Рішення № 91462776, 09.09.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2020 Справа №607/12366/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Хримко У.А.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зборівського відділення поліції ТВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до Зборівського відділення поліції ТВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 252192 від 19 липня 2020 року.

Посилаючись на те, що 19 липня 2020 року о 12 год. 00 хв. на нього працівниками поліції було незаконно і безпідставно складено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення ним Правил дорожнього руху України, а саме те, що він у вказаний час в с. Мшанець, Зборівського району, Тернопільської області по а/д Броди - Тернопіль, керуючи транспортним засобом АЗЛК 21412 номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, не пристебнувшись при цьому ременем безпеки, при перевірці документів відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, чим порушив вимоги п. 2.3.в, п. 2.1.г ПДР України.

Позивач пояснює, що 19 липня 2020 року о 12 год. 00 хв. він прямував по а/д Броди - Тернопіль, керуючи транспортним засобом АЗЛК 21412 номерний знак НОМЕР_1 . В селі Мшанець, на великій швидкості, його обігнав і зупинився перед його автомобілем поліцейський автомобіль з вимкненими проблисковими маячками. Інспектор вискочивши з автомобіля жезлом подав знак зупинитися. Зупинившись, він вийшов з автомобіля і підійшов до інспектора поліції , який стояв біля службового автомобіля. На вимогу інспектора Пасущин М.В надав йому для перевірки водійське посвідчення на право керування транспортним засобом і реєстраційні документи на автомобіль. На запитання про причину зупинки, інспектор відповів, що в нього відсутній діючий страховий поліс на автомобіль показавши йому на екрані свого мультимедійного пристрою з написом про відсутність страхового полісу. На зауваження позивача, що відсутність страхового полісу не може бути причиною зупинки , і дії інспектора порушують ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», інспектор різко змінив свою думку додавши, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки. На вимогу ОСОБА_1 надати докази вчинення правопорушення у вигляді фото або відео фіксації інспектор відповів відмовою, посилаючись на те, що поліцейських у автомобілі двоє і доказів інших не потрібно, тому жодних доказів того, що позивач насправді здійснив правопорушення передбачене п. 2.3.в ПДР України не має. Про порушення п. 2.3.в ПДР України інспектор одразу не повідомив позивача, а зауваживши його слова з посиланням на норми права, в постанову дописав для того, щоб була видима законна підстава зупинити та перевірити наявність поліса. Одночасно при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення інспектор відмовив ОСОБА_1 у викладенні письмової позиції, щодо незгоди з даною постановою. За таких обставин позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена без додержання вимог та оскільки постанову винесено безпідставно та неправомірно тому вважає її такою, що підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Зборівського відділення поліції ТВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області не з`явилася з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

У судове засідання представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності та подав відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову виходячи з наступного, Поліцейським було встановлено факт, керування позивачем транспортним засобом котрий обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки чим порушив вимоги п. 2.3в ПДР України, котрим передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.Також позивач не заперечував факт відсутності в нього страхового полісу та працівником поліції було доведено цей факт. Також для перевірки документів інспектор поліції не зобов`язаний доводити законність зупинки авто.

За наявності вказаних обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач, який повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином в судове засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду відзив на позов і просив розгляд спрви проводити у його відсутності, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №252192, громадянин ОСОБА_2 19 липня 2020 року о 12 год. 00 хв. керуючи автомобілем марки «АЗЛК», номерний знак НОМЕР_1 в с. Мшанець Зборівського району, Тернопільської області по а/д Броди - Тернопіль, який обладнаний засобами пасивної безпеки, не пристебнувшись при цьому ременем безпеки, не пристебнувшись при цьому ременем безпеки , при перевірці документів відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, чим порушив вимоги п. 2.3.в, п. 2.1.г ПДР України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.

На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Відповідно до п. 2.1( ґ) ПДР України поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно п. 2.3(в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаними ременями пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 2 ст. 36 КУпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно із ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У судове засідання представник Зборівського відділення поліції ТВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області не з`явився, не подав відзиву на позов та не виконав покладеного на відповідача згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення; з урахуванням обставин, на які посилався позивач, а саме, що він не порушував вимог п. 2.3 в, 2.1( ґ) ПДР України, жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення до постанови не долучено.

З спірної постанови вбачається, що в постанові не був зазначений технічний засіб, яким здійснено відеозапис та відповідно в судове засідання цей відеозапис не надавався.

В судовому засіданні досліджено постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч.1ст. 126 КУпАПє незаконним та необґрунтованим, не відповідають фактичним обставинам.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред`являти для перевірки страховий поліс лише у випадках, передбачених законодавством.

Ці випадки чітко прописані в Законі України від 01 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 21.2 ст. 21 цього Закону - «Забезпечення обов`язковості страхування цивільно-правової відповідальності» встановлено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до п. 21.3 ст. 21 встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Відповідно до п. 21.4 ст. 21 встановлено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Виходячи з наведеного, законодавець чітко розмежував процедуру передачі водійських документів і страхового полісу. Випадки, коли виникає обов`язок пред`являти поліс, відрізняють від випадків, коли виникає обов`язок пред`являти «посвідчення водія» та реєстраційні документи на транспортний засіб.

Тобто вимагання інспектором поліції полісу, в будь-яких інших випадках, крім вищезазначених законом не передбачена.

Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Натомість, в мотивувальній частині спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується рішення посадової особи про накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, в тому числі фото та відео фіксація, відсутні письмові пояснення водія транспортного засобу про обставини вчинення правопорушення.

Таким чином за відсутності об`єктивних, достовірних та допустимих доказів, які не зазначені в оскаржуваній постанові, спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема, постанова не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Також судом не встановлено, яким чином давав оцінку та досліджував докази відповідач, на підставі яких даних дійшов до висновку про вчинення позивачем правопорушення та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, піддавши позивача адміністративному стягненню за порушення Правил дорожнього руху. При цьому у відповідності до вимог чинного адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У судовому засіданні встановлено, що позивач помилково не переуклав договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і не побачив, що його поліс на момент зупинки працівниками поліції втратив чинність.

Враховуючи, що позивачем з об`єктивних причин помилявся щодо строку дії полісу, обставини, за яких було вчинено правопорушення, незначний характер даного правопорушення та в результаті вчинення якого не було спричинено будь-яких перешкод іншим учасникам дорожнього руху, відсутність даних про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, відсутність доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення субєкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Аналізуючи вищенаведені факти, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому постанову серії БАА №252192 винесену відносно ОСОБА_1 від 19 липня 2020 року за ч. 1 ст.126 КУпАП та стягнення штрафу у розмірі 425 гривеньслід скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позову до Головного управління патрульної поліції в Тернопільській області, оскільки спірну постанову було винесено інспектором роти Зборівського відділення поліції ТВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

На підставі ст.55 Конституції України, ст. 9, ст.ст. 121, 126, п. 1 ст. 247, ст. 251, 258, 283, ст. 289, ч. 1 ст. 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 271, 286 КАС України, Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року, суд,-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зборівського відділення поліції ТВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №252192 винесену відносно ОСОБА_1 від 19 липня 2020 року за ч. 1 ст.126 КУпАП та стягнення штрафу у розмірі 425 гривень, а справу направити на новий розгляд до Зборівського відділення поліції ТВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Зборівське відділення поліції ТВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Зборів, вул.. Б. Хмельницького, 44, Тернопільська область.

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720.

Повний текст рішення суду складено та підписано 09 вересня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко