.будинок селікатний 1968 р. буд. - 1

2.стілці - 8

3.телевізор «Берізка» - 1

4.корова -1 (а.с. 12 т. 1).

Оригінал вказаного акту судом оглянуто, заперечень з боку сторін щодо його дійсності, змісту, форми не надійшло.

Як вбачається з даних Свідоцтва про право особистої власності на будівлю с. Новопетриківка, 10.08.1988 р., домоволодіння у АДРЕСА_3 належить « ОСОБА_6 », свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Великоновосілківської райради від 20.01.1988 р. № 8 (друга цифра у році виправлена з 8 на 9) (а.с. 67 т.1). Суд вважає, що вказане виправлення фактично не впливає на зміст вказаного документа, оскільки очевидним є той факт, виходячи з дослідженої вище документації, що вказане рішення було прийнято у 1988 році, а не 1888 року. Право власності за ОСОБА_6 на підставі данного свідоцтва було зареєстровано, реєстраційний номер 99 (а.с. 21 т.1).

20.07.1988 р. виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 (російською мовою) (а.с. 61-73 т.1), власником будинку вказано ОСОБА_5 « ОСОБА_5 » (закреслено) Технічний паспорт є фактично технічною документацією, та не встановлює право власності особи, проте містить відповідні дані про рік, місце, технічні характеристики побудови, що має доказове значення у вказаному провадженні. Так, загальна площа побудови складає 62,8 кв м, з якої житлова - 37,5 кв м, допоміжна - 15,2 кв м. Рік побудови вказаної будівлі - 1968 р., стіни будинку - шлаколиті, обкладені цеглою; криша - шифер.

29.07.1998 р. ОСОБА_5 звернувся з заявою до голови Великоновосілківської районної Ради народних депутатів Стариченко Є.Г. з заявою, у якій просив видати свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 68 т. 1). Цієї ж дати ОСОБА_5 , зазначивши адресою свого проживання АДРЕСА_1 , звернувся з заявою до Начальника Великоновосілківського бюро технічної інфентаризації з заявою про виклик техніка для складання поетажного плану будинку, проведення поточної інвентаризації (а.с. 68 т.1).

Як вбачається з довідки, виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області 22.07.1998 р., будинок, розташований в АДРЕСА_1 , згідно запису в погосподарській книзі виконавчого комітета Новопетриківської сільської ради, особовий рахунок НОМЕР_5 , рахується за ОСОБА_5 (а.с. 69 т. 1).

Згідно даних технічного паспорта на житловий будинок, АДРЕСА_2 (а.с. 75-87 т.1), власником у якому вказано ОСОБА_2 , складеного 16.06.1999 р., ОСОБА_2 є власником вказаного будинку на підставі свідоцтва про право особистої приватної власності від 06.05.1999 р. (а.с. 78 т. 1); основна площа житлового будинку складає 65,7 кв м, дата побудови - 1981 р. (а.с. 81 т. 1). Літня кухня побудована 1974 р., веранда 1975 р. гараж 1980 р., сарай Д1 - 1970 р., погріб 1970 р., сарай в-1 - 1998 р. (а.с. 82 т. 1). Замовлення на інвентаризаційні роботи зроблено ОСОБА_2 (а.с. 84 т. 1).

06.05.1999 р. видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_2 , на підставі розпорядження голови Великоновосілківської держадміністрації № 160р (а.с. 85 т. 1). Сторони заявили, що немає необхідності витребовувати вказане розпорядження, оскільки ніхто з них не має сумнівів у його існуванні та дані, викладені у ньому не мають значення для правильного вирішення спору.

20.01.2007 р. за № 3 Виконавчим комітетом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області прийнято рішення, яким вирішено оформити право особистої власності на домобудівлю № НОМЕР_6 , розташовану по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 ; Великоновосілківському районному бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності та провести державну реєстрацію (а.с. 20 т.1). Вказане рішення має характер дозвільної документації, права власності не встановлює, проте, вказаний документ підтверджує бажання ОСОБА_8 за життя оформити будівлю на своє ім`я, але перешкодою для такого оформлення було свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 10.08.1988 року, реєстраційний номер 99 (а.с. 21 т.1).

