Рішення № 91464711, 02.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/102/19-34/159/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2020 Справа № 908/1691/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/1691/19

за позовом Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 50/57)

до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

до відповідача-2 Фермерського господарства "ПОЗНЯК АГРО" (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Вільногрушівське, вул. Набережна, 35)

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

за участю уповноважених представників:

від прокуратури: Тронь Г.М., службове посвідчення № 035881 від 05.10.2015;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

09.07.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерського господарства "Сенів" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області (суддя Колодій Н.А.) від 11.07.2019 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 відкрито провадження у справі № 908/1691/19 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2019. У підготовчому засіданні 03.09.2019 оголошено перерву до 17.09.2019. Ухвалою суду від 17.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 02.10.2019. У судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2019. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 розгляд справи призначено по суті на 12.11.2019. Розгляд справи відкладався на 11.12.2019.

Враховуючи перебування судді Колодій Н.А. на лікарняному, 11.12.2019 здійснено повторний перерозподіл справи, справу № 908/1691/19 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.12.2019 у справі № 908/1691/19 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.01.2020 о 10 год. 30 хв.

08.01.2020 до канцелярії суду від відповідача 1 у справі надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.01.2020 суд відкрив засідання, оголосив про надходження документів від відповідача 1 та прийняття їх до розгляду.

За наслідками судового засідання, враховуючи неможливість вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 цього кодексу, в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання, повідомивши присутніх представників учасників справи про дату наступного засідання, яке призначено на 28.01.2020 о 12 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Запорізької області під розписку та звукозапис.

За наслідками судового засідання 28.01.2020, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.02.2020 об 11 год. 00 хв.

25.02.2020 до суду електронною поштою з ЕЦП надійшло клопотання відповідача 1 про долучення документів у справі.

В судовому засіданні 25.02.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд не відкрив засідання з розгляду справи по суті, обмежившись розглядом клопотання про долучення документів та питання зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні суд оголосив про надходження клопотання відповідача про долучення документів у справі.

Представник відповідача 1 підтримав подане клопотання та просив суд долучити до матеріалів справи завірені належним чином копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.01.2020 та додаткового договору від 03.01.2020 про розірвання договору оренди землі від 06.09.2017 (зареєстрований 05.10.2017, номер запису 22684272).

В судовому засіданні 25.02.2020 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18.

Згідно із даними реєстру судових рішень, постанова Великої Палати Верховного Суду, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 оприлюднена 20.07.2020.

Враховуючи, усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про поновлення провадження у справі № 908/1691/19 з 02.09.2020.

02.09.2020 судом прийнято до розгляду письмові пояснення прокурора, відкрито судове засідання з розгляду по суті справи № 908/1691/19.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилено через його процесуальну необґрунтованість.

Судом встановлено що на момент розгляду справи по суті правильним найменуванням відповідача 2 є Фермерське господарство «ПОЗНЯК АГРО», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006260352. Таким чином, відбулось перейменування юридичної особи, що сторонами у справі не спростовано.

