Ухвала суду № 91469943, 10.09.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 10.09.2020

Справа № 501/3871/19

1-кп/501/67/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Семенова О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Стахурської Т.Ю.,

прокурора - Палія Є.М.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Коперсака В.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області кримінальне провадження №12019160160000848 від 22 жовтня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Іллічівська (Чорноморська) Одеської області, громадянки України, яка має середню освіту, не працює, заміжня, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Іллічівським міським судом Одеської області здійснюється судовий розгляд зазначеного кримінального провадження.

Обвинуваченій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 12 вересня 2020 року.

Прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області Білостоцький О.С. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку обраного обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи наступним.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 01 жовтня 2019 року, в період з 14.00 год. до 15.00 год., ОСОБА_2 завітала до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 , якої в цей час не було вдома, і знаходилась неповнолітня донька останньої ОСОБА_3 . Того ж дня, приблизно о 16.00 год., обвинувачена, очікуючи ОСОБА_1 на подвір`ї зазначеного домоволодіння, помітила на вуличному дивані мобільний телефон «MEIZU-U10», модель U680Н, в корпусі білого кольору, що належить ОСОБА_1 , після чого у неї виник умисел на таємне викрадення вказаного майна. Скориставшись відсутністю поруч власниці домоволодіння та її неповнолітньої доньки, вважаючи, що її дії залишаться непоміченими, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи корисливий мотив, направлений на таємне заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, таємно викрала мобільний телефон «MEIZU-U10», модель U680Н, IМЕI1: НОМЕР_1 , IМЕI2: НОМЕР_2 , в корпусі білого кольору, вартістю 1980 грн, з сім-картою оператора «Київстар», № НОМЕР_3 , що не представляє матеріальної цінності, які належать ОСОБА_1 . Після цього, бажаючи залишитись непоміченою та не викритою ОСОБА_1 , яка ще не повернулась додому та ОСОБА_3 , для якої дії ОСОБА_2 залишились непоміченими, разом з викраденим майном залишила домоволодіння та розпорядилась ним на власний розсуд.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вина обвинуваченої, на думку прокурора, підтверджується дослідженими під час судового розгляду показаннями:

потерпілої ОСОБА_1 , відповідно до яких 01 жовтня 2019, в період коли вона була відсутня за адресою свого мешкання: АДРЕСА_2 , до домоволодіння завітала її знайома ОСОБА_2 та деякий час перебувала там разом з донькою потерпілої ОСОБА_3 . Коли потерпіла повернулася додому, то виявила відсутність мобільного телефону «MEIZU-U10»,

свідка ОСОБА_4 , який показав, що випадково зустрівся з ОСОБА_2 , остання запропонувала йому придбати в неї мобільний телефон потерпілої ОСОБА_1 , «MEIZU-U10», видаючи його за власний. В подальшому ОСОБА_4 , дізнавшись від співробітників поліції про те, що телефон викрадений, добровільно його видав для долучення до матеріалів кримінального провадження, про що написав заяву,

а також письмовими доказами по справі, зазначеними в реєстрі досудового розслідування, долученому до обвинувального акту.

Таким чином прокурор мотивує своє клопотання обґрунтованістю обвинувачення, висунутого ОСОБА_2 .

Необхідність продовження строку запобіжного заходу прокурор також мотивував існуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме тим, що обвинувачена може переховуватись від суду, оскільки під час судового провадження вона переховувалась від суду та була оголошена у розшук, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , оскільки є їх знайомою, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З тих саме підстав прокурор вважає за неможливе застосувати до обвинуваченої більш м`які запобіжні заходи для запобігання зазначеному ризику.

В судовому засіданні прокурор та потерпіла клопотання підтримали, обвинувачена та її захисник проти задоволення клопотання заперечували, вважаючи що ризики відсутні, достатнім є особисте зобов`язання.

Суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом встановлено, що докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, а також досліджені під час судового розгляду доводять:

- наявність обставин, передбачених п.1 ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення,

- наявність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених:

п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме того, що обвинувачена може переховуватись від суду. Наявність цього ризику підтверджується тим, що ОСОБА_2 , яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, про причини неприбуття не повідомила. Ухвалами Іллічівського міського суду Одеської області від 07 лютого 2020 року та 19 лютого 2020 року до ОСОБА_2 було застосовано привід в судове засідання, однак зазначені ухвали суду виконані не були через те, що встановити місцеперебування обвинуваченої було неможливо, за місцем мешкання вона була відсутня. Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року було надано дозвіл на затримання обвинуваченої з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, 04 червня 2020 року ОСОБА_2 було оголошено у розшук. Зазначене свідчить про ухилення обвинуваченої від суду,

п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення. Наявність цього ризику, на думку суду, підтверджується судимістю обвинуваченої за вчинення аналогічного злочину, відсутністю у неї місця роботи або інших доходів як джерел існування.

- наявність обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про неможливість застосування до обвинуваченої більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, а саме - особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту. Так, застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки обвинувачена не має місця реєстрації та постійного місця проживання, обрання застави як основного запобіжного заходу є недоречним, оскільки обвинувачена не працює, інших доходів не має, інформації щодо іншої особи, яка може бути заставодавцем стороною захисту не надано, найменш суворий запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання був застосований до ОСОБА_2 та хоча строк цього запобіжного заходу закінчився 29 грудня 2019 року, суд вважає, що повторне його застосування до обвинуваченої є недоцільним з огляду на те, що основним обов`язком, покладеним на неї, буде обов`язок прибувати до суду за кожним викликом, який також є основним процесуальним обов`язком обвинуваченого у будь-якому кримінальному провадженні і який ОСОБА_2 було проігноровано.

При прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу судом також береться до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, її вік та стан здоров`я, міцність її соціальних зв`язків в місті проживання, майновий стан, наявність у неї судимості, розмір майнової шкоди, у завданні якої вона обвинувачується, та вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що 01 листопада 2019 року вироком Іллічівського міського суду Одеської області ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та засуджено до штрафу у розмірі 850 грн, судимість не погашено.

Санкція ч.2 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на той самий строк.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 196, 197, 370-372 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Білостоцького О.С. - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 листопада 2020 року, включно.

Залишити обвинуваченій заставу, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10510,00 грн, встановлений ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15 липня 2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів до Одеського апеляційного суду.

Суддя