У погосподарській книзі на домогосподарство по АДРЕСА_1 , членами вказаного господарства з 1991 р. є ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (а.с. 40 т.2).

Згідно даних погосподарської книги на домогосподарство по АДРЕСА_1 , членами вказаного господарства з 1996 р. є ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (а.с. 34, 36,38 т.2).

Як вбачається з даних погосподарської книги на домогосподарство по АДРЕСА_2 , членами вказаного господарства з 1991 р. є ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 (а.с. 39 т. 2).

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17, 225 т. 1).

Як вбачається із довідки № 576 від 11.06.2020 р., ОСОБА_2 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 47 т. 1). За вказаною адресою, згідно паспортних даних, ОСОБА_2 зареєстрована з 25.10.1977 р. (а.с. 223-224 т.1).

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 дійсно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 27.04.1969 р. по теперішній час (а.с. 243 т.1).

Згідно пояснень відповідача у відзиві на позовну заяву, між нею та ОСОБА_6 було укладено шлюб 27.04.1969 р. Вказане стороною позивача не заперечується те не потребує додаткового доказування, відповідно до положень ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сумнівів у достовірності такої обставини та добровільності її визнання суд не має.

Відповідно до даних погосподарської книги на домогосподарство по АДРЕСА_2 , членами вказаного господарства з 1996 р. є ОСОБА_2 (а.с. 33,35, 37 т. 2).

Як вбачається з довідки, виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області № 132 від 03.02.2015 р., будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з 1970 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала ОСОБА_5 (а.с. 29 т. 1).

Згідно даних довідки № 133 від 03.02.2015 р., виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, згідно запису в погосподарчій книзі № 545 будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 30 т.1).

Також, як вбачається з довідки № 508 від 25.05.2020 р., виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, згідно запису в погосподарчій книзі № 545, будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , по теперішній час значиться за ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 32 т.1).

Згідно даних довідки № 114 від 02.02.2015 р., виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, згідно рішення сесії Новопетриківської сільської ради № 27/3 від 05.08.1988 року будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та згідно запису в погосподарчій книзі № 545 будівля належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 33 т.1).

Відповідно до довідки № 507 від 25.05.2020 р., виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, в зв`язку з упорядкуванням нумерації будинків сільської ради після поділу ділянки та майна, належної ОСОБА_5 , утворилося два подвір`я за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 фактично належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 фактично належав ОСОБА_6 , по день його смерті (а.с. 34 т.1).

Комунальні послуги (електрична енергія) за адресою: АДРЕСА_1 , з 2009 р. по 2015 р. сплачувались ОСОБА_8 , при цьому, у деяких рахунках вказано як володільця особового рахунку ОСОБА_5 (а.с. 35-38 т.1), зазначене дає підстави вважати, що утримання вказаного будинку проводилось ОСОБА_8 у вказаний період, після смерті ОСОБА_5 .

Виходячи з наведених та досліджених судом доказів, пояснень сторін, проаналізувавши їх у сукупності та логічному взаємозв`язку, беручи до уваги, що такі докази є достатніми, достовірними, належними та допустимими, фактично узгоджуються між собою та послідовно відображають хронологію подій, не зважаючи на неможливість отримання оригіналу Рішення виконкому Великоновосілківської райради від 20.01.1988 р. № 8 (а.с. 23,24 т. 1), судом встановлено, що фактично Актом добровільного поділу майна від 11.02.1970 р., посвідченого виконкомом Новопетриківської сільської Ради Великоновосілківського району Донецької області, зареєстрованого за № 17 (а.с. 12 т.1), визначено право власності ОСОБА_5 на жилий будинок АДРЕСА_1 , та ОСОБА_6 , на жилий будинок АДРЕСА_2 . При цьому, відповідно до положень ст. 78 ЦПК України, суд визнає недопустимими доказами копію рішення виконкому № 8 від 20.01.1988 р. (а.с. 25,26 т.1), архівну виписку з матеріалів до протоколу № 1 засідання виконкому Великоновосілківської районної ради народних депутатів від 20.01.1988 р. (а.с. 27 т.1), оскільки вони надані за посвідчені організацією, яка здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території Донецької області, тобто неуповноважними особами. Довідка, надана відповідачем на підтвердження невідповідності вказаного рішення дійсним обставинам, а саме те, що головою Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області на 20.01.1988 р. був ОСОБА_16 (а.с. 244 т.1), не стосується предмету данного позову, оскільки розглядається, зокрема, питання про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 10.08.1988 р., оригінал тексту рішення виконкому від 20.01.1988 р. відсутній, стороною відповідача не обгрунтовано належність такого доказу для підтвердження заперечень, а тому суд визнає вказаний доказ неналежним, відповідно до положень ст. 77 ЦПК України.

Заперечення відповідача щодо підробленої технічної документації на будинок АДРЕСА_1 суд вважає необгрунтованими, оскільки вони відповідачем не доведені та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду вказаної справи.

Суд вважає докази, надані відповідачем на підтвердження складних стосунків між нею та ОСОБА_8 , а саме акт від 08.04.2005 р., акт від 11.05.2011 р., акт від 10.05.2011 р., які містять інформацію про фактичний спір щодо межових знаків (а.с. 248,249,250 т.1), заперечення на апеляційну скаргу на вирок суду, пояснення щодо порушень меж городу, супровідний лист від 01.07.2004 р., яким надіслано вирок суду, апеляцію на вирок суду від 29.06.2004 р. (а.с. 1-5), неналежними, відповідно до положень ст. 77 ЦПК України, оскільки відповідачем та його представником не обгрунтовано належність вказаних доказів до предмета спору.

Спадкові правовідносини

Як вбачається з матеріалів спадкової справи за № 516/2006, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с. 168-216 т.1), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 31 від 17.07.2006 р. (а.с. 170 т.1).

06.12.2006 р. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся його син, ОСОБА_8 , зазначивши у заяві, що спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 , права на земельну частку в розмірі 6,29 умовних кадастрових гектарах (а.с. 169 т.1).

Згідно довідки від 23.11.2006 р., ОСОБА_5 з 1990 р. до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав в АДРЕСА_3 (а.с. 171 т. 1). Як вбачається з довідки № 116 від 03.02.2015 р., виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради, ОСОБА_5 по день смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав в АДРЕСА_1 разом із сином, ОСОБА_8 (а.с. 28 т.1). У матеріалах спадкової справи вказана довідка відсутня. Таким чином, суду надані дві взаємовиключні довідки (а.с. 171, 28 т.1) щодо місця проживання ОСОБА_5 до часу смерті. Проте, згідно запису у погосподарській книзі (а.с. 40 т.2), ОСОБА_5 вибув в інше господарство АДРЕСА_3 . Таким чином, суд приймає до уваги довідку, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи (а.с. 171 т.1), стосовно того, що ОСОБА_5 проживав з 1990 р. на день смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_3 . Відомості щодо реєстрації ОСОБА_5 суду не надані. Суд зазначає, що вказане не впливає на прийняття спадщини його спадкоємцем, ОСОБА_8 , оскільки він прийняв спадщину шляхом подання заяви про її прийняття у встановлений ст. 1270 ЦК України строк. Показання свідків (письмові), надані стороною відповідача щодо проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 , суд не приймає до уваги та вважає такі докази недопустимими, отримані з порушенням вимог ст. 230 ЦПК України (а.с. 245,246-247 т.1).

Згідно довідки № 607 від 23.11.2006 р., ОСОБА_5 заповіту не складав (а.с. 172 т. 1). У спадковому реєстрі заповіти відсутні (а.с. 173 т.1). Спадкова справа зареєстрована у реєстрі за номером 41271422, у нотаріуса № 516, дата та час реєстрації - 06.12.2006 р., 13:46 (а.с. 175 т.1). 29.03.2017 р. ОСОБА_8 звернувся з заявою до Великоновосілківської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтв про право на спадщину, на земельні ділянки, площею 5,1500 га та 4,5015 га, розташовані на території Новопетриківської сільської ради (а.с. 179 т.1). Родинні стосунки ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , а саме той факт, що ОСОБА_8 є сином ОСОБА_5 , підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 (а.с. 184 т.1).

Згідно паспортних даних, місцем реєстрації ОСОБА_8 з 29.11.1976 р. по 04.12.2006 р. (на момент смерті ОСОБА_5 ), є будинок АДРЕСА_1 ; за цією ж адресою він повторно був зареєстрований 20.02.2007 р. (а.с. 185-186 т.1).

29.03.2017 р. ОСОБА_8 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, площею 5,1600 га (а.с. 208 т.1) та площею 4,4015 га (а.с. 211), розташовані на території Новопетриківської сільської ради.

З наведенного суд робить висновок, що ОСОБА_8 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті його батька, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не звертались.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Вирішуючи питання щодо відповідності Акта добровільного поділу майна від 11.02.1970 р. (а.с. 12 т.1) вимогам діючого на момент його складання законодавству, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР у редакції від 18.07.1963 року, цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно Закону УРСР «Про сільську Раду народних депутатів Української РСР» від 02 червня 1968 року встановлено повноваження відповідних сільських рад на посвідчення правочинів щодо нерухомого майна. Кожна сільська рада вела погосподарські книги, в заглавній частині особистого рахунку записувались прізвище, ім`я по батькові глави сім`ї, на ім`я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку, іншим чином реєстрація власності в сільській місцевості передбачена не була за виключенням договорів дарування, міни, купівлі-продажу, пожиттєвого утримання, спадкування. Оскільки до введення в дію Закону України «Про власність» 1991 року та ЦК України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15 квітня 1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, тому самовільно збудованими вони також не являються так як будувались і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за №5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Змістовний аналіз постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року за № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в УРСР", Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР від 31.01.1966, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31.10.1975 та інших нормативних актів з цього приводу доводить, що записи у погосподарських книгах є особливою формою статистичного обліку і визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджували право приватної власності. Зокрема, у п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах (п.3.1).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, судом встановлено та не оспорюються сторонами, що поділ майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відбувся відповідно до вимог діючого станом на 11.02.1970 р. законодавства. Акт добровільного поділу майна від 11.02.1970 року (а.с. 12 т.1) посвідчений уповноваженою особою, його дійсність судом перевірена та сторонами не заперечується. Форма вказаної угоди відповідає положенням ст. 41, 42, 44, 115 ЦК Української РСР у редакції від 18.07.1963 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 128 ЦК Української РСР у редакції від 18.07.1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Обов`язкової реєстрації нерухомого майна на час укладання вказаного правочину, з підстав, зазначених вище, не передбачалось.

Таким чином, згідно Акта добровільного поділу майна від 11.02.1970 р. у ОСОБА_5 з цього часу залишилось право власності на нерухоме майно - будинок селікатний 1968 р. побудови, а у ОСОБА_6 з цього часу виникло право власності на нерухоме майно - будинок, критий черепицею. При цьому фактично, згідно тексту Акта від 11.02.1970 р., поділ майна відбувся шляхом виділення окремого господарства зі спільного майна (а.с. 12 т.1).

Виходячи з технічних характеристик будинків за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , викладених у реєстраційних справах, наданих КП «Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 61-74 т.1, а.с. 75-87 т.1 ), та встановлених судом фактичних обставин під час дослідження доказів, у тому числі, досліджуючи заяву ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право сосбистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , від 29.07.1998 р., (а.с. 68 т.1), суд прийшов до висновку, що за Актом добровільного поділу майна від 11.02.1970 р. у власності ОСОБА_5 залишилось нерухоме майно, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у власності ОСОБА_6 - житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Жодних доказів щодо відчудження будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 сторонами не надано та судом така обставина не встановлена.

Отже, позивачем в цілому надані достатні, належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження відсутності фактичних правових підстав для видачі свідоцтва про право особистої власності від 10.08.1988 р. на ім`я ОСОБА_6 на будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем вказані обставини та докази на їх обґрунтування не спростовані.

Щодо заперечень ОСОБА_2 , у яких вона вважає себе неналежним відповідачем по вказаному провадженню, суд зазначає наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом ЦК УРСР 1963 року.

Враховуючи, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час вирішення питання, пов`язаного зі спадкуванням його майна, з метою визначення належного відповідача по вказаній справі, судом застосовуються норми законодавства, які діяли на час його смерті.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), в редакції від 20.06.1969 р., чинній на час смерті ОСОБА_6 , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з частиною першою статті 529 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) (тут і далі в редакції чинній на час смерті ОСОБА_6 ) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша, друга статті 549 ЦК Української РСР).

Таким чином, враховуючи, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено 27.04.1969 р., домолодіння за адресою: АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_6 у власність за Актом добровільного поділу майна 11.02.1970 р., у технічних характеристиках на вказане домоволодіння зазначено рік його побудови - 1981 (а.с. 81 т.1), при цьому деякі будівлі побудовано й 1970-1980 р.р., тобто за життя ОСОБА_6 , за спільні кошти з ОСОБА_2 , на земельній ділянці, на якій був розташований виділений за вказаним Актом будинок зі спільного господарства з ОСОБА_5 . На час побудови будинку не вимагалось для встановлення права власності обов`язкової його реєстрації. Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не було розірвано, вони проживали спільно, вели спільне господарство, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 у судовому засіданні та не заперечується іншими учасниками справи. ОСОБА_2 не зверталась з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 . Продовжуючи проживати у будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а, отже є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 . Докази, які би спростовували вказані обставини, відповідачем не надано. Саме по собі оформлення права власності на будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_2 після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 не спростовує обставин, встановлених судом та не є доказом неприйняття спадщини нею після смерті ОСОБА_6 . Враховуючи, що ЦК УРСР 1963 року не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, неотримання свідоцтва про право на спадкове майно -житловий будинок АДРЕСА_1 , не свідчить про неприйняття нею спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Оскільки, власником жилого будинку АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_6 , та за ним таке право власності зареєстровано, належним відповідачем у вказаній справі є спадкоємець ОСОБА_6 , тобто відповідач ОСОБА_2 .

Щодо вимог позивача про визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_4 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 р., справа № 2-390/2006.

Відомостей про вчинення таких дій позивачем суду не надано та, відповідно, матеріали справи їх не містять.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що за Актом добровільного поділу майна від 11.02.1970 р. у власності ОСОБА_5 залишилось нерухоме майно, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у власності ОСОБА_6 - житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Жодних доказів щодо відчудження будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 суду не надано. Досліджені докази на підтвердження відсутності належних правових підстав для видачі свідоцтва про право особистої власності від 10.08.1988 р. на ім`я ОСОБА_6 на будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 є достатніми, належними, допустимими та достовірними. Вказаний будинок, у разі скасування реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_6 , фактично є спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , та, надалі, після смерті ОСОБА_8 , на таке майно може претендувати позивач по справі, ОСОБА_4 , як єдиний спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_8 .

Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва

про право власності на нерухоме майно та його скасування, ОСОБА_4 навела достатньо доводів, про порушення її права власності на спадкове майно оскаржуваним свідоцтвом та надала належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів. Позивачем у цій справі обрано належний спосіб захисту своїх прав у частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.08.1988 року, який призведе до ефективного їх відновлення.

Докази щодо підстав для видачі свідоцтва про право особистої власності на будівлю с. Новопетриківка, 10.08.1988 р., домоволодіння у АДРЕСА_1 ОСОБА_6 суду не надані та не встановлені.

Таким чином, вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 10.08.1988 року підлягають задоволенню, а тому слід визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 10.08.1988 року на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Великоновосілківської районної ради народних депутатів від 20.01.1988 р. № 8.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях за вказаною позовною заявою не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Оскільки ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння майном, яке залишилось після смерті її чоловіка, ОСОБА_6 , який помер 1992 р., відмови від прийняття спадщини не надала у встановленому порядку та у встановлені строки, вона вважається такою, що прийняла вказану спадщину та належним відповідачем по даному провадженню.

Вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволенню не підлягають, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Доказів наявності перешкод для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку позивачем суду не надано.

Суд також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Щодо розподілу судових витрат

Позивач просить не стяґгувати з відповідача судові витрати, а тому судовий збір, понесений ОСОБА_4 , з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст.16, 181, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225 ЦК України, ст. 67 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 174, 235, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 , представник позивача адвокат Король Тетяна Володимирівна, до ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Каратиш Юлія Валеріївна, третя особа Новопетриківська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 10.08.1988 року на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Великоновосілківської районної ради народних депутатів від 20.01.1988 р. № 8.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішщення суду виготовлено 11.09.2020 р.

Суддя: О.А. Дурач