Згідно з п. 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб`єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Токмацькою місцевою прокуратурою Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді за результатами опрацювання Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено факт надання Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення розташованої на території Вільнянського району в оренду з порушенням вимог земельного законодавства. Відповідач 1 при винесенні наказу від 05.07.2016 щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності в користування, належним чином не пересвідчився в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього на момент передачі земельної ділянки вже двох фермерських господарств, а також врахування попередньо наданих декількох земельних ділянок з аналогічним цільовим призначенням. Громадянин право на отримання земельної ділянки державної або комунальної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України по справах №№ 922/4817/13, 6-248цс16, 6-2902це15, Верховного Суду у справі № 314/3881/15 від 14.11.2018. На момент прийняття оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 вже реалізував своє право на пільгове отримання земельної ділянки державної власності у користування для ведення фермерського господарства (отримавши 7 земельних ділянок). З огляду на вищевикладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-1860/15-16-СГ від 05.07.2016 суперечить вимогам ст.ст. 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», прийнятий з порушенням ст. 123, ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України тому підлягає визнанню судом незаконними та скасуванню. Спірний договір оренди землі від 06.09.2017 є таким, що укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст.ст. 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», тому останній підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Фермерське господарство "ПОЗНЯК АГРО", відповідач 2 по справі, у відзиві на позов зазначає, що не визначеним є позивач у справі, він взагалі не зазначений у позовній заяві. Натомість органи прокуратури повинні чітко визначити в особі якого органу державної влади в інтересах держави звертаються до суду. З приписів ст.53 ГПК України вбачається, що у будь-якому випадку повинен бути визначений орган держави, який набуде статусу позивача у разі звернення до суду прокурора в інтересах держави. По-друге, залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - ФГ «Сенів», яке жодним чином не причетно до видання наказу №8-845/15-15-СГ від 23.04.2015 року і наказу №8-1860/15-16-СГ від 05.07.2016 року, а також виконання умов договору оренди земельної ділянки переданої ОСОБА_1 ФГ «Сенів» не отримувало у користування земельні ділянки за цими наказами, не використовувало земельні ділянки у господарській діяльності і не володіє ними, не приймало на себе права та обов`язки користувача земельними ділянками. Відповідно до вищевказаного, ФГ «Сенів» не може виконати будь-які обов`язки, як по поверненню земельної ділянки площею 18,4200 га, кадастровий номер 2321582500:02:002:0025, що розташована на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, так і не повинно нести будь-які витрати на здійснення представництва інтересів держави в суді, як того вимагає керівник Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області. ОСОБА_1 є особою, яка отримувала земельну ділянку в оренду, подавала на розгляд всі документи, виступала і повинна виступати стороною у відповідному договорі та нести певні обов`язки.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач 1 по справі, у відзиві на позов вказує, що відповідно до роз`яснення, наданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.03.2017 № 22-28-0.13-4577/2-17 на запит Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2017 № 21-8-0.61-359/2-17 законодавством не визначено кількість (одна чи декілька) земельних ділянок, які можуть бути передані в користування громадянам України для ведення фермерського господарства. Крім того, варто зауважити, що чинним законодавством також не встановлено обмежень, щодо того, яку кількість фермерських господарств може заснувати одна особа. На спростування вказаного твердження, варто зауважити, що одноразова можливість отримати земельну ділянку державної власності стосується саме права приватної власності, а не права користування, в тому числі оренди. Так, відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Жодна із інших норм, навіть аналізуючи їх у сукупності не дає можливості прийти до того висновку, до якого прийшов позивач у своєму твердженні. Некоректним вбачається також посилання позивача на те, що ОСОБА_1 не створено фермерське господарство. 27.07.2006 ОСОБА_1 було засноване Фермерське господарство «Сенів». Варто також зауважити і на тому, що за своїм змістом наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.07.2016 № 8-1860/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» є актом індивідуальної дії та вичерпує свою дію в момент його виконання, тому він не може бути скасований безпосередньо органом, який його прийняв. Просить відмовити у задоволенні позову.

Прокурором надано відповідь на відзиви відповідачів та пояснення із викладенням відповідних доводів щодо спростування їх заперечень.

В судовому засіданні 02.09.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 02.09.2020 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області видало наказ №8-845/15- 15-СГ від 23.04.2015 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 18,4200 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

05.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Речове право оренди земельної ділянки за вказаним договором зареєстровано 02.10.2017 № запису 22684272.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру видано наказ №8-1860/15-16-СГ від 05.07.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

Пунктом 2 зазначеного наказу визначено передати в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 18,4200 га (кадастровий номер 2321582500:02:002:0025), для ведення фермерського господарства, розташовану на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області строком на 7 років.

06.09.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі (далі договір від 06.09.2017).

Пунктами 1, 2 договору від 06.09.2017 передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення фермерського господарства загальною площею 18,4200 га з кадастровим номером 2321582500:02:002:0025, яка розташована на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населеного пункту).

Згідно із п. 4 договору від 06.09.2017 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 64101 грн.

Відповідно до п. 7 договір від 06.09.2017 укладено строком на 7 років.

Пунктом 14 договору від 06.09.2017 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

03.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.01.2020 № 8-34/15-20-СГ, за домовленістю сторін укладено додатковий договір про розірвання договору оренди землі від 06.09.2017.

Згідно із п. 1, 2 додаткового договору сторони дійшли згоди припинити договір оренди землі від 06.09.2017 (зареєстрований 05.10.2017, номер запису 22684272), з кадастровим номером 2321582500:02:002:0025, площею 18,4200 га, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання, складений у двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін та є невід`ємною частиною договору оренди землі від 06.09.2017 (зареєстрований 05.10.2017, номер запису 22684272).

09.01.2020 здійснено державну реєстрацію припинення права оренди вказаної вище земельної ділянки на підставі наказу від 03.01.2020 № 8-34/15-20-СГ та додаткового договору про розірвання договору оренди землі від 06.09.2017.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до змісту статей 22, 31, 93, 124 Земельного Кодексу України, землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 4, 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинні бути зазначені не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вищенаведений висновок про застосування норм права у спірних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц та Верховним Судом в постановах від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 20.06.2018 у справі № 378/766/15-ц та від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16-ц.

Відповідно ж до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

В порушення вищенаведених норм Земельного кодексу України та Закону № 973-ІV Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області при винесені наказів про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не встановлено волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахування перспектив його діяльності, не перевірено наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі.

За поясненнями прокурора, ОСОБА_1 своє право на отримання земельної ділянки державної форми власності для ведення фермерського господарства поза конкурсною процедурою реалізував раніше, отримавши в оренду на вказаних підставах 7 земельних ділянок загальною площею понад 156 га на території різних сільських рад, а саме:

1) за наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 31.12.2013 за № ЗП/2321582500:05:005/00000530 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 7,1245 га на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

2) за наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 31.12.2013 за № ЗП/2321582500:02:003/00000531 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 15,1002 га на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

3) за наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 31.12.2013 за № ЗП/2321587300:03:001/00000532 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 12,0265 га на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

4) наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 31.12.2013 за № ЗП/2321582700:05:001/00000533 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 16,1014 га на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

5) за наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 31.12.2013 за № ЗП/2321587300:03:001/00000535 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 42 га на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

6) за наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 31.12.2013 за № ЗП/2321587300:01:002/00000538 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 51,0682 га на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

7) за наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.02.2014 за № ЗП/2321587300:03:001/00000176 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 12,772 га на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Таким чином, ОСОБА_1 не обґрунтував у заяві необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, що свідчить про порок волевиявлення у відповідача 2 у створенні фермерського господарства та раціональному використанні земельних ділянок, наданих відповідно до Закону № 973-IV.

За наведених обставин слід дійти до висновку, що Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області при винесені спірних наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 було порушено порядок, визначений Законом № 973-IV щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, що згідно з ст. 152 ЗК України, ст.ст. 21, 393 ЦК України є підставою для визнання їх незаконними (недійсними) та скасування, а також, виходячи з приписів ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України для визнання недійсним спірного договору оренди землі, яка була передана в оренду з порушенням вимог чинного законодавства та повернення землі державі в особі органу уповноваженого здійснювати розпорядження землею державної форми власності.

Отже на момент прийняття оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 вже реалізував своє право на пільгове отримання земельної ділянки державної власності у користування для ведення фермерського господарства.

Разом з цим, відповідач 1 при прийнятті оскаржуваного наказу щодо передачі в оренду земельної ділянки належним чином не пересвідчився в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, не надав оцінку тому, що ОСОБА_1 є засновником іншого фермерського господарства. Також, незважаючи на відсутність обов`язкових вимог до змісту заяви про отримання в оренду земельної ділянки, передбачених Законом України «Про фермерське господарство» відповідачем 1 прийнято рішення про передачу земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.п 2, 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільною законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З огляду на вищевикладене, наказ Гловоного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-1860/1516-СГ від 05.07.2016 суперечить вимогам ст.ст. 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», прийнятий з порушенням ст. 123, ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України тому підлягає визнанню судом незаконними та скасуванню.

