Рішення № 91464564, 11.09.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2020р. Справа №905/716/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ Ф ГРУП", м.Вишневе, Київська область

до відповідача: фізичної особи-підприємця Мостового Микити Вікторовича, м.Білозерське, Донецька область

про захист права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.09.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ Ф ГРУП» до відповідача фізичної особи-підприємця Мостового Микити Вікторовича про захист права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та стягнення заборгованості, задоволено частково.

Закрито провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання фізичної особи-підприємця Мостового Микиту Вікторовича повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ Ф ГРУП» «Пакет рекомендацій» по веденню бізнесу «Сирне королівство» у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Заборонено фізичній особі-підприємцю Мостовому Микиті Вікторовичу здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг торгової марки «Сирне королівство» у господарській діяльності без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ Ф ГРУП». Стягнено з фізичної особи-підприємця Мостового Микити Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ Ф ГРУП» роялті за користування торговельною маркою в сумі 80907,00грн. та судовий збір в сумі 6306,00грн.

Водночас, в судовому засіданні 09.09.2020 представником позивача, було заявлено про подання доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, наголошено про їх розмір та зміст наданих доказів в підтвердження таких витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2020 у вирішенні питання щодо розподілу витрат понесених позивачем на правничу допомогу поклався на розсуд суду.

Проте розподіл таких витрат під час ухвалення рішення судом не здійснювався.

Згідно з приписами частини 3 статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Згідно положень статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена у додатковій постанові від 24.06.2019 №904/64/18).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно попереднього розрахунку судових витрат та заяви про збільшення позовних вимог позивачем було зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу складають 10000,00грн.

Разом з тим, згідно поданого до суду 09.09.2020 представником позивача клопотання, витрати на професійну правничу допомогу складають 21260,94грн.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 01.04.2020, укладеного між адвокатом Мунтян О.М. та ТОВ «ДАБЛ Ф ГРУП», копію додаткової угоди №1 від 01.04.2020 до договору про надання правової допомоги від 01.04.2020, копію акту прийому-передачі виконаних послуг №1 від 31.08.2020 згідно договору про надання правової допомоги від 01.04.2020 по справі №905/716/20, копії накладних та фіскальних чеків АТ «Укрпошта» на суму 451,90грн., копії посадочних документів на загальну суму 4309,04грн.

Також в матеріалах справи містяться ордер на надання правової допомоги серії КВ №209296 від 22.06.2020 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №001161 від 20 травня 2016.

Згідно з умовами договору (п.3.2. договору) порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата, оплата певних процесуальних дій), розмір та строки сплати гонорару визначаються за погодженням сторін та оформлюються додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що клієнт здійснює погодинну оплату роботи адвоката при роботі з документами виходячи із розрахунку 1000,00грн. за 1 годину. Кількість затрачених на виконання доручення годин визначається актами прийому-передачі виконаних послуг, які узгоджуються та підписуються сторонами. Клієнт здійснює оплату роботи адвоката за участь в судових засіданнях із розрахунку 1 засідання - 1000,00грн.

Згідно акту приймання-передачі виконаних послуг №1 від 31.08.2020, укладеного між ТОВ «ДАБЛ Ф ГРУП» та адвокатом Мунтян О.М., та в якому зазначено перелік виконаних адвокатом послуг у зв`язку з розглядом справи №905/716/20, вартість цих послуг та витрачений час на їх виконання, адвокат надав правничу допомогу, що підлягають оплаті.

Також, в судовому засіданні 09.09.2020 представником позивача згідно поданого клопотання було додатково заявлено про стягнення витрат на проїзд в сумі 643,18грн. та витрат за представництво в судовому засіданні 09.09.2020 в розмірі 1000,00грн. Таким чином загальна сума заявлених до стягнення витрат складає 21260,94грн.

При цьому досліджуючи заявлені до стягнення поштові витрати, судом встановлено, що такі витрати підлягають задоволенню частково в сумі 101,20грн., оскільки надані докази - ксерокопії накладних та фіскальних чеків АТ «Укрпошта» від 14.05.2020 підтверджують надсилання позовної заяви до Господарського суду Донецької області та відповідача. Решта наданих ксерокопій накладних та фіскальних чеків АТ «Укрпошта» не підтверджують понесення поштових витрат саме у цій справі, оскільки з наданих документів не можливо встановити відправника та адресата отримувача поштових відправлень. При цьому, в матеріалах справи наявні оригінали описів вкладень, фіскальних чеків та накладних АТ «Укрпошта», за якими здійснювались поштові відправлення позивачем, проте вони є іншими ніж ті копії документів які надані в підтвердження понесених поштових витрат.

Відповідно до приписів частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Таким чином, з урахуванням наведених положень процесуального законодавства, проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 20910,24грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є доведеними, співмірними з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на надання послуг, обсягом таких послуг.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 237, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з фізичної особи-підприємця Мостового Микити Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ Ф ГРУП» (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 1, літера А, кімната 6, м.Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08133) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20910,24грн.

В задоволені іншої частини судових витрат на професійну допомогу відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Додаткове рішення складено та підписано 11.09.2020.

Суддя М.О. Лейба