Вирок № 91471224, 11.09.2020, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/565/20

Провадження № 1-кп/349/93/20

В И Р О К

іменем України

11 вересня 2020 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Могили Р.Г.,

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090210000045, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодружений, який не працює, раніше судимий вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн, покарання відбуте, штраф оплачено 24 лютого 2020 року, згідно п.5 ст.89 КК України судимість не погашена, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Тринів В.І.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник Барлецький А.С.

потерпілий ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

15 лютого 2020 року, в період часу з 14 год 00 хв по 17 год 30 хв. ОСОБА_1 перебував в урочищі «Кузмінці», що неподалік м.Рогатина, Рогатинського району, Івано-Франківської області у компанії своїх друзів, серед яких був ОСОБА_2 , де вони спільно розпивали алкогольні напої .

В подальшому цього ж дня , з 18 год 00 хв по 21 год 00 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжували у двох вживати спиртні напої за місцем проживання останнього в АДРЕСА_2 .

Приблизно о 21 год 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем проживання ОСОБА_2 , а саме в приміщенні кухні запалив сигарету, на що останній зробив йому зауваження.

ОСОБА_1 , будучи обурений на зауваження ОСОБА_2 підійшов до нього та діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин наніс останньому один удар кулаком правої руки в обличчя зліва, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу.

Внаслідок таких неправомірних дій ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи справа та зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що спричинило тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення; ран у ділянці голови та обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; синця на нижній повіці лівого ока, крововиливу під кон`юктиву лівого очного яблука, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КК України.

Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, а інші учасники судового провадження не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, а тому суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що 15 лютого 2020 року після 18 год він разом із своїм товаришем ОСОБА_2 за місцем його проживання вживали алкогольні напої. Коли в приміщені кухні він запалив сигарету, ОСОБА_2 зробив йому з цього приводу зауваження. Будучи обуреним такими діями він раптово наніс йому один удар кулаком руки в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу. У вчиненому щиро розкаявся, просив вибачення в потерпілого, під час судового провадження завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду відшкодував потерпілому в повному обсязі та частково моральну шкоду, решту суму моральної шкоди зобв`язався відшкодувати добровільно.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд виходить з наступного.

В частині другій статті 4 КК України зазначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч.2 ст.50 КК України (в редакції на час вчинення цього діяння) покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

За загальними положеннями призначення покарання, які зазначені в приписах частин 1 та 2 статті 65 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає: визнання вини, добровільне відшкодування завданої майнової шкоди під час судового провадження.

Обставиною, яка обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України суд визнає: вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з досудової доповіді, складеної 18 травня 2020 року Рогатинським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як високий. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. Однак в разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільним покласти на нього обов`язки , які передбачені ч.3 ст.76 КК України.

Враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який є особою молодого віку, добре характеризується за місцем проживання, на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю першої чи другої групи, а також обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому та обставину, яка обтяжує покарання,суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у межах, установлених у санкції ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення,передбачене ч. 1 ст. 122 КК України було вчинено обвинуваченим до ухвалення 17 лютого 2020 року вироку Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, згідно з яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. За цим вироком засуджений покарання відбув повністю, штраф оплатив 24 лютого 2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) за правилами передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначаються покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього кодексу.

Згідно ч.3 ст.72 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

За таких обставин при призначенні покарання необхідно застосувати вимоги ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, приєднавши до покарання, призначеного за цим вироком, повністю відбуте покарання за вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року і за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами, передбаченими у ч.3 ст.72 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та штрафу в розмірі 8 500 грн.

Покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. до виконання не звертати у зв`язку зі сплатою штрафу.

Згідно ч.1 ст. 75 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) , якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи обставини справи, особу винного, який є молодого віку, наявність двох обставин, які пом`якшують йому покарання, зокрема добровільне відшкодування потерпілому завданої майнової шкоди, позицію потерпілого в судових дебатах, який просив суворо не карати обвинуваченого, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до частин 3, 4 ст.75 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

При визначені тривалості іспитового строку та обов`язків, які необхідно покласти на обвинуваченого, суд враховує характер і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, вищенаведені дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання, а також висновок органу пробації про доцільність покладення на ОСОБА_1 обов`язків, які передбачені ч.3 ст.76 КК України.

На підставі наведеного, суд визначає для обвинуваченого іспитовий строк тривалістю один рік, який буде достатнім стримуючим фактором вчинення ним повторно кримінального правопорушення з покладенням на нього обов`язків передбачених ч.1 ст.76 КК України та додатковим покладенням обов`язку виконати заходи, передбачені пробаційною програмою«Подолання агресивної поведінки», який передбачений п.4 ч.3 ст.76 КК України .

Таке призначене покарання з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк один рік з покладенням обов`язків передбачених ч.1 ст.76, п.4 ч.3 ст.76 КК України на думку суду є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, та буде відповідати ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішувались судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Розглядаючи цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 24 838,60 грн. майнової шкоди та 30 000 грн моральної шкоди, суд дійшов висновку про закриття провадження у цивільній справі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

11 вересня 2020 року позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні подав заяву про закриття провадження у цивільній справі у зв`язку з відмовою від позову. В заяві зазначено, що обвинувачений відшкодував майнову шкоду в сумі 24 838,60 грн. та 2 162 грн моральної шкоди, решту суму моральної шкоди зобов`язується відшкодувати в подальшому в добровільному порядку.

Згідно частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом четвертим частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Позивачу роз`яснено в судовому засіданні положення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судом встановлено, що підстав для неприйняття відмови позивача від позову не має, така відмова не суперечить вимогам закону, а тому її необхідно прийняти, а провадження в цивільній справі закрити.

Питання речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

На проведення експертиз було витрачено кошти на загальну суму 2 826,18 грн., які є процесуальними витратами, оскільки випливають із пред`явленого обвинувачення і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На час ухвалення вироку до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосований жоден вид запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 368 -369, 373- 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, повністю відбуте покарання за вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року і за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами, передбаченими у ч.3 ст.72 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та штрафу в розмірі 500 ( п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 ( вісім тисяч п`ятсот) грн .

Вирок в частині покарання у виді штрафу в розмірі 500 ( п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 ( вісім тисяч п`ятсот) грн до виконання не звертати у зв`язку зі сплатою штрафу.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один ) рік.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покласти такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п.4 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_1 додатково покласти обов`язок виконати заходи, передбачені пробаційною програмою«Подолання агресивної поведінки».

Прийняти відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, а провадження в цивільній справі закрити.

Речові докази:

- порожню пластикову пляшку; три змиви з рук надбрівної ділянки обличчя ОСОБА_1 , які упаковані в паперовий конверт; п`ять слідів пальців рук, які упаковані в паперовий конверт; змив рідини бурого кольору, який упакований в паперовий конверт; три недопалки сигарет, які упаковано в паперовий конверт, знищити;

- куртку та джинсові штани повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ;

- куртку, джинсові штани, светр та гольф повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Скасувати арешт майна, який накладений ухвалами слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2020 рокуна порожню пластикову пляшку, яка була вилучена із житлового будинку ОСОБА_3 ; куртку та джинсові штани, які були вилучені у ОСОБА_1 ; на куртку, джинсові штани, светр та гольф, які були вилучені у ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь держави з зарахуванням на рахунок: UA 368999980313040115000009612, отримувач коштів: УК у м. Івано-Франківську/ОТГ м.Івано-Франківськ/24060300, код отримувача за ЄДРПОУ: 37952250, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24060300, процесуальні витрати на залучення експертів (висновок №СЕ-19/109/8/5-189Д/20 від 02 квітня 2020 року, витрати в розмірі 1 884,12 грн.; висновок №СЕ-19/109/8/5-188Д/20 від 06 квітня 2020 року, витрати в розмірі 942,06 грн.) , всього на загальну суму 2 826,18 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження – за їх заявою.

Суддя Р.Г. Могила