Рішення № 91471966, 03.09.2020, Вишгородський районний суд Київської області

03.09.2020 Справа № 363/2816/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Полуян В.В.,

представників позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представник третьої особи Мартинко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_7 , треті особи: Державне агентство земельних ресурсів України, Головне управління Держгеокадастру у Київської області про визнання незаконним рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

встановив:

У червні 2015 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 27 грудня 2013 року № 28/52 «Про затвердження документації із землеустрою» (пункт 38) затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, яка розташована у м. Вишгороді та передано їй у власність вказану земельну ділянку, кадастровий номер 3221810100:01:071:0151, за умови дотримання земельного, містобудівного законодавства та виконання вимог, викладених у пунктах 70.1-70.6 даного рішення. Зазначають, що вказана земельна ділянка розташована у санітарно - захисній зоні кладовища у м. Вишгороді. Позивачі проживають у мікрорайоні «Дідовиця» у м. Вишгороді неподалік від земельної ділянки ОСОБА_7 за межами санітарно-захисної зони кладовища.

Позивачі зазначають, що на земельній ділянці, яка належить відповідачу ОСОБА_7 знищено кущі та дерева, які росли як на самій земельній ділянці, так і поряд з нею. Зелені насадження відокремлювали кладовище від зони житлової забудови, де мешкають позивачі. Зараз вони та їхні діти вимушені кожен день бачити кладовище. Вид на нього відкривається практично з будь-якого місця. Виникає душевний дискомфорт, що суттєво впливає на здоров`я та настрій. Знищення зелених насаджень продовжується і надалі. Крім того, на ділянці ведуться будівельні роботи, а тому знаходження дітей на ігровому майданчику, який розташований поряд із земельною ділянкою відповідача, є неможливим.

Посилаючись на те, що рішення міської ради не відповідає вимогам закону та порушує права територіальної громади м. Вишгорода, позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення Вишгородської міської ради Київської області «Про затвердження документації із землеустрою» № 28/52 від 27 грудня 2013 року в частині пункту 38 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га для індивідуального садівництва ОСОБА_7 , яка розташована у м. Вишгороді, та передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,1200 га у м. Вишгороді, кадастровий номер 3221810100:01:071:0151 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 24 січня 2014 року, видане на ім`я ОСОБА_7 та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 червня 2016 року, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22 березня 2017 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19 квітня 2017 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла дана цивільна справа та на підставі ст. 11-1 ЦПК України було здійснено її автоматичний розподіл відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, згідно якого головуючим суддею у справі визначено суддю Рудюка О.Д.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.04.2017 року прийнято дану цивільну справу до свого провадження.

Протокольною ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.01.2020 року по даній справі закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивачів - адвокат Шурхно А.А. в судовому засіданні позовні вимоги позивачів підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та наданих в суді пояснень.

Представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Усманова Є.І. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав недоведеності позовних вимог.

Представник відповідача Вишгородської міської ради Київської області - у судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи Державного агентства земельних ресурсів України в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області – Мартинко Ю.М. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав наданих пояснень в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача ОСОБА_7 , представника третьої особи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

26 липня 2013 року рішенням Вишгородської міської ради Київської області № 24/16 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою» ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення садівництва у м. Вишгороді (т. 1 а.с. 9).

На підставі рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 грудня 2013 року № 28/52 «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва ОСОБА_7 , яка розташована у м. Вишгороді та передано ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва у м.Вишгороді, кадастровий номер 3221810100:01:071:015 (пункт 38 рішення) (т. 1 а.с. 10-11).

На вказану земельну ділянку ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав їх обтяжень (т. 1 а.с.15).

В обґрунтування позову позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 посилаються на те, що земельна ділянка, яка належить відповідачу ОСОБА_7 , розташована у санітарно - захисній зоні кладовища у м. Вишгороді, на якій знищено кущі та дерева, що відокремлювали кладовище від зони житлової забудови, де вони мешкають, у зв`язку з чим вони та їх діти вимушені кожен день бачити кладовище, що суттєво впливає на їх здоров`я та настрій. Крім того, вказують, що на земельній ділянці ОСОБА_7 ведуться будівельні роботи, а тому перебування дітей на ігровому майданчику, який знаходиться поряд із земельною ділянкою, є неможливим.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, як зазначено у ст.ст. 76, 77 ЦПК України.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачі на підтвердження викладених обставин в позові зазначали, що Управління Держземагенства України у Вишгородському районі Київської області надало висновок в якому зазначено про те, що після затвердження документації земельна ділянка буде віднесена за основним цільовим призначенням до категорії земель господарського призначення; на земельній ділянці не передбачено зведення будинків та господарських споруд. Такий висновок Управління Держземагенства України у Вишгородському районі Київської області зробило з урахуванням санітарно-епідеміологічної експертизи до генерального плану м. Вишгород Київської області.

Однак дані доводи позивачів суд не приймає, оскільки дані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, матеріали справи не містять а ні вказаного висновку, а ні експертизи до генерального плану та будь-якої іншої інформації щодо предмета доказування по вказаним доводам.

Також суд зазначає, що позивачами не доведено обставини на які вони посилалися щодо використання земельної ділянки відповідачем не за цільовим призначенням. Земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:07160151, яка була відведена ОСОБА_7 з цільовим призначенням – індивідуальне садівництво, що відповідно до п. 3 ст. 35 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватися для закладання багаторічних плодових насаджень , вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Також залишається не доведеним твердження позивачів, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_7 ведуться будівельні роботи всупереч вимогам законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цьому.

В судовому засіданні з пояснень представника Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області встановлено, що земельна ділянка під кладовищем м. Вишгорода не формувалася, площа та конфігурація не визначалася, не визначалися і межі вказаної ділянки, документи на користування земельною ділянкою не виготовлялися та не реєструвалися, тобто на даний час не можливо визначити точних меж кладовища. Також про це і вказано в акті Державної архітектурно-будівельної інспекції Київської області від 29 травня 2015 року.

Позивачами до матеріалів позову надані докази обставинам на які вони посилаються, а саме: Лист управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Київській області від 25 травня 2015 року № 1081 про те, що кладовище у Вишгородському районі біля мікрорайону «Дідовиця» є діючим та ГУ Держсаніпедемслужби у Київській області рішення про зміну розмірів санітарно-захисної зони кладовища не приймало (т. 1 а.с. 13), а також акт Державної архітектурно-будівельної інспекції Київської області від 29 травня 2015 року, згідно з яким комісією встановлено, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_7 виконано підготовчі роботи щодо будівництва, а саме, частково встановлено паркан, видалено земельні насадження, виконано планування грунту та складування будівельних матеріалів, підготовчі роботи виконані на земельних ділянках в межах 45-87 м. від огорожі діючого кладовища (т. 1 а.с. 14), на які посилаються позивачі як на підставу своїх вимог, суд вважає, що ці документи не є належними та допустимими доказами на підтвердження порушення прав позивачів.

Отже, встановивши вказані обставини та, виходячи з положень ст. 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд вважає, позивачами під час нового розгляду у судді першої інтенції не доведено порушення їх цивільних прав оспорюваним рішенням Вишгородської міської ради від 27 грудня 2013 року та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в зв`язку з його необгрунтованістю та не доведеністю.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, на позивачів покладаються всі судові витрати по справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 35 ЗК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279, 315 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_7 , треті особи: Державне агентство земельних ресурсів України, Головне управління Держгеокадастру у Київської області про визнання незаконним рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити.

Забезпечення позову вжиті ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.07.2015 року скасувати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11 вересня 2020 року.

Суддя О.Д. Рудюк