Ухвала суду № 91471625, 28.07.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4873/20

провадження № 2/361/2950/20

28.07.2020

УХВАЛА

28 липня 2020 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “КДС Інвест” до ОСОБА_1 про визнання договорів та додаткових угод недійсними,

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “КДС Інвест” (далі – ТОВ “ІБК “КДС Інвест”) звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати недійсними з моменту вчинення такі правочини: додаткову угоду № 1 від 23 листопада 2018 року до договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення від 17 липня 2017 року № 152/1-2/6; додаткову угоду № 2 від 29 листопада 2018 року до договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення від 17 липня 2017 року № 152/1-2/6 із урахуванням додаткової угоди № 1 від 23 листопада 2018 року; договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 29 листопада 2018 року № 168/4/2/94 та договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 29 листопада 2018 року № 169/5/2/145, укладені між позивачем ТОВ “ІБК “КДС Інвест” і відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевіряти належність справ до їх юрисдикції, предметної, суб`єктної та територіальної підсудності справи суду, до якого позивачем подано відповідний позов.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України (цивільна юрисдикція).

Згідно із нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого та правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судом процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У ч. 1 ст. 125 Конституції України закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Територіальна підсудність – це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших – створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

За правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ЦПК України.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 3 від 01 березня 2013 року “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ” роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно – предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц.

Виключна підсудність – це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, що направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Тлумачення ч. 1 ст. 30 ЦПК України свідчить про те, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких позовів, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно (виникненням, зміною, припиненням); позовів про недійсність договорів щодо такого майна та застосування наслідків недійсності договору; позовів з приводу невиконання умов договору, предметом якого є нерухоме майно.

Положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 902/919/17 роз`яснила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Зі змісту заявлених ТОВ “ІБК “КДС Інвест” вимог вбачається, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, оскільки стосується визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому спірні правовідносини, що склалися між сторонами, випливають з права позивача на володіння та користування нерухомим майном.

Враховуючи, що спір виник з приводу правочинів на право володіння та користування нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дніпровського району міста Києва, зазначений позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто Дніпровським районним судом м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що позовна заява ТОВ “ІБК “КДС Інвест” до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів і додаткових угод щодо нерухомого майна Броварському міськрайонному суду Київської області не підсудна, оскільки спір стосується правочинів на право володіння та користування нерухомим майном, що знаходиться у Дніпровському районі міста Києва, тому дана позовна заява підлягає передачі на розгляд за територіальною (виключною) підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва за місцезнаходженням спірного нерухомого майна.

Доводи позивача про те, що дана позовна заява має розглядатися за правилами загальної підсудності за зареєстрованим місцем проживання відповідача у справі ОСОБА_1 , оскільки між сторонами виник спір з приводу додаткових угод та договорів купівлі-продажу майнових прав на об`єкти нерухомості, яких не існує, та якими не володів та не буде володіти позивач та/або відповідач, тому на правовідносини, що склалися між сторонами, правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України, не поширюються, є безпідставними та зазначених вище висновків суду щодо виключної підсудності даного спору вони не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 27, 30, 31, 76, 187, 259, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “КДС Інвест” до ОСОБА_1 про визнання договорів та додаткових угод недійсними передати на розгляд за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.