Визнання угоди недійсною є одним із способів захисту прав на землю, передбаченим ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину з недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, спірний договір оренди землі від 06.09.2017 є таким, що укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст.ст. 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», тому останній підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц зазначено, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Відтак, спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

З інформації Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 24.06.2019 за вих. № 36055/10/08-01-59-06 встановлено, що за спірну земельну ділянку за період з 2017 року звітує, шляхом подання відповідних декларацій та сплати за оренду землі, Фермерське господарство «Сенів». Таким чином, фактичним землекористувачем та стороною за договором оренди є Фермерське господарство «Сенів».

Зі вказаного слідує, що відбулася заміна сторони у правовідносинах щодо оренди землі: права й обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області, фактично перейшли до Фермерського господарства «Сенів» (перейменовано в «ПОЗНЯК АГРО»), засновником, керівником, і підписантом якого він є.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц за позовом прокурора Запорізького району в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки. У цій справі вирішувався аналогічний спір щодо надання без проведення земельних торгів існуючому фермерському господарству землі шляхом передачі в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику.

Наведені доводи також спростовують посилання відповідача 2 з приводу того, що саме ОСОБА_1 , якого не залучено до участі у спорі, є особою, яка отримувала земельну ділянку в оренду, подавала на розгляд всі документи, виступала і повинна виступати стороною у відповідному договорі та нести певні обов`язки.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Таким органом наразі є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Доказів передання земельної ділянки відповідачем 2 відповідачу 1 суду не надано. На підставі викладеного, земельна ділянка (кадастровий номер 2321582500:02:002:0025) площею 18,4200 га розташована на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту підлягає поверненню Фермерським господарством «ПОЗНЯК АГРО» - державі, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Добровільне розіврання договору оренди від 06.09.2017 за додатковим договором від 03.01.2020 про розірвання договору оренди землі відповідачами не впливає на розгляд вимог прокурора щодо визнання незаконним і скасування наказу та визнання недійсним договору оренди, оскільки їх відповідність вимогам закону оцінюється на момент оформлення наказу та вчинення договору.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час звернення до суду).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Прокурор належним чином обгрунтував в позовній заяві необідність звернення до суду з даним позовом в інтересах держави та визначив відповідачем-1 за позовом Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, оскільки просить скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, яким і допущено порушення вимог законодавства при винесенні спірних наказів, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, тобто у даному випадку прокурор захищає інтереси держави як позивач, що узгоджується з приписами ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", враховуючи що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є відповідачем у справі та заперечує проти позовних вимог прокурора, що також підтверджує обгрунтованість звернення прокурора з позовом до господарського суду за захистом інтересів держави як позивача.

Підтвердженням нездійснення належним чином повноважень ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області є невизнання позову, про що свідчить поданий 02.09.2019 відзив, а також неусунення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області порушень законодавства за результатами пред`явлення органами прокуратури аналогічних позовів, зокрема у судовій справі за №314/3881/15-ц.

З огляду на вищевикладене, враховуючи аналогічні висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.08.2020 у справі № 908/684/19, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 8-1860/15-16-СГ від 05.07.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

3. Визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 06.09.2017, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право №22684272 щодо оренди земельної ділянки площею 18,4200 га, кадастровий номер 2321582500:02:002:0025, що розташована на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

4. Зобов`язати Фермерське господарство «ПОЗНЯК АГРО» (ідентифікаційний номер юридичної особи 34407933; вул. Набережна, 35, с. Вільногрушівське, Вільнянський район, Запорізька область, 70037) повернути земельну ділянку площею 18,4200 га, кадастровий номер 2321582500:02:002:0025, що розташована на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689; вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69059).

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ідентифікаційний номер юридичної особи 39820689; вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) на користь Прокуратури Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) судовий збір у розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп.

6. Стягнути з Фермерського господарства «ПОЗНЯК АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 34407933; вул. Набережна, 35, с. Вільногрушівське, Вільнянський район, Запорізька область, 70037) на користь Прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури (вул. Шевченка, буд. 50/57, м. Токмак, 71701, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973) судовий збір у розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп.

7. Видати накази після набрання рішеням законої сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено і підписано 11.09.2020.

Суддя А.О. Науменко