Рішення № 91464322, 11.09.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2020 року Справа № 903/553/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси", м. Ківерці, Волинська обл.

до відповідача: Підприємця Ярмак Вікторії Леонідівни, м.Луцьк

про стягнення 99 683 грн. 48 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 31.07.2020 на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" до підприємця Ярмак Вікторії Леонідівни про стягнення 99 683 грн. 48 коп., з яких: 71 067 грн. 34 коп. основного боргу, 5 154 грн. 13 коп. пені, 9 248 грн. 59 коп. 30% річних, 14 213 грн. 42 коп. штрафу та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки №36Л/19 від 27.01.2019 зобов`язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвалу суду від 03.08.2020 позивач отримав 06.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038680115.

Ч. 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача підприємця Ярмак Вікторії Леонідівні є АДРЕСА_1 (а.с. 38).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 03.08.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 33-36).

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 07.08.2020. Строк для подання відзиву по 25.08.2020.

Крім того будучи обізнаним про наявність спору відповідач міг дізнатися про рух справи з офіційного сайту Судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що 27.01.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №36Л/19 (а.с. 5-9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору поставки №36Л/19 від 27.01.2020.

Відповідно до п. 1.1. постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючої у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатком та невід`ємними частинами даного договору.

Згідно п. 2.1. договору ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються в видатковій накладній.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.3. договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар протягом 21 календарного дня з менту отримання цього товару.

Згідно п. 2.4. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений постачальником додатково.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що при надходженні грошових коштів до покупця спочатку зараховуються відсотки за неправомірне користування чужими коштами, пеня, вартість тари (упакування), а потім платежі по видаткових накладних за товар від першої до останньої (в хронологічному порядку) незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжних документах.

Відповідно до п. 3.6. договору датою отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або уповноваженим представником, що вказується в додатку №1 договору або в довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до законодавства України.

Згідно п. 3.7. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його отримання покупцем.

В п. 3.12. договору сторони передбачили, що факт передачі всіх необхідних документів для роботи з товаром від постачальника до покупця підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній.

Згідно п. 4.2. договору перевірка по кількості та якості товару проводиться представником покупця повністю під час передачі товару в присутності представника постачальника. Про належну кількість та якість переданого товару представник покупця підтверджує своїм підписом на видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.3. договору товар підлягає поверненню у разі виявлення при передачі постачальником пошкодження, невідповідності якості, відсутності відповідної документації, необхідної для роботи з товаром згідно законодавства України.

Згідно п. 6.2 договору у разі порушення грошового зобов`язання, передбаченого п. 2.3 цього договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Сторони, керуючись п. 6 ст. 232 ГК України, встановлюють період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання 3 роки (п. 6.6 договору).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що договір є укладеним та вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019, але в будь якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення чи зміну договору протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору або відсутності нового договору на наступний період, цей договір вважається автоматичним на наступний один рік (п. 9.2 договору).

Пунктом 11.4. договору передбачено, що термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Відповідно до п. 11.5. договору, у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов`язань він сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30 (тридцять) % річних від суми заборгованості.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Згідно ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

На виконання договору позивач передав відповідачу товарно- матеріальні цінності на загальну суму 92 053 грн. 79 коп., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (а.с. 10-18).

Товар поставлений в межах дії договору. В накладній є посилання на договір, відмітка відповідача про отримання.

За отримані товарно- матеріальні цінності відповідач частково перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 8 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 19 20).

Відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 12 986 грн. 45 коп. згідно накладних на повернення № МР-00005302 від 10.07.2020 на суму 8 935 грн. 85 коп., МР-00005309 від 14.07.2020 на суму 4 050 грн. 60 коп. (а.с. 21-22).

Заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення до суду становила 71 067 грн. 34 коп.

Відповідні обставини сторонами не заперечуються.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість відповідача за поставлений товар становить 71 067 грн. 34 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі порушення грошового зобов`язання, передбаченого у п. 2.3 цього договору, Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Сторони, керуючись п. 6 ст. 232 ГК України, встановили період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання 3 роки (п. 6.6 договору).

Пунктом 11.4. договору передбачено, що термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Нарахована позивачем пеня в сумі 5 154 грн. 13 коп. є підставною та підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19.

Таким чином, нараховані позивачем 14 213 грн. 42 коп. 20 % штрафу є обґрунтованими, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

Перевірка розрахунків позивача здійснена судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Відповідно до п. 11.5. договору, у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов`язань він сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30 (тридцять) % річних від суми заборгованості.

Ч. 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року № 6-2491 цс15, Верховного Суду від 27.03.2019 № 905/1313/18 зазначена правова позиція, згідно якої:

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

В пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Згідно п. 6.2 постанови підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Стягнення відсотків річних по ст. 536 ЦК України передбачене лише на заборгованість, яка виникла в наслідок користування чужими грошовими коштами.

В даному випадку, заборгованість виникла в наслідок порушення грошового зобов`язання, що передбачає стягнення відсотків річних по ст. 625 ЦК України.

Правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим правові підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків - відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 9 248 грн. 59 коп. 30% річних за неправомірне користування чужими коштами не підлягають задоволенню.

В позові на суму 9 248 грн. 59 коп. 30% річних за неправомірне користування чужими коштами слід відмовити.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог в сумі 1 906 грн. 98 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73 - 80, 129, 232, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ярмак Вікторії Леонідівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. Шевченка 35, код ЄДРПОУ 35184264)

- 71 067 грн. 34 коп. основного боргу, 5 154 грн 13 коп. пені, 14 213 грн. 42 коп. штрафу, 1 906 грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 92 341 грн. 87 коп. (дев`яносто дві тисячі триста сорок одну грн. 87 коп.)

3. У позові на суму 9 248 грн. 59